Узагальнення науково-методичних та практичних результатів, викладених у дисертації, дозволили зробити наступні висновки: 1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає у вдосконаленні організаційно-економічного механізму управління реалізацією природоохоронних програм на підприємствах хімічної галузі військово-промислового комплексу, методів інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємств як інформаційної основи визначення ефективних напрямків фінансування природоохоронних заходів, розробки механізму стимулювання природоохоронної діяльності на підприємствах в умовах переважно державного управління ними. 2. Комплексну оцінку рівня екологічності підприємства пропонується визначати на основі його еколого-економічного рейтингу, який слід розглядатися як процес ранжування підприємств, відповідно до оцінки їх еколого-економічного рівня. 3. Доведено, що при формуванні системи оцінки еколого-економічного рейтингу підприємств, повинні бути забезпечені наступні головні вимоги: врахування причинно-наслідкових системних зв'язків; перевагу слід віддавати відносним показникам; забезпечення органічного зв'язку між показниками; дія показників повинна бути односпрямованною; система показників повинна розглядатися як елемент (підсистема) більш складних систем. 4. В основу оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства має бути покладене порівняння підприємств по кожному показнику, що відображає стан еколого-економічного функціонування (розвитку), з еталонним, визначеним як середнє значення по групі технологічно подібних підприємств. 5. Обгрунтовані основні напрямки удосконаленя системи управління природокористуванням на основі оцінок еколого-економічного рейтингу. Оскільки казенні заводи знаходяться в державній власності, головним напрямком використання оцінок є обґрунтування розподілу централізованих державних природоохоронних капіталовкладень між підприємствами галузі. 6. Екологічно орієнтована трансформація системи управління підприємствами галузі, може бути досягнута лише за умови взаємопов’язаних дій як контролюючих державних органів, так і фінансових інституцій, які повинні реально, через фінансові механізми, стимулювати промислові підприємства дотримуватись затверджених природоохоронних норм. З цією метою пропонується впровадження процедури визначення екобалансу території, під яким слід розуміти еколого-економічний моніторинг місцевості та підприємств, спрямований на стале зниження навантаження на довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень. |