Анотація до роботи:

Цьось А.В. Розвиток фізичного виховання на території України з найдавніших часів до початку ХІХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2005.

Дисертація присвячена питанням виникнення, становлення і розвитку фізичного виховання на території України з найдавніших часів до початку ХІХ ст. У дисертації комплексно досліджено теоретико-методичні основи розвитку фізичного виховання на території України; визначено структуру, форми і засоби фізичного виховання у календарній та родинній обрядовості українців; розкрито світоглядні засади (родинно-побутова, профілактична, оздоровча, хвалебна, вегетаційна, стимулююча, релаксаційна) та регулятивні механізми (політика, право, міфологія, релігія, культура, традиції та звичаї, мораль, громадська думка) функціонування фізичного виховання; виявлено закономірності розвитку фізичного виховання (зв’язок фізичного виховання із світоглядом, способом життя, військовою справою та місцем проживання населення; взаємопроникнення міжнаціональних елементів фізичного виховання; взаємозв’язок святково-ігрової діяльності та військово-фізичної підготовки; перехід в періоди могутньої державності до організованих форм фізичного виховання; відносно постійний склад народно-побутових форм і засобів фізичного виховання населення протягом середньовіччя і нової історії). Основні результати дослідження впроваджено в практику роботи вищих закладів освіти та загальноосвітніх шкіл.

1. Сучасні наукові дослідження присвячені вивченню різних аспектів українських традицій фізичного виховання. Зокрема, досліджено педагогічні засади народної фізичної культури, особливості фізичного виховання в окремих історичних періодах розвитку суспільства, особливості військово-фізичної підготовки молоді, діяльність спортивно-гімнастичних організацій, методичні та організаційні умови впровадження українських народних ігор в сучасних умовах школи та дозвіллєвій діяльності дітей.

Порівняльний історичний аналіз опублікованих наукових праць свідчить про певні відмінності в обґрунтуванні фактичних даних, що очевидно пов’язано з осмисленням різних аспектів означеної проблеми. Крім цього за мірою нагромадження окремих відомостей щодо історії фізичного виховання в Україні, все більшого значення набуває їх цілісне осмислення у вигляді узагальнених концепцій. У зв’язку з цим, важливою методологічною проблемою є систематизація отриманих даних, що відображає об’єктивні взаємозв’язки фізичного виховання із історичними, соціальними, культурними умовами життя людини. Це сприятиме не лише узагальненню історичних відомостей, але й ефективному використанню їх у практичній діяльності. Водночас, систематизованих праць, які б досліджували проблему виникнення, становлення і розвитку фізичного виховання на території України як цілісного процесу немає.

2. Результати дослідження свідчать, що перші елементи ігор та забав з'явилися у шельській епосі 500-300 тис. років тому. Первісна гра – це сукупність ритмічного руху тіла, музичного гуку і голосного крику. Причому, людський крик став одним із складників гри далеко раніше, ніж людина взагалі стала володіти артикулярним словом. Подібні ігрові дії сприяли згуртуванню колективу людей, підвищенню самовпевненості, настрою, психічної і фізичної енергії. Полювання на великих тварин у заключній стадії раннього палеоліту спонукало до розвитку специфічних рухових навичок: стрибків, лазіння, перелізання, бігу, перенесення вантажу. Провідну роль відігравало метання, що вимагало складних координаційних дій, точності окоміру й диференціації зусиль, довгої і наполегливої попередньої підготовки.

В кінці палеоліту – початку мезоліту, внаслідок сукупності причин (біологічна потреба людини в руховій активності, умови життя давніх людей, підвищення свідомості первісних людей, розвиток магічних обрядів і вірувань), які розвиваючись, згідно закону переходу кількісних ознак у якісні, виникла якісно нова галузь соціальної практики – фізичне виховання.

