Анотація до роботи:

Олійник О.О. Розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, м. Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженням питань довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Уточнено визначення термінів “кредит”, “кредитування”, “кредитоспроможність”. Визначено особливість та призначення довгострокового банківського кредиту. Обґрунтовано систему критеріїв оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому кредитуванні. Обумовлено фактори розвитку процесу довгострокового кредитування підприємств аграрної сфери виробництва та їх особливості, які обумовлюють створення спеціальних умов кредитування.

Здійснено аналіз довгострокових вкладень банків у кредитування сільського господарства України та окреслено проблеми їх подальшого розвитку. Проаналізовано фінансовий стан сільськогосподарських підприємств та досліджено його взаємозв’язок з обсягами довгострокового кредиту. Дано оцінку рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими банківськими кредитами на підставі нових методичних підходів та визначено ступінь впливу основних внутрішніх факторів, що його обумовлюють.

Визначено основні напрями покращання факторів розвитку довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств. Запропоновано новий порядок планування довгострокових кредитів та розроблені рекомендації щодо поліпшення процесу кредитування сільськогосподарських підприємств з боку банків.

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні умов і факторів посилення впливу довгострокового банківського кредитування на зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств та збільшення обсягів продукції, що виробля-ється ними. На основі проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1. Кредит слід визначати як економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу перерозподілу тимчасово вільної вартості на умовах поверненості, терміновості та платності. Особливістю довгострокового банківського кредиту є, по-перше, те, що в якості однієї із сторін кредитних відносин, а саме в якості кредитора, виступає банк; по-друге, економічні відносини з приводу саме користування тимчасово вільною вартістю відбуваються довготривало.

2. Кредитування слід трактувати як процес, який характеризується одночасними проявами: з боку кредитора – підготовкою до надання, наданням, супроводженням і отриманням при поверненні кредиту та з боку позичальника – одержанням, користуванням і поверненням кредиту. Отже, розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств буде залежати від правильної організації визначених процедур як з боку банку, так і з боку підприємства.

3. Правильне розуміння економічної категорії “кредитоспроможність” – не тільки як спроможність, а і бажання позичальника у визначений кредитною угодою термін і в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями, дозволяє розробити більш оптимальні підходи щодо її оцінки.

4. Серед факторів, що обумовлюють розвиток довгострокового банківського кредитування підприємств аграрної сфери виробництва, виокремлено найголовніші безпосередні (які продукуються сторонами кредитного процесу) та опосередковані (які впливають на процес кредитування, але не залежать від дій сторін процесу).

5. Необхідно врахувати такі особливості сільськогосподарських підприємств під час визначення розвитку їх довгострокового банківського кредитування: об’єктивна наявність підвищеної потреби у довгострокових кредитах порівняно з іншими галузями економіки; використання ними в якості застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Перераховані особливості зумовлюють створення специфічних умов кредитування.

6. Динаміка довгострокового банківського кредитування сільського господарства протягом останніх років мала позитивну тенденцію, причому більшими темпами зростали кредити в національній валюті. Але досягнутий обсяг кредитування не відповідає потребам галузі. Обґрунтовано такі причини стримування динамічного росту довгострокових кредитних вкладень: низький фінансовий стан аграрних підприємств; недостатнє правове регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням кредитів; відсутність належної застави в сільськогосподарських підприємствах; високі відсоткові ставки, які обумовлені, як показали дослідження, високою вартістю залучених довгострокових ресурсів; дефіцит довгострокових ресурсів у банках; недостатній менеджмент у банках тощо.

7. З метою оцінки забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими банківськими кредитами запропоновано нові підходи щодо визначення потреби в реальних інвестиціях. Результати оцінки показали, що господарства Києво-Святошинського району Київської області мали значну потребу в довгострокових кредитах, забезпечення якої з боку банків практично було відсутнє.

