У дисертаційній роботі обґрунтовано пропозиції і запропоновано методичні підходи щодо вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні основних параметрів ефективного розвитку і функціонування підприємств на ринку яловичини, гармонізації міжгалузевих відносин між учасниками інтеграції та встановлення еквівалентних цін між ними на продукцію – сировину. Визначено напрямки державного регулювання цінової ситуації для підтримки вітчизняного товаровиробника на ринку яловичини. Наукові і прикладні результати дослідження та рекомендації по їх використанню полягають у наступному: 1. Запропоновано визначення категорії ринку стосовно аграрної сфери як сукупності економічних відносин та форми обміну, що забезпечують функціонування галузей АПК шляхом поєднання ринкового механізму і державного регулювання, яке підсилює позитивні функції ринку і робить його життєздатною і ефективною системою, характеризує форму, внутрішню суть зовнішніх та внутрішніх взаємозв’язків та забезпечує взаємодію суспільних, колективних та індивідуальних інтересів, формування попиту і пропозиції. 2. Запропоновано визначення організаційно-економічного механізму як рівнодіючої, вектора зусиль по вертикалі (організаційної складової) і по горизонталі (економічної складової), кількісну і якісну визначеність соціально-економічних взаємозв’язків і пропорцій між підсистемами, яка забезпечує прийняття і реалізацію управлінських рішень, єдність всіх економічних процесів і зв’язків для раціонального функціонування підприємства, сукупності підприємств, галузі, сукупності галузей. 3. Явища глобалізації економіки призвели до змін структури споживання м’яса – в розвинених країнах, в основному, виробляють і споживають лише дорогі високоякісні частини м’ясних туш й у величезному надлишку є дешеве сепароване м’ясо (субпродукти та інші відходи), яке експортується у менш розвинені країни, зокрема в Україну. Такий міжнародний розподіл на продовольчих ринках хоч і призводить до збільшення споживання м’яса нижчої якості, зате створює проблеми для вітчизняних підприємств з утримання та вирощування худоби. 4. Збільшення обсягів дешевого імпорту, висока частка витрат на харчування в сукупних доходах населення, високі темпи інвестицій в розвиток птахівництва та відсутність експортних ринків призвели за роки реформування до масового знищення поголів’я тварин. В останні роки у господарствах населення та у сільськогосподарських підприємствах різко скоротилося поголів’я корів і молодняку великої рогатої худоби. Основними ж чинниками ефективності виробництва яловичини є комбінація низької собівартості виробництва та високої ціни реалізації яловичини, що є результатом зростаючої концентрації поголів’я тварин, високої їх продуктивності та стабільних ринкових каналів збуту продукції незалежно від форми власності. 5. Внаслідок негативних тенденцій обсяги реалізації м’яса великої рогатої худоби та свинини в забійній масі зменшилися, обсяги експорту м’яса також зменшилися, а обсяги імпорту виросли у 4-40 разів. Виробництво та реалізацію м’яса птиці вітчизняні виробники збільшили, що й призвело до зменшення в 2,3 рази обсягів її імпорту. Окрім цього, за нашими підрахунками, щорічні обсяги несанкціонованого імпорту м’яса досягають 400-500 тис. т. 6. Кореляційно-регресійний аналіз підтвердив, що найбільший вплив на ціну яловичини мають як сукупні душові доходи населення за рік, так і співвідношення в цінах між яловичиною й м’ясопродуктами (1/3 сировини – імпортне сепароване м’ясо), яловичиною і м’ясом птиці. На фоні низької собівартості виробництва м’яса птиці та меншої ринкової ціни порівняно із свининою і м’ясом великої рогатої худоби значно збільшуються обсяги споживання м’яса птиці та м’ясопродуктів. Сукупні доходи за рік в розрахунку на одного жителя збільшились у 2,8 рази, вартість споживчого кошика – у 2,3 рази. А споживання м’яса збільшилося всього на 28,0 %. Така велика невідповідність між збільшенням доходів та рівнем споживання харчових продуктів одним мешканцем пов’язана з неконтрольованістю цін на всьому ланцюгу від виробника до споживача. 