3. Внаслідок еволюції характеру господарства в епоху неоліту (відокремлення землеробства в окрему галузь господарства) у фізичному вихованні на зміну індивідуальним вправам (метання, стрільба) приходять колективні ігри, тобто на зміну прикладним фізичним вправам приходять вправи з абстрагуючими рухами. Поступово починає складатися сільськогосподарська календарна обрядовість, яка наскрізь перейнята рухливими іграми, танцями, фізичними вправами.

Розвиток фізичного виховання населення мідної доби пов’язано з широким розповсюдженням сільськогосподарської календарної обрядовості. Провідну роль відігравали танці. Важливе місце займали фізичні вправи зі зброєю, рухливі ігри, ігри з предметами.

Зміна умов та способу життя в епоху бронзи спричинила трансформацію засобів і форм фізичного виховання. Життєвоважливу функцію втратили біг, стрибки. На перший план вийшли верхова їзда, заарканування, стрільба з лука, полювання, що обумовлювалося потребами військової справи. Важливу роль у фізичному вихованні молоді почали відігравати церемонії посвячення молодих людей у воїни.

Військово-фізична підготовка кіммерійців, скіфів, сарматів охоплювала практично все чоловіче населення і включала верхову їзду, вправи на коні, приручення й заарканування коней, стрільбу з лука, натягування лука, володіння мечем, списом, бойовою сокирою, кинджалом, пращею. Велике значення мали полювання і боротьба. Під час свят виконувалися ритуальні танці, рухливі ігри, ігри з предметами, влаштовувалися різноманітні змагання. Важливе місце належало амулетам, що виконували дві функції: були речами культу та іграшками для дітей.

4. Внаслідок широкого розселення греків по Середземноморському басейну на території Північного Причорномор’я в VІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. утворилися міста-держави населення яких надзвичайно важливого значення надавало фізичному вихованню і спорту. Це обумовлювалося міфологічним світоглядом населення, потребою у здорових і витривалих воїнах та культом красивої, фізично досконалої і гармонійної людини.

Система фізичного виховання на узбережжі Чорного моря, в цілому, наслідувала традиції давньої Греції. Фізичне загартування дітей і молоді відбувалося в палестрах і гімнасіях, під наглядом спеціально підготовлених осіб-гімнасіархів і педотрибів. Програма причорноморських змагань була досить широка і включала п’ятиборство, кулачний бій, верхову їзду, стрільбу з лука, плавання, танці, рухливі ігри тощо. П’ятиборство складалося із боротьби, бігу, стрибків, метання списа і диска.

Широкий розвиток фізичного виховання і спорту на території Північного Причорномор’я призвів до тісних спортивних взаємозв’язків з іншими полісами давньогрецького світу. Атлети з узбережжя Чорного моря брали участь у найпрестижніших змаганнях Греції. Перемога у спортивних змаганнях у Північному Причорномор’ї вважалася найвищим досягненням і приносила славу та загальну повагу співвітчизників.

5. Фізичне виховання стародавніх слов’ян формувалося під впливом географічних, етнічних, політичних, військових, економічних та соціальних чинників. Умови життя посилювали необхідність систематичного виконання фізичних вправ, розвиток фізичних якостей, що сприяло вихованню міцних, добре розвинених людей.

Весь життєвий устрій слов’ян був наскрізь перейнятий фізичними вправами та іграми. Будь-яка подія в житті слов’ян відзначалася жертвою богам, спортивними іграми і змаганнями. Ігри присвячувалися Матері-Землі, богу сонця – Ярилі, богу війни і зброї – Перуну. Масові ігри відбувалися в місцях обміну товарів, під час “братаній”, після судів (незалежно від результатів). Найбільшого розвитку набули ігрища між селами, до яких входили танці, стрибки, біг, рухливі ігри, метання.

Важливого значення надавалося військово-фізичній підготовці молоді, яка сприяла формуванню спеціальних умінь і навичок, розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей організму, що забезпечувало готовність до військової служби і високу боєздатність. В основі військово-фізичної підготовки лежали самобутні засоби та форми фізичного виховання. Система військово-фізичної підготовки включала обряди народження, постригів, посвяти у воїни (ініціації), тризни.

