У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо розробки стратегій інвестування та обмеження галузевих ризиків в процесі реального інвестування підприємств АПК. Для вирішення цієї проблеми автором визначено теоретичні основи розробки стратегій реального інвестування, пріоритетні напрями інвестування, запропоновано механізм підвищення ефективності реального інвестування галузі та розроблено методики оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів і обмеження ризиків. Дослідження цих питань дозволяє сформулювати висновки теоретичного, науково-методичного і практичного характеру та внести пропозиції і рекомендації: 1. Розвиток підприємств агропромислового комплексу значною мірою залежить від рівня їх інвестиційної активності. Основою інвестиційної діяльності більшості підприємств є реальне інвестування. Істотне зростання ефективності реального інвестування забезпечується розробкою чітко сформульованої стратегії реального інвестування. Виходячи з економічної сутності інвестиційної стратегії, доцільно застосовувати запропоноване за результатами досліджень визначення категорії “стратегія реального інвестування” - як системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства та можливостей їх досягнення шляхом реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. 2. Для підприємств агропромислового комплексу питання розробки та впровадження стратегій реального інвестування на сучасному етапі є життєво необхідними. Тому для практичного застосування їм пропонується система розробки стратегії реального інвестування, яка включає три етапи: визначення пріоритетних напрямів інвестування, визначення інвестора (чи інвесторів при спільному інвестуванні) та аналіз і оцінка ефективності реального інвестиційного проекту. В інвестиційній діяльності підприємств доцільно використовувати запропонований в роботі алгоритм здійснення стратегії реального інвестування з урахуванням різноманітних джерел фінансування. На першому етапі за алгоритмом визначаються джерела фінансування, кількість інвесторів та обсяги інвестиційних потоків. На другому етапі здійснюється передінвестиційна фаза досліджень, визначення ризиків та розробка проекту у відповідності до вимог інвестора. На третьому етапі проводиться оцінка економічної ефективності проекту з урахуванням пріоритетів держави та інвесторів. 3. Стратегія реального інвестування забезпечує ефективність інвестиційної діяльності. Дослідженням встановлено, що економічна ефективність інвестиційного процесу в АПК за період 1998-2002 рр. має тенденцію до підвищення. При формуванні заходів щодо інвестиційного забезпечення підприємств АПК Одеської області слід враховувати результати прогнозу обсягів інвестицій в основний капітал галузей АПК на 2010 рік, які складають: в сільське господарство – 41,5 млн. грн., в харчову промисловість – 269,5 млн. грн., в тому числі: в харчо-смакову промисловість – 71,5 млн. грн., в м’ясо-молочну – 10,0 млн. грн., в рибну – 4,5 млн. грн., в олійно-жирову – 36,5 млн. грн., в борошно-круп’яну – 13,6 млн. грн., алкогольних напоїв – 57,0 млн. грн., в інші галузі – 76,4 млн. грн. 4. Для ведення ефективної інвестиційної політики доцільно враховувати наступні фактори впливу на інвестиційну привабливість галузей АПК: питома вага в структурі виробництва продукції, індекси обсягу продукції, структура фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, рівень рентабельності та рівень ризику. З метою визначення пріоритетних напрямів інвестування підприємствам АПК слід проводити порівняльний аналіз відносних показників господарської діяльності та використовувати розроблену в роботі лінійну адитивно-мультиплікативну модель для визначення індексу інвестиційної привабливості (Y). Дослідження показали, що найбільш привабливими для інвесторів в АПК Одеської області є підприємства підгалузей – борошно-круп’яної (Y = 43,3), олійно-жирової (Y = 47,6), перероблення овочів та фруктів (Y = 59,8) та виробництво інших харчових продуктів (Y = 108,9). 5. Реальне інвестування в АПК пов’язане із багатьма ризиками, які на різних рівнях впливають на техніко-економічні результати впровадження проектів. Врахування специфіки виникнення галузевих ризиків забезпечує використання запропонованої комплексної методики оцінки і обмеження ризиків, яка включає три етапи: 1) класифікація ризиків, які обов’язково підлягають виявленню та оцінці; 2) розрахунок коефіцієнту спеціалізації підприємства та прогнозування на його основі рівня рентабельності відповідно до середніх галузевих показників; 3) проведення графічного аналізу на основі показників рентабельності підприємств з метою визначення зони ризику та загальних умов господарювання. Для обмеження підприємницьких ризиків підприємствам АПК слід забезпечити формування внутрішнього страхового фонду за проектом та здійснювати операції хеджування з метою максимального обмеження ризиків продажу на ринку сільськогосподарської продукції. 6. Для виведення підприємств АПК із інвестиційної кризи та забезпечення помірного або інтенсивного інноваційного розвитку необхідно щорічно забезпечити інвестиції у розмірі відповідно 26 або 35 млрд. грн., що неможливо без максимального залучення іноземних інвестицій. За рахунок іноземних інвестицій забезпечується не лише зростання капіталу, а й впровадження нових сучасних технологій, досвіду менеджменту, вихід на світові ринки та переоснащення матеріально-технічної бази існуючих підприємств. 7. Враховуючи, що існуюча система показників оцінки ефективності інвестицій не в повній мірі відповідає вимогам функціонування ринку та не враховує специфіки проектів в АПК, слід використовувати запропоновані методи оцінки ефективності інвестиційних проектів з розрахунком системи показників, які враховують економічні інтереси національних товаровиробників, вітчизняних інвесторів – учасників спільних інвестиційних проектів та державні інтереси, що виражаються у підтримці та розвитку пріоритетних підгалузей АПК, створенні додаткових робочих місць за проектом та обсязі сплачених податків, передбачених проектом. Специфіка господарської діяльності в агропромисловому комплексі також потребує проведення спеціальних розрахунків, враховуючих сезонний характер сільськогосподарського виробництва. При оцінці економічної ефективності реальних інвестиційних проектів доцільно застосовувати показники інтегрального ефекту, ефекту на макрорівні (з урахуванням доходів держави) та показник D, який вказує, скільки разів інвестиції окуповуються за 15 років. 8. З метою підвищення ефективності стратегій реального інвестування підприємствам АПК необхідно більше уваги приділяти пріоритетним напрямам політики інвестування підприємств галузі, до яких відносяться: залучення іноземного капіталу, технічне переоснащення, фінансово-кредитна підтримка (державні програми фінансування, банківське кредитування, іпотечні кредити, створення спеціалізованого аграрного банку), лізинг, впровадження механізмів фондового ринку (корпоратизація, акціонування, випуск похідних цінних паперів). |