7. З підвищенням продуктивності тварин збільшується потреба у дорожчих концентрованих кормах. На цій основі розроблено рівняння вартості раціону відгодівлі тварин залежно від рівня продуктивності та їх кінцевої живої маси на момент реалізації. Оптимізаційні розрахунки раціонів відгодівлі тварин підтвердили, що за умови одержання вищої продуктивності тварин збільшується не стільки кількість спожитого корму, як концентрація обмінної енергії та інших поживних речовин в 1 кг сухої речовини кормів раціону. 8. За допомогою оптимізаційної моделі визначено раціональну живу масу тварин на відгодівлі при реалізації, структуру стада та кількість тварин у кожній віковій групі. Описано всі основні залежності як структури й обороту стада, так і всі зміни затрат та цін згідно з якістю яловичини. В оптимізаційних розрахунках всі статті витрат залежать від середньорічного поголів’я тварин, які знаходяться в статево-віковій групі, окрім затрат кормів, амортизації та оплати праці. 9. Оптимізаційні розрахунки свідчать, що середньодобові прирости живої маси телиць та бичків повинні становити 1-1,1 кг, а собівартість 1 ц приросту живої маси – 550 грн. Ціна реалізації 1 ц живої маси телиць при досягненні оптимальної живої маси (448 кг) за рахунок якості (досягнення оптимального співвідношення жиру і білка) збільшиться від 600 грн. до 679,5 грн., а некастрованих бичків (648 кг) – до 682,7 грн. За таких показників строки відгодівлі телиць становлять всього 417 днів, а бичків – 605 днів. За нижчих рівнів середньодобових приростів тварин або нижчої їх реалізаційної живої маси підвищиться собівартість приросту живої маси та знизиться рівень рентабельності виробництва. За визначених параметрів собівартості та реалізаційних цін сільськогосподарські товаровиробники одержать майже 730 тис. грн. прибутку з розрахунку отримання приплоду 1286 голів великої рогатої худоби від стада корів в 1000 голів і 286 голів первісток, а рівень рентабельності становитиме 19,2%. Такий же рівень рентабельності буде і в кормовиробництві. 10. За 1997-2007 рр. збільшувались обсяги імпорту сепарованого м’яса з щомісячними коливаннями – від 0,87 тис. (січень 2001 р.) до 52,8 тис. т (грудень 2004 р.). Зменшення щомісячних обсягів імпорту з 45-50 тис. т (січень-березень 2005 р.) до 10-20 тис. т (квітень 2005 р. – квітень 2006 р.) призвело до підвищення цін реалізації виробниками великої рогатої худоби (в живій масі) на 15-20 %, а наступне його збільшення (травень 2006 р. – квітень 2007 р.) – до зниження цін на 20-25%. Тоді як ціна яловичини на міських ринках за цей період зменшилась лише на 8%.Неадекватні зміни ринкових цін на яловичину свідчать про те, що на всьому ланцюгу виробництво-споживання міжгалузеві зв’язки неврегульовані. 11. Розрахунки підтвердили, що ціна реалізації великої рогатої худоби для товаровиробників могла б досягти 4 тис. грн. за 1 т, коли б обсяги щомісячного імпорту м‘яса збільшились до 70-74 тис. тонн (830-890 тис. т за рік) або на 40% до найвищих рівнів, які спостерігались в окремі місяці 2001-2007 років. Тоді б втрата ціни для товаровиробників порівняно з її показником у січні 2006 р. становила б 2250 грн. за 1 т, а державна підтримка товаровиробників досягла б 2,25 млрд. грн. Концепція регулювання цін на м’ясо шляхом квотування обсягів імпорту всіх видів м’яса (не більше 20-25 тис. т за місяць) є найбільш прийнятною та економічно виваженою. Цей захід стабілізує реалізаційну ціну 1 т яловичини для товаровиробників на рівні 6 тис. грн. й гарантуватиме 10%-й рівень рентабельності її виробництва. 12. За допомогою моделі міжгалузевого балансу вперше здійснено багатоваріантні оптимізаційні розрахунки розробки туш великої рогатої худоби та свиней на м’ясопереробному підприємстві на основі пакету рецептур виготовлення різних сортів ковбас. За критерій оптимізації взято одержання максимуму прибутку від переробки за умови, що буде змінюватись ціна ресурсу-сировини. |