У дисертації наведено вирішення наукового завдання, яка виявляється в тому, що недостатньо очищені господарсько-побутові стічні води скидаються у відкриті водойми, прискорюють процеси евтрофікації природних водойм і погіршують їх санітарно-епідеміологічний стан. У результаті науково обґрунтовано можливість доочищення та використання стічних вод на рисових системах півдня України. Основні висновки роботи можна звести до: 1. Існуючі технології природної очистки господарсько-побутових стічних вод не можуть бути реалізовані через складні гідрогеологічні умови приморської зони: близьке залягання від поверхні мінералізованих ґрунтових вод (до 40 г/л), нерівномірне навантаження стічних вод (у весняно-літній період 400…600 тис. м3 і у осінньо-зимовий – 100…200 тис. м3), особливий хімічний їх склад (великий вміст хлору (> 350 мл/л), мінералізація – до 2 г/л, підвищена кількість біогенних елементів: NO3 – 2,54 мг/л, Р2О5 – 5,7 мг/л, К2О – 21,4 мг/л). Існує можливість створення небезпеки для зрошуваних сільськогосподарських культур і гідрохімічного складу ґрунтів. 2. Основні конструктивні особливості рисових зрошувальних систем Краснознам’янської зрошувальної системи дозволяють використовувати та доочищати господарсько-побутові стічні води в існуючих гідрогеолого-меліоративних умовах півдня України. 3. Розроблена методика воднобалансових розрахунків необхідних площ для використання і доочистки стоків, яка додатково враховує різницю величин випаровування і опадів, а також наявність чи відсутність болотно-очеретяної рослинності полів-біоплато. 4. Розроблені блок-схеми розрахунку можливого навантаження стічних вод на землеробні поля зрошення та біоплато, які показують чітку послідовність етапів розрахунків для різних умов використання і доочищення стічних вод. 5. Для наукового обґрунтування ступеня заповнення чеків-біоплато стічною водою запропонована залежність між величиною випаровування з водної поверхні та середньодекадною температурою повітря і середньодекадним дефіцитом вологості повітря, яка адаптована для південного регіону України. 6. Проведені виробничі дослідження запропонованої технології, які підтвердили можливість її застосування. Дослідження показали, що: не існує безпеки засолення чи осолонцювання ґрунтів (зменшується вміст солей – з 0,15 до 0,11 % на фоні зниження кількості токсичних іонів: з 49 до 40 %); немає безпеки забруднення ґрунтів важкими металами та патогенною мікрофлорою; покращується якість та поживна цінність кормів (полив люцерни стічною водою веде до збільшення її урожайності на 10…20 %, збільшується кількість укосів за вегетаційний період з 2…3 до 4…5; збільшується поживна цінність кормів за такими показниками: протеїн, клітковина, кальцій і каротин); спостерігається високий ступень очистки стічних вод (величина органічних забруднень зменшилась у 100…140 разів і не перевищує ГДК для води, що скидається у відкриті водойми); аналіз вмісту елементів азотної групи (NO2, NO3 і NH4) у стічній воді і фільтраті підтверджує різке зниження органічних забруднень. 7. Встановлені раціональні технологічні параметри запропонованої технології, зокрема, ступінь розбавлення господарсько-побутових стоків прісною водою із зрошувальної мережі (повинен бути не менше 1:2), навантаження стічних вод (глибина наповнення чека не більше 90 мм/дек при відсутності очеретяної рослинності і – до 150 мм/дек при наявності рослинності), режими поливу (полив чека 1-2 доби та його просушування після утилізації стічної води строком не менше 10-15 діб), способи і техніка поливу (рекомендовано для поливу культур використовувати дощувальний поливальний агрегат ДДПА –130/140, розроблений на основі агрегату ДДА-100МА), також технологія дезінфекції ґрунту (весняні та осінні поливи нормою не менше 1200 м3/га), параметри дренажно-скидних каналів повинні бути такі: закладка відкосів – 2,0; ширина по дну – 1,0 м; глибина дна каналу: для картових скидів – 1,5…1,8 м, для скидних обмежувальних каналів – 1,8…2,2 м. 8. Проведені розрахунки підтвердили економічну та екологічну доцільність використання рисових систем для утилізації та доочищення стічних вод. На прикладі рисової системи с. Залізний Порт досліджено, що приріст чистого доходу склав 0,6 тис. грн. на 1 га, окупність додаткових капітальних вкладень становила 14 років. |