Анотація до роботи:

Сухий О.М. Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців ХІХ – початку ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України; Інститут народознавства НАН України.– Львів, 2004.

У дисертації досліджуються етнополітичні процеси, які відбувалися у суспільно-політичному житті галицьких українців ХІХ – початку ХХ ст. у контексті впливу на цей регіон російського офіційного і суспільно-політичного чинника. Процеси національної самоідентифікації утверджували у свідомості галицької інтелігенції розуміння спорідненості галицьких русинів з “південноруським” (“малоруським”) населенням у складі Росії, а також паралельно вели до трансформації ідеології русинства (“старорусинства”) у русофільську течію. Децентралізаторські реформи 1861-1867 рр. в Австрійській імперії усунули галицьких українців від активної політики і сприяли їх орієнтації на схід. Наслідком цього стала еволюція русофільської ідеології в москвофільство, представники якого проголошували національну і культурну єдність з державною Росією і виступали головними опонентами українського національного руху.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено основні положення, що виносяться на захист:

у першій третині ХІХ ст. українська еліта Галичини обгрунтувала відмінність руського населення краю від польського, утвердивши його власну історико-політичну та культурно-духовну традицію. В середовищі тогочасної української галицької інтелігенції існувало розуміння спорідненості галицьких русинів з “південноруським” (“малоруським”) населенням у складі Росії, однак його східна межа в уяві галицьких діячів залишалася невизначеною;

перші контакти галицьких українців з представниками наукової та освітньої громадськості Росії та Наддніпрянської України засвідчили етнічну спорідненість галичан з українським населенням на Сході;

у період революції 1848–1849 рр. “русино-російська” течія еволюціонувала від слабких виявів свого існування до поступового посилення, пов’язаного із розчаруванням галицьких українців першими спробами стати самостійним чинником у політиці; водночас національно-політична декларація Головної Руської Ради не випливала з усталеного розуміння нації, а радше була короткочасовим проявом, який спирався на духовне тяжіння до “малоруського” простору;

посилення русофільських настроїв відбувалося з відновленням мовно-правописних дискусій, які визначали етнічну ідентичність, знайомством з російськими солдатами і офіцерами під час рейду російських військ І.Паскевича на придушення угорської революції, безпосередніх контактів з іншими категоріями росіян;

згортання легальної політичної діяльності від 50-х рр. ХХ ст. повернуло національний рух до мовно-правописних дискусій та спроб створити цілісну концепцію історії; прихильників етимологічного чи фонетичного правопису не слід оцінювати з позицій приналежності до русофільства чи українофільства, бо навіть окремі майбутні українофільські лідери не заперечували етимологічного правопису; правописні дискусії виходили з потреб вироблення мовних правил і в цьому питанні галицько-руські діячі звертали погляди насамперед на Наддніпрянщину, однак відсутність звідти чітких відповідей змушувала їх приймати власні рішення, які дуже часто опиралися на інтелектуальні запозичення з нормованої російської мови і створеної російськими істориками концепції історичної єдності руських земель;

у 60-х рр. ХІХ ст. відбувається трансформація ідейної платформи галицьких українців від “малоруської” до “панруської” орієнтації, виявом якої стала відома заява “Слова” 1866 року про єдність руського населення Галичини з “русскими”, що була реакцією на польсько-австрійське порозуміння й відобразила прагнення галицьких українців бодай уявно оперти захист своїх національних прав на силу Російської держави; зовнішнім чинником утвердження “панруської” орієнтації галицьких українців став початок діяльності слов’янських комітетів у Росії і їх зв’язки з галичанами;

утвердженню русофільської ідеології у середовищі галицьких українців сприяла діяльність таких інституцій як Ставропігійський інститут, Галицько-руська матиця, Інститут “Народный Дом”, а згодом “Общество им. М.Качковского” та ін.; політична плаформа руху вироблялася діячами “Руської Ради”; водночас “Общество им. М.Качковского, що виникло після “Просвіти” й проголосило ідентичну програму та завдання, стало першою “паралельною” структурою в українському русі, діячі якої підкреслювали свій надпартійний та загальнонародний характер і не акцентували уваги на проблемі національної ідентичності галицьких русинів;

вже в 60–80-х рр. ХІХ ст. Галичина зайняла важливе місце в зовнішній політиці Росії і стала об’єктом постійного інтересу з боку російського громадянства. Важливим чинником, який визначив посилення уваги російських урядових і громадських кіл до становища українського населення Галичини, були польське національно-визвольне повстання 1863 р. та децентралізаторські перетворення в Габсбурзькій монархії, які привели до загострення українсько-польських відносин. Російські урядові кола та громадськість розглядали “Галицьку Русь” як історичну частину “всеруського” простору, покликану протистояти польському впливу та ніби-то підтримуваному поляками українському рухові;