У свідомості давньоруського населення здоров’я і фізичні здібності мали надзвичайно важливе значення, що забезпечували повноцінне життя, високопродуктивну працю та захист Батьківщини. Ідеал богатиря, який поєднує в собі високі моральні якості і фізичну досконалість, подано у фольклорних матеріалах і, зокрема, билинах, веснянках та колядках.

6. Прийняття християнства кардинально вплинуло на всі сторони життя давньоруського населення, в тому числі і на фізичне виховання. З одного боку, у церковній та світській літературі ХІ–ХІІ ст. почався осуд народних ігрищ та розваг, які сприяли підвищенню фізичного стану людей. З іншого – християнство пристосовувалось до язичницьких обрядів. Це яскраво простежується на прикладі пристосування календарних християнських свят до язичницьких, часткового засвоєння язичницької обрядовості з набором фізичних вправ, ігор, боротьби.

7. Фізичне виховання в Київській Русі розвивалося і ґрунтувалося на основі багатовікових народних традиціях, адаптуючись до окремих іноземних запозичень у двох взаємопов’язаних напрямках: військово-фізичний та оздоровчо-рекреаційний.

Військово-фізична підготовка в Київській Русі спрямовувалася на формування необхідних у військовій справі рухових умінь та навичок. До основних форм військово-фізичної підготовки належали, власне, військово-фізична підготовка у збройних формуваннях, змагання, полювання, лицарські турніри, військові походи. Засоби військово-фізичної підготовки включали: володіння всіма видами зброї, верхову їзду, боротьбу, плавання, веслування, ходьбу на лижах, швидкісне лазіння по деревах, перелізання з дерева на дерево, ігри з биком.

Оздоровчо-рекреаційний напрямок найяскравіше виявляється в народно-побутових формах фізичного виховання. Серед засобів найбільшого поширення набули народні ігри, кулачні бої, боротьба, плавання, пірнання. Вони забезпечували давньоруському населенню відновлення фізичних і моральних сил, активний відпочинок, належний стан здоров’я і фізичної підготовленості.

8. Запорізька Січ була визначною школою військової відваги, мужності, витривалості та сили. В науковій літературі ХУІІ і особливо ХУІІІ ст. її порівнювали з уславленими містами державами античності та рицарськими орденами середньовіччя. Виховання фізично та морально досконалих козаків, у великій мірі, забезпечувала досить ефективна система фізичної підготовки, яка включала: початковий відбір молоді; фізичне виховання молоді у січових школах і “школах” джур; систематичне виконання фізичних вправ у вільний час; військово-фізична підготовка козаків; загартування організму.

Основу фізичного виховання запорізьких козаків становили верхова їзда, біг, плавання, пірнання, боротьба, кулачні бої, а також різноманітні ігри, змагання і танці. Військово-фізична підготовка козаків забезпечувалася постійними тренуваннями в стрільбі із лука і рушниці, фехтуванні, володінням списом, веслуванні.

Аналіз наукової літератури, історичних документів, фольклорних та етнографічних документів дозволяє констатувати, що в Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини. Це обумовлюється такими положеннями:

– запорізькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей;

– свій вільний час практично всі запорожці присвячували виконанню фізичних вправ;

– одним з основних критеріїв переходу молодика “істинного” запорожця була його фізична підготовленість;

– посилене фізичне виховання дітей в січових школах і школах джур;

– велика кількість легенд і переказів про надприродні можливості козаків.

Поєднання культу фізичної досконалості та високої моралі і духовності створило справжніх лицарів, еліту і гордість українського народу.

9. Проведене дослідження показало, що в період нової історії України фізичне виховання здійснювалося в народно-побутових формах, зокрема, в календарній та родинній обрядовості. До складу річного кола української календарної обрядовості входили весняні, літні, осінні та зимові свята. Обов’язковим елементом календарних свят і обрядів були різноманітні фізичні вправи, танці, одноборства, хороводи, рухливі ігри та забави. Характерною особливістю календарних ігор є комічний елемент, що значно підвищував емоційний фон святкувань. Ігрова дія супроводжується відчуттям піднесення фізичних і духовних сил людини після фізичних і психонервових навантажень. З часом календарні свята втратили своє магічне значення, а обряди, що виконувалися, реформувалися в молодіжні й дитячі ігри та розваги.