8. На підставі розрахунків за існуючою та новою формулами встановлено, що відсутність довгострокових кредитів у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах в основному обумовлена внутрішніми факторами – рівнем фінансового стану і забезпечення. Так, можливість задоволення визначеної потреби в довгострокових кредитах протягом 1999–2003 рр., виходячи з фінансового стану господарств, становила відповідно 10,0; 32,5; 39,8; 36,0 та 55,8%, а виходячи з можливого рівня забезпечення на підставі розробленої формули – відповідно 26,2; 23,3; 17,5; 27,3 і 36,0%.

9. Для визначення напрямків покращання фінансового стану сільськогосподарських підприємств з метою збільшення їх довгострокового кредитування нами розроблено функціонально-регресійну модель, яка дала змогу виявити, що обсяги кредитування підприємств аграрної сфери виробництва України у першу чергу залежать від рівня цін на сільськогосподарську продукцію та цін на засоби виробництва.

10. Досліджено, що плануванню потреби сільськогосподарського підприємства у довгострокових банківських кредитах в умовах ринкової економіки обов’язково повинна передувати оптимізація структури виробництва. Зазначене дозволяє обґрунтовано визначити об’єкти та обсяги довгострокових кредитів. Встановлено наступний порядок планування цієї потреби: на підставі оптимізованої структури виробництва та наявної матеріально-технічної бази розробляються інвестиційні проекти, визначаються можливі джерела їх фінансування, обумовлюється схема фінансування інвестиційного проекту; наступним кроком є оптимізація структури джерел за певними критеріями і, нарешті, визначається оптимальний обсяг довгострокових банківських кредитів.

11. Визначено особливості оцінки кредитоспроможності сільськогосподар-ських підприємств. Так, аналізуючи бізнес-проекти, банки повинні ретельно оцінювати грошові потоки від них на підставі підходів з елементами теорії ймовірності внаслідок відсутності на сьогодні в підприємствах аграрної сфери виробництва інших джерел погашення. Оцінюючи об’єкт застави, банкам слід звертати увагу на можливість їх самостійного використання, перспектив їх розвитку тощо, що є наслідком співпадінням в сільськогосподарських підприємствах об’єкта застави і об’єкта кредитування.

1. Відпрацьовано процедури надання і супроводження довгострокового кредиту. Перед укладанням кредитного договору банк має узгодити з позичальником наступне: суму і термін кредиту, розмір відсоткової ставки та порядок її зміни, порядок нарахування та сплати відсотків, пені та штрафів, порядок видачі та погашення кредиту, порядок супроводження кредиту. В процесі супроводу довгострокового кредиту банк повинен здійснювати контроль за такими основними напрямами: цільове використання кредиту; фінансовий стан позичальника; стан збереження застави; своєчасність і повнота повернення основного боргу і відсотків; стан реалізації інвестиційного проекту та його функціонування.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Олійник О.О. Довгострокове банківське кредитування аграрних підприємств: проблеми розвитку // Науковий вісник НАУ. – №44. – 2001. – С. 72–74.

2. Олійник О.О. Визначення потреби аграрного підприємства у довгострокових банківських кредитах // Науковий вісник НАУ. – №56. – 2002. – С. 171-174.

3. Олійник О.О. Перспективи розвитку довгострокового банківського кредитування аграрних підприємств // Науковий вісник НАУ. – 2004. – №76. – С. 243-246.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

4. Олійник О.О. Про запровадження нових технологій банківського кредиту-вання аграрних підприємств // Науковий вісник НАУ. – 2001. – №37. – С. 45-50.

В інших виданнях:

5. Олійник О.О. Орієнтовна оцінка потреби аграрних підприємств в довгострокових банківських кредитах та можливості її задоволення // Економіка, фінанси, право. – №11. – 2002. – С. 22-25.

6. Олійник О.О. Аналіз фінансового стану аграрних підприємств як передумова їх довгострокового банківського кредитування // Економіка, фінанси, право. – №1. – 2003. – С. 20-24.

7. Олійник О.О. Способи іпотечного рефінансування та можливості їх використання в Україні // Економіка, фінанси, право. – №9. – 2004. – С. 9-12.