слов’янські організації у Росії на початку ХХ ст. пробудили інтерес російського суспільства, в тому числі російської Державної Думи і вищих урядових структур до галицьких справ і зробили галицьке питання частиною російської політики; російські офіційні чинники впливали на політику “Русской народной партии” в Галичині та здійснювали фінансову підтримку партії та близьких до неї організацій;

протиставляючись українському національному рухові, галицькі москвофіли схилялися до союзу з поляками, до чого їх підштовхували російські слов’янофільські об’єднання, що в умовах загострення міждержавних протиріч прагнули формувати позитивне ставлення до Росії серед зарубіжних слов’ян;

російський панславізм, крім суто національного змісту, включав дуже потужний релігійний аспект, який виявлявся у підтримці православних священиків і прихожан, у сприянні як правило через фінансові субсидії переходу священиків з унійної церкви у православ’я;

на початку ХХ ст. представники москвофільської партії у Галичині відстоювали національну приналежність “галицких русских” до російського народу, покликаючись на риси спільності історичної, національної і культурної;

поряд з офіційними сприйняттям “галицьких русских” вже до початку Першої світової війни у Росії існував й інший демократичний погляд на становище в Галичині і певна категорія російської та української інтелігенції у Росії розуміла, що москвофільство у краї відзначається такими рисами, як тяжіння до реакційної Росії, шукання зв’язків із реакційними клерикальними колами, із крайнє правими організаціями, представленими “Русским Собранием”, “Славянским Благотворительным Обществом” и “Галицко-русским Обществом”.

Публікації автора:

1. Сухий О. Від русофільства до москвофільства (Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті).– Львів: Львів. нац. ун-т ім.І.Франка, 2003.– 498 с. (Рец. Мирослав Романюк. В пошуку національної ідентичності // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М.М.Романюк (відп. ред.) та ін.– Львів, 2004.– Вип.12.– С.511–514).

2. Сухий О.М. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст.– Львів: Львів. держ. у-т ім.І.Франка; Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1997.– 204 с.

3. Сухий О.М. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).– Львів: Каменяр, 1998.– 132 с.

4. Сухий О.М. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст. 2-е видання, доповнене.– Львів: Львів. нац. у-т ім.І.Франка; Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1999.– 226 с.

5. Москвофільство: Документи і матеріали / Вступна стаття, коментарі та добірка документів Сухого О. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2001.– 236 с. (Вступна стаття С.3–76).

6. Політичні партії Західної України.– Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1992.– 78 с. (у співавторстві).

7. Глічов І.О., Сухий О.М. Українська національна школа в Галичині наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. // Дослідження з історії України. Вісник ЛДУ. Серія історична. Вип.28, 1992.– С.96–101.

8. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ ст. – 1920 р.).– Львів: Львів. ун-т, 1993.– Т.1.– 98 с. (у співавторстві).

9. Сухий О.М. Українське національні відродження у Галичині в першій половині ХІХ ст. // Республіканець.– 1994.– № 3–4.– С.63–66.

10. Сухий О.М. Українське відродження у Галичині в першій половині ХІХ ст.: проблема національної школи // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів. 22–28 серпня 1993 р. Доповіді і повідомлення. Історія. Частина І.– Львів, 1994.– С.176–180.

11. Сухий О.М. Проблема української державності в діяльності західноукраїнських політичних партій (друга половина ХІХ ст. – 1918 р.) // Республіканець.– 1995.– № 1–2. Січень–червень. – С.48–52.

12. Сухий О.М. Михайло Лозинський: вчений, громадський діяч, політик (Забуті імена української історії).– Львів, 1995.– 32 с.

13. Кондратюк К.К., Сухий О.М. Національна ідея в програмах та діяльності західноукраїнських політичних партій та організацій у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Третій Міжнародний конгрес україністів. 26–29 серпня 1996 р. Історія. Частина І. Доповіді та повідомлення. – Харків, 1996.– С.100–106.

14. Сухий О.М. І.Франко про “ідеї” та “ідеали” галицької москвофільської молоді (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Наукові зошити історичного факультету. Випуск І. – Львів: ЛДУ, 1997.– С.66–68.

15. Сухий О.М. Галицькі москвофіли в оцінці Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25–27 вересня 1996 р.).– Львів: Світ, 1998.– С.116–119.

16. Сухий О.М. “Товариство імені М.Качковського” у Львові (70–90-ті роки ХІХ ст.) // Львів: місто–суспільство–культура. Т.3. Спеціальний випуск Вісника Львівського університету. Серія історична.– Львів, 1999.– С.352–355.

