У дисертації наведено узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає в тому, що для умов південно-західної частини Степу України розроблено комплекс агротехнічних заходів найбільш розповсюджених для озимої пшениці попередників на різних фонах удобрення і способів основного обробітку ґрунту. 1. Попередники озимої пшениці залишають після себе неоднакові запаси вологи. Найбільша кількість доступної вологи перед сівбою озимої пшениці в середньому за роки досліджень в шарі ґрунту 0-20 см містилась при розміщенні її по чорному пару – 18,4 мм. Після кукурудзи на силос накопичувалось вологи найменше – 9,8 мм. 2. Збільшення продуктивної вологи за осінньо-зимовий період більшою мірою спостерігається після попередників з меншими осінніми запасами. Впродовж весняно-літньої вегетації найбільш економно витрачали вологу рослини озимої пшениці посіяної по чорному пару, а після зайнятого пару, гороху і кукурудзи на силос цей показник помітно погіршувався. По всіх поперередниках ефективніше використовувалась волога рослинами на фоні органічної та органо-мінеральної систем удобрення. Способи основного обробітку ґрунту не досить виразно впливали на ефективність використання вологи рослинами озимої пшениці. 3. Вищий рівень структурності і водостійкості агрегатів є характерним для шарів ґрунту 0-20 і 20-40 см при розміщенні озимої пшениці після чорного пару, гіршою структура утворюється по просапному попереднику. При заміні загальноприйнятого основного обробітку ґрунту безполицевим помітної різниці в показниках вмісту структурних агрегатів не спостерігається. 4. Вплив попередників на щільність ґрунту перед сівбою озимої пшениці був незначним і знаходився в межах допустимих величин від 1,06 до 1,12 г/см (шар 0-10 см) і 1,14 – 1,27 г/см (шар 10-20 см). У період весняно-літньої вегетації озимої пшениці щільність підвищувалась на фоні полицевого обробітку ґрунту на 0,04 – 0,07 г/см, а безполицевого – на 0,07 – 1,12 г/см. Заміна загальноприйнятого обробітку ґрунту безполицевим практично не перевищувала оптимальної величини щільності, встановленої для росту і розвитку озимої пшениці. Загальна шпаруватість ґрунту восени знаходилась на рівні 56,9-63,8 %, а в період колосіння – 55,1-59,1 % незалежно від попередника і способу основного обробітку ґрунту. 5. Виявлені помітні відхилення в показниках твердості ґрунту в посівах озимої пшениці залежно від попередника. Перед сівбою в шарі 0-10 см вони були підвищеними після кукурудзи на силос (7,4-7,5 кг/см2), а по чорному пару меншими (6,3-6,7 кг/см2). Способи основного обробітку ґрунту на зміни показників твердості значно не впливали. 6. Розміщення озимої пшениці по чорному пару, на відміну від інших попередників, найкраще забезпечує ґрунт нітратною формою азоту. На протязі вегетації вміст нітратів у ґрунті помітно зменшується, ця закономірність по попередниках не змінюється. Вміст фосфору і калію менше залежав від попередника. При внесенні добрив вміст рухомих елементів родючості ґрунту збільшується незалежно від попередників. 7. Інтенсивність біологічної активності ґрунту у посівах озимої пшениці по чорному пару порівняно з кукурудзою на силос значно вища. На фоні добрив інтенсивність біологічних процесів підсилюється по всіх попередниках. Більш високий її рівень є характерним для ґрунту де вносились органічні добрива. Показники біологічної активності від застосування різних способів основного обробітку ґрунту практично не змінювалися. 8. Кращим серед попередників озимої пшениці за впливом на забур’яненість її посівів на всіх фонах удобрення і обробітку ґрунту є чорний пар. По непарових попередниках в посівах озимої пшениці налічувалась більша кількість бур’янів. Дещо підвищена забур’яненість посівів спостерігається на фонах органічної та органо-мінеральних систем удобрення. Застосування безполицевого обробітку ґрунту у порівнянні з полицевим, призвели до збільшення кількості бур’янів в посівах озимої пшениці. 9. Основна маса коренів (понад 80 %) рослин озимої пшениці по попередниках чорний пар і кукурудза на силос розташовувалась у верхніх шарах ґрунту (0-40 см). Після першого попередника коренева система проникала у глибші шари ґрунту, ніж після кукурудзи на силос. 10. Спостерігався вплив добрив на швидкість настання фаз росту і розвитку рослин озимої пшениці. Вирощування озимої пшениці у сівозміні при систематичному застосуванні повного мінерального добрива у підвищених дозах сприяє найбільш прискореному росту і розвитку рослин. Більш раннє настання початкових фаз росту і розвитку рослин і зменшення цього розриву на кінець вегетації збільшує тривалість міжфазних періодів 11. За ступенем позитивної дії попередніх культур на процеси кущіння, формування висоти рослин та надземної маси вони розміщувались у наступній послідовності: найменші показники у посівах, розміщених після кукурудзи на силос, дещо вищі – після зайнятого пару та гороху, найбільш розвиненими виявились рослини, які вирощували по чорному пару. Добрива позитивно впливали на підвищення коефіцієнта кущіння, збільшення висоти та маси рослин озимої пшениці. Способи основного обробітку ґрунту не впливали на ці показники. 12. Найвищу урожайність на неудобреному ґрунті отримано при розміщенні озимої пшениці по чорному пару. Недобір урожаю після зайнятого пару, гороху та кукурудзи на силос в середньому за роки досліджень становив, відповідно 26,4; 32,5; 42,1 %. Внесення органічних добрив сприяло збільшенню врожайності озимої пшениці на 0,21 – 0,77 т/га, органо-мінеральних – на 0,59-0,82, мінеральних – на 0,29-0,52 т/га по всіх попередниках. У різні за зволоженням роки вплив попередніх культур і добрив на показники врожайності озимої пшениці зберігся, а дія способів основного обробітку ґрунту виявилась не суттєвою. 13. Показники більшості елементів структури врожаю вищими отримані при сівбі озимої пшениці по чорному пару. Дещо меншими вони були після зайнятого пару та гороху. При внесенні добрив структура врожаю значно покращується. Полицевий обробіток ґрунту більш позитивно впливав на елементи структури врожаю порівняно з безполицевим. 14. Зерно кращої якості формувалось при розміщенні озимої пшениці після чорного пару, трохи нижчої – після зайнятого пару та гороху. Значно гіршою якість зерна сформована при вирощуванні озимої пшениці після кукурудзи на силос. Застосування добрив після всіх попередників сприяє поліпшенню якості зерна. За способами обробітку ґрунту переваги полицевого або безполицевого не виявлено. 15. У зерні зібраному по всіх попередниках та на різних фонах удобрення вміст нітратів був значно нижчим за ГДК. Достовірної різниці у впливі попередників і добрив на концентрацію нітратного азоту та солей важких металів у зерні озимої пшениці не встановлено. 16. Чорний та зайнятий пари забезпечували найбільш високий економічний ефект. Використання добрив під озиму пшеницю є рентабельним заходом. Застосування безполицевого основного обробітку ґрунту при вирощуванні озимої пшениці сприяє енергозбереженню та підвищенню рентабельності виробництва без зниження її урожайності і дозволяє економити на кожному гектарі грошові витрати та паливно-мастильні матеріали. | 