Традиційна родинна обрядовість включала систему засобів і форм збереження здоров’я матері і дитини. Сформувалася сукупність різноманітних заборон і пересторог, які чітко регламентували поведінку вагітної жінки. Усю сукупність пересторог і заборон умовно можна класифікувати на три групи: психологічні; морально-етичні; оздоровчо-гігієнічні. До психологічних заборон належать ті, які оберігають вагітну жінку від стресових ситуацій. Морально-етичні заборони пов’язувалися з нормами поведінки жінки. Оздоровчо-гігієнічні перестороги включали правила харчування, гігієну та рухову активність жінки. Зміцнення здоров’я новонароджених забезпечувалося шляхом виконання різноманітних родинних обрядів.

Важливе значення для стимулювання росту і розвитку дитячого організму надавалося пестушкам, якими супроводжувалися перші рухи дитини, потішкам – елементарним словесно-руховим іграм дитини з пальцями, руками, ногами; забавлянкам – маленьким віршикам, піснями, що супроводжувалися елементарними рухами. Широко представлені в народній педагогіці ігри для розвитку окремих частин тіла.

10. Внаслідок теоретичного аналізу результатів дослідження виявлено закономірності розвитку фізичного виховання на території України (зв’язок фізичного виховання із світоглядом, способом життя, військовою справою та місцем проживання населення; взаємопроникнення міжнаціональних елементів фізичного виховання; взаємозв’язок святково-ігрової діяльності та військово-фізичної підготовки; перехід в періоди могутньої державності до організованих форм фізичного виховання; відносно постійний склад народно-побутових форм і засобів фізичного виховання населення протягом середньовіччя і нової історії).

На основі узагальнення результатів дослідження розкрито світоглядні засади (родинно-побутова, профілактична, оздоровча, хвалебна, вегетаційна, стимулююча, релаксаційна) та регулятивні механізми (політика, право, міфологія, релігія, культура, традиції та звичаї, мораль, громадська думка) функціонування фізичного виховання на території України;

Подальших досліджень потребують питання філософського осмислення традицій фізичного виховання на території України, фізичного виховання в спадщині видатних українських педагогів.

Публікації автора:

Монографії

1. Цьось А.В. Фізичне виховання в календарній обрядовості українців: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – 376 с.

2. Деделюк Н.А., Цьось А.В. Традиції фізичного виховання в Київській Русі: Монографія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. – 192 с.

Навчальні посібники

3. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 96 с.

4. Завацький В.І., Цьось А.В., Бичук О.І., Пономаренко Л.І. Козацькі забави: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 112 с.

5. Цьось А.В., Довганюк В.М., Ковальчук Н.М. Планування навчальної роботи з фізичної культури в школах І–ІІІ ступенів: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – 364 с.

Статті

6. Цьось А.В. Витоки фізичного виховання в Україні // Фізичне виховання в школі. – 1997. – №3. – С.52-54.

7. Цьось А.В. Історична зумовленість фізичної культури в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 1997. – №6. – С. 55-59.

8. Цьось А.В. Святково-ігрова культура українців // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 1998. – №8. – С. 23-27.

9. Цьось А. Особливості фізичного виховання скіфів // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 1999. – №7. – С. 46-51.

10. Цесь А. Возникновение физического воспитания на территории Украины в эпоху каменного века // Наука в олимпийском спорте. – 2000. – №1. – С. 110-116.

11. Цьось А.В. Фізичне виховання населення Північного Причорномор’я (VII до н.е. – ІІ ст.) // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2000. – №4. – С. 3-9.

12. Цьось А. Ставлення давньоруського населення до здоров’я і фізичної підготовленості // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2001. – №12. – С. 7-14.

