Анотація до роботи:

Ібадлаєв П.Р. Роман В.В.Вересаєва “В тупике” та епопея І.С.Шмельова “Солнце мертвых”: проблематика та поетика”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2004.

У дисертації вперше зроблено аналіз роману В.В.Вересаєва “В тупике” та епопеї І.С.Шмельова “Солнце мертвых”. Це дало змогу виявити нові важливі аспекти у вивченні проблеми інтелігенції та революції.

Написані на самому початку 1920-х років “В тупике” та “Солнце мертвых” належать до перших відгуків на події пореволюційних років. Обидва автори обрали місцем дії Крим, який показано в їхніх творах як малу модель охопленої розрухою Росії. Тому зображені колізії набули глобального, часто вселюдського значення. Хоча й І.С.Шмельов, і В.В.Вересаєв були живими свідками того, як запроваджувалась радянська влада в Криму, їхня реакція на побачене була різною. Це відбилося в художніх концепціях роману “В тупике” та епопеї “Солнце мертвых”.

Дослідження дало змогу охарактеризувати поетику роману В.В.Вересаєва “В тупике” та епопеї І.С.Шмельова “Солнце мертвых” і виявити основні засоби художнього зображення, використані для втілення описаних ідейно-філософських концепцій.

Відповідно до сучасного осмислення історичного процесу по-новому проаналізовано історичні події тих років і методи їх вирішення.

Вперше предметом спеціальної уваги стала художня своєрідність обох творів, відображена в них творча індивідуальність В.В.Вересаєва та І.С.Шмельова.

У висновках узагальнюються результати дослідження, основними з яких є:

1. В.В.Вересаєв та І.С.Шмельов звертаються у своїх творах до подій, близьких як за часом, так і за змістом. Це дає підставу для ідейно-художнього зіставлення. Порівняльний аналіз творів дає змогу з'ясувати, як розв'язуються в них проблеми інтелігенції та революції, стосунків народу й конкретної людини з новою владою, ставлення письменників до політичних сил, які брали участь у громадянській війні.

2. Кожен з авторів по-своєму відтворює події революційних років у Росії. Хоча дія роману В.В.Вересаєва “В тупике” передує подіям, зображеним в епопеї І.С.Шмельова “Солнце мертвых”, обидва письменники розповідають про більшовицькі перетворення в Криму й оцінюють їх з дуже схожих позицій, що стало причиною тривалого вилучення цих творів з літературного ужитку в 1930-1980 рр.

3. В.В.Вересаєв на відміну від інших радянських письменників, які зображали громадянську війну в оптимістичних тонах, вперше в нашій літературі показав її дійсно правдиво, з усіх її “привабливих” і непривабливих боків, з усіма її революційними чеснотами й вадами та помилками. Ця глибока правда про громадянську війну та її учасників, які шукають справжню життєву істину, зумовила неповторний художній образ роману.

4. І.С.Шмельов, опираючись на особистий досвід, дає не тільки глибоко достовірне й докладне зображення подій тієї пори, а й супроводжує його яскравою емоційною оцінкою. Шляхи, якими кружляють персонажі й рухається революція, на його думку, ведуть людство до глобальної світової катастрофи.

5. Близькі за часом і драматизмом події вимагали від авторів значною мірою близькоспоріднених засобів утілення. Вони відчуваються і на сюжетному, і на композиційному рівнях зображення. Поетичні спільності підтверджують думку про справжню спорідненість, “схожість” (Жирмунський) цих творів, спорідненість, що сягає своїм корінням в аналогічні історичні обставини.

6. У той же час використання аналогічних поетичних засобів і прийомів нерідко застосовується авторами з діаметрально протилежними цілями. В.В.Вересаєв прагне, спираючись на діалогічні форми оповіді, до об'єктивованого зображення дійсності, а І.С.Шмельов застосовує ті ж засоби з метою посилення суб'єктивованого ефекту.

Протилежне змістове навантаження в обох творах несуть і символічні образи.

Символіка в І.С.Шмельова має переважно релігійний характер. Символи Преображення, Різдва, Великодня вказують людству на справжній шлях, що веде у вічне буття. Символіка ж В.В.Вересаєва пов'язана зі світським буттям, занепокоєна проблемами сьогоднішнього дня. Обидва письменники гостро реагують на революційні події, бо чітко бачать їх хибність і безвихідь.

7. Роман В.В.Вересаєва “В тупике” написаний у реалістичній манері, в ньому домінує соціальна проблематика. Письменник осмислює шлях духовних шукань російської інтелігенції - від декабризму і ходіння в народ до ідейного розброду 1910-1920-х років. В епопеї І.С.Шмельова “Солнце мертвых” пріоритет віддається морально-філософській проблематиці. Драма інтелігенції була для нього доказом дегуманізації історії й тотального знеособлення людини в ХХ столітті. Для нього революція стала безперечним злом, трагедією духовності