17. Сухий О.М. “Галицько-російське благодійне товариство” та головні напрями його діяльності // Наукові зошити історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць.– Львів: ЛДУ ім.Івана Франка, 1999.– Вип.1.– С.105–109.

18. Мазур О.Я., Сухий О.М. Галичина: “Галицько-російське благодійне товариство” (1902–1914 рр.) // Вісник державного університету “Львівська політехніка”: Держава та армія. № 377.– Львів: Вид-во Держ. ун-ту “Львівська політехніка”, 1999.– С.104–113.

19. Сухий О.М. Головна Руська Рада: проблема національного самоутвердження // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23–25 жовтня 1998 р.). Частина друга.– Львів: Світ, 1999.– С.654–659.

20. Сухий О.М. Еволюція національної програми Русько-Української радикальної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць на пошану Юрія Сливки. – Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.– 2000.– Вип. 7. – С.243–249.

21. Мазур О.Я., Сухий О.М. Українське населення Галичини на початку Першої світової війни: репресивні акції австрійської влади // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Держава та армія. № 408.– Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2000.– С.73–78.

22. Мазур О.Я., Сухий О.М. Іван Франко про московську інвазію в Галичині 1914–1915 рр. // Військово-науковий вісник.– Львів: Львівський військовий ордена Червоної Зірки Інститут ім. гетьмана П.Сагайдачного при НУ “Львівська політехніка”, 2000. Вип.2.– С.54–62.

23. Сухий О.М. Українці Галичини в кінці XVIII – першій половині ХІХ ст.: проблема національного самовизначення // Галичина. Науковий культурно-просвітній краєзнавчий часопис. На пошану професора Олександра Карпенка. Вип. 5–6.– Івано-Франківськ, 2001.– С.119–124.

24. Сухий О.М. “Товариство імені М.Качковського”: основні напрями фінансово-господарської праці (1874–1914 рр.). // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. Випуск сьомий.– Дрогобич: Коло, 2001.– С.108–118.

25. Мазур О.Я., Сухий О.М. Українські політичні партії Галичини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: проблема державності // Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. № 431. Держава та армія / Відповід. ред. проф.Л.Є.Дещинський.– Львів, 2001.– С.54–63.

26. Мазур О.Я., Сухий О.М. Москвофільство у Галичині 30–40-х рр. ХІХ ст.: проблема становлення // Військово-науковий вісник. Випуск 3.– Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка, 2001.– С.67–77.

27. Сухий О.М. “Товариство імені Михайла Качковського”: організаційні засади та напрями діяльності // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник на пошану Ф.Стеблія.– Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2001.– Вип. 9.– С.393–403.

28. Сухий О.М. Народовсько-русофільське протистояння у Галичині 60–70-х рр. ХІХ ст. // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім.Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В.Лисий, Є.Пшеничний та ін.– Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002.– Випуск десятий.– С.155–164.

29. Мазур О., Сухий О. До питання про національне самовизначення українців Галичини в кінці XVIII – першій половині ХІХ ст. // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи.– Львів: ЛФ УАДУ, 2001.– Ч.1.– С.42–45.

30. Сухий О. Концепції національної держави у програмах та діяльності західноукраїнських політичних партій (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи.– Львів: ЛФ УАДУ, 2001.– Ч.1.– С.50–55.

31. Сухий О.М. Російські слов’янофіли: питання впливу на галицьких українців у середині ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: історія / За заг. ред. проф. М.М.Алексієвця.– Вип.3. Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя.– Тернопіль: ТДПУ, 2003.– С.4–10.

32. Сухий О.М. Головна Руська Рада: проблеми національної самоідентифікації галицьких українців у середині ХІХ ст. // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України // За заг. ред. А.О.Чемериса.– Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003.– Вип.4.– С.133–140.

33. Сухий О. Митрополит Андрей Шептицький: російський напрямок діяльності // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В.Скотний, С.Макарчук та ін. – Дрогобич: Вимір, 2003.– Випуск дванадцятий. – С.145–156.

34. Сухий О. Зародження русофільських настроїв у Галичині в 40-х роках
    ХІХ століття // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л.Тимошенко (гол. ред.), Л.Винар, Л.Зашкільняк, Я.Ісаєвич та ін.– Вип. VII.– Дрогобич: Коло, 2003.– С.283–300.

35. Сухий О. Товариство імені Михайла Качковського: ідеологія та напрями діяльності (70–80-х рр. ХІХ ст.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.– Київ: Ін-т історії України, 2004.– Вип. 7.– С.205–228.

36. Сухий О. Фінансово-господарська діяльність “Товариства імені М.Качковського” у Галичині (остання третини ХІХ – початок ХХ ст. // Вісник Львівської комерційної академії. Серія “Гуманітарні науки”.– Вип.5.– Львів, 2004.– С.101–112.