13. Цьось А.В. Теорія і методика проведення українських народних ігор // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2001. – № 2-3. – С. 82-87.

14. Цьось А. Народна фізична культура та можливості її використання в сучасних умовах // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2002. – № 2-3. – С. 149-152.

15. Цьось А.В. Закономірності розвитку фізичної культури // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ, 2003. – №13. – С. 65-72.

16. Цьось А.В., Навроцький Е.М. Тенденції розвитку фізичного виховання на території України в епоху міді і бронзи // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ, 2003. – №24. – С. 47-52.

17. Цьось А.В., Мазурчук О.Т. Кулачні бої та боротьба в Київській Русі // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків – Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. – №1. – С. 86-94.

18. Цьось А.В. Бойовитість духу, порив до життя (система фізичного і психофізичного виховання запорозьких козаків) // Рідна школа. – 1995. – №1. – С.5-10.

19. Цьось А.В. Культ фізичної досконалості запорозьких козаків // Рідна школа. – 1996. – №5-6. – С. 9-10.

20. Цьось А.В. Національні традиції фізичного виховання // Рідна школа. – 1999. – №10. – С. 23-27.

21. Цьось А., Ольхова Н. Формування особистісних характеристик у дітей залежно від типу сімей // Рідна школа. – 2000. – №11. – С. 20-22.

22. Цьось А., Кліш І. Традиції родинного фізичного виховання в Україні // Рідна школа. – 2001. – № 7. – С. 29-32.

23. Цьось А.В. Весняні народні ігри // Початкова школа. – 1996. – №5. – С. 47-48.

24. Цьось А.В. Народні традиції у системі підготовки майбутніх учителів фізичної культури // Проблеми педагогічних технологій. – Вип.2. – Луцьк. – 1997. – С. 84-89.

25. Цьось А.В. Масові форми фізичного виховання в Київській Русі // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк, 2000. – Вип.3. – С. 36-44.

26. Цьось А.В. Традиції фізичного виховання в Україні // Педагогіка і психологія. – 1996. – №3. – С.182-188.

27. Цьось А.В. Система здорового способу життя в “Поученні” Володимира Мономаха // Педагогіка і психологія. – 1998. – №2. – С. 208-216.

28. Цьось А. Ініціації давніх слов’ян // Наукові записки Тернопільського державного політехнічного університету ім. Володимира Гнатюка. – 2000. – №10. – С. 143-145.

29. Цьось А. Фізичне виховання кочових племен // Наукові записки Тернопільського державного політехнічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. – 2000. – №7. – С. 8-12.

30. Цьось А.В., Завацький В.І. Про систему фізичного вдосконалення запорозьких козаків // Традиції фізичної культури в Україні. – К.: ІЗМН. – 1997. – С. 44-62.

31. Цьось А.В. Фізичне виховання стародавніх слов’ян // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. Зб. наук. пр. – Рівне, 1999. – С.327-341.

32. Цьось А. Старослов’янські ігри та забави // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. пр. – Вип. 19. – К. – Запоріжжя, 2001. – С. 257-262.

33. Цьось А.В., Кліш І.С. Гуманістична спрямованість народних засобів і форм фізичного виховання // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Зб. наук. пр. – Рівне: Ліста, 2001. – С. 401-406.

34. Цьось А. Система народных знаний о здоровье // Zdrowie: istota, diagnostyka i strategie zdrowotne. Materialy konferencyjne Krynica Gorska, Polska. – Radom, 2001. – S. 181-186.

35. Цьось А.В. Здоров’я в традиціях українського народу // Актуальні проблеми валеологічної освіти, оздоровчої фізичної культури та фізичної реабілітації в навчальних закладах України: Зб. наук. праць Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2000. – С. 10-16.

36. Цьось А.В. Українські народні ігри для розвитку витривалості // Позакласний час. – 1998. – №3. – С. 32-33.

37. Цьось А.В. Українські народні ігри із співом, приказками й примовками // Позакласний час. – 1998. – №4. – С. 29-31.

38. Цьось А.В. Оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори в системі фізичного виховання запорозьких козаків //Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наук. праць Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 1999. – С. 97-101.

Методичні рекомендації та програми

39. Цьось А.В., Овчаренко Т.Г. Навчальна практика студентів з курсу спортивно-педагогічного удосконалення. Методичні розробки. – Луцьк, 1992. – 22 с.

40. Овчаренко Т.Г., Ніколаєв Ю.М., Педик Л.А., Горлова Н.І., Цьось А.В., Гнітецька Т.В. Самостійна робота по вивченню теоретичних знань з фізичної культури. Методичні рекомендації. – Луцьк, 1993. – 34 с.

41. Цьось А.В. Теоретичний матеріал до фахового іспиту з фізичної культури. Методичні рекомендації. – Луцьк, 1993. – 34 с.

42. Цьось А.В. Основи знань з курсу теорії і методики фізичного виховання. Методичні рекомендації для студентів факультетів фізичної культури. – Луцьк, 1994. – 62 с.

43. Гришко М.Т., Шимко О.М., Цьось А.В., Яловик В.Т., Суворова Т.І. Фізична культура в процесі професійної підготовки студентів технічних вузів. Методичні рекомендації. – Луцьк, 1994. – 30 с.

44. Цьось А.В., Чеханюк Л.О. Журнал роботи студента-практиканта. – Луцьк, 1997. – 46 с.

45. Усатенко Т.П., Горащук В.П., Волкова С.Р., Цьось А.В. та ін. Здоров’я (валеологія). Стандарт навчального українознавчого інтегративного курсу для української національної школи-родини // Освіта. – №30 (154), 9 серпня 1995 р. – 8 с.

46. Цьось А.В., Ковальчук Н.М. Фізичне виховання. Комплексна програма для студентів вищих навчальних закладів. – Луцьк. – 1995. – 16 с.

Тези і матеріали конференцій

47. Цьось А.В. Фізичне виховання стародавніх слов’ян // Тези регіональної науково-практичної конференції. – Миколаїв-Очаків, 1993. – С. 40-41.

48. Цьось А.В. Українські народні ігри – невід’ємний компонент спортивного тренування багатоборців // Збірник матеріалів науково-методичної конференції “Актуальні проблеми фізкультурно-спортивних багатоборств України”. – Луцьк, 1993. – С. 108-109.

49. Завацький В.І., Цьось А.В. Фізичне виховання запорозьких козаків // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Спорт і національне відродження”, присвяченої 120-річчю від дня народження професора Івана Боберського. – Ч.І. – Львів, 1993. – С. 49-51.

50. Цьось А.В. Загартування росою в традиціях українського народу // Матеріали І Міжнародної конференції “Фізична культура та здоровий спосіб життя”. – Вінниця, 1993. – С. 154-155.

51. Цьось А.В. Традиційні засоби і форми оздоровлення українського народу // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я нації”. – Ч.І. – Вінниця, 1994. – С. 100-102.

52. Цьось А.В.Зміцнення здоров’я в традиціях українського народу // Матеріали і тези науково-практичної конференції “Духовне відродження культури України: традиції, сучасність”. – Рівне, 1994. – С. 94-96.

53. Цьось А.В. Фізичне виховання на Волині в 1920-1930 роках // Тези доповідей та повідомлень Міжнародної наукової конференції “Волинь і волинське зарубіжжя”. – Луцьк, 1994. – С. 159-162.

54. Цьось А.В. Народний досвід збереження і зміцнення здоров’я // Тези ІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Роль фізичної культури в здоровому способі життя”. – Ч.І. – Львів, 1994. – С. 77-78.

55. Цьось А.В.Основні напрямки впливу сучасного спорту на особистість // Тези доповідей та матеріали науково-практичної конференції “Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості”. – Ч.ІІ. – Київ-Луцьк, 1994. – С. 290-291.

56. Цьось А.В., Санюк В.І. Походження українських народних ігор // Матеріали І республіканської конференції “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – С. 360-362.

57. Цьось А.В. Основні напрямки дослідження народної фізичної культури в Україні // Матеріали ХLІ науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ. – Ч.ІІІ. – Луцьк: Вежа, 1995. – С. 71.

58. Цьось А.В., Мариньчак С.Ю. Здоров’я в традиціях українського народу // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Традиції виховання у світовій народній педагогіці”. – Ч.І. – Київ-Рівне, 1995. – С. 114-117.

59. Цьось А.В. Спорт як засіб фізичного виховання у вузі // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Педагогічна технологія у сучасному вузі”. – Луцьк: Вежа, 1995. – С. 82-83.

60. Цьось А.В. Особливості валеологічного виховання в Україні // Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції “Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України”. – Кіровоград, 1995. – С. 4-5.

61. Цьось А.В. Українські народні ігри та вправи в системі професійної підготовки спеціалістів фізичної культури // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Концепції підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. – Київ-Луцьк: Вежа, 1996. – С. 268-272.

62. Цьось А.В. Деякі проблеми розвитку українських народних ігор // Матеріали ХLII наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки. – Ч.ІІІ. – Луцьк: Вежа, 1996. – С. 225.

63. Цьось А.В. Виховне значення українських народних ігор // Тези Всеукраїнської науково-методичної конференції, присвяченої 50-літтю ЛДІФК “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор”. – Львів, 1996. – С.19-20.

64. Цьось А.В. Основи традиційної системи фізичного удосконалення українського народу // Тези Всеукраїнської науково-методичної конференції, присвяченої 50-літтю ЛДІФК “Освіта в галузі фізичної культури: стан, проблеми, перспективи”. – Львів, 1996. – С.64-68

65. Цьось А.В. Організація та методика проведення українських народних ігор в школі // Матеріали другої міжвузівської конференції викладачів і студентів з проблем фізичного виховання. – Вінниця, 1996. – С. 86-90.

66. Цьось А.В. Джерела українських народних ігор та їх характеристика // Збірник наукових праць ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура та здоровий спосіб життя”. – Ч.ІІІ. – Вінниця-Бар, 1997. – С. 33-34.

67. Цьось А.В. Основні тенденції розвитку фізичної культури в Україні // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я нації”. – Вінниця, 1998. – С.104-110.

68. Цьось А.В. Виховання здорового способу життя в педагогічній спадщині Володимира Мономаха // Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції “Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства”. Ч.ІІ. – К.: – КНЕУ, 1999. – С. 124-130.

69. Цьось А.В. Народні традиції збереження і зміцнення здоров’я в системі валеологічного виховання школярів // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України”. – Кіровоград, 1999. – С. 45-47.

70. Цьось А.В. Національні традиції фізичної культури в системі фізичного виховання школярів // Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми підготовки спеціалістів в галузі фізичної культури і спорту”. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 111-113.

71. Цьось А.В. Збереження і зміцнення здоров’я в традиціях українського народу // Тези доповідей четвертого міжнародного наукового конгресу “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”. – Київ, 2000. – С. 18.

72. Цьось А.В. Традиції фізичної культури в Україні: стан та перспективи досліджень // Збірник наукових праць IV Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я нації”. – Вінниця, 2001. – С. 60-64.

73. Цьось А.В. В основу виховання – культ здоров’я // Матеріали конференції “Кінезіологія в системі культури”. – Івано-Франківськ, 2001. – С.41-42.

74. Цьось А.В. Виникнення та спрямованість українських народних ігор // Тези першої науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького представництва Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. – Луцьк, 2002.– С.72-73.

75. Цьось А.В. Теорії гри: ретроспективний аналіз // Тези другої науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. – Луцьк, 2003. – С.63-64.

76. Цьось А.В. Розвиток боротьби в Київській Русі // Матеріали міжнародної науково – практичної конференції “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України”. – Тернопіль, 2004. – С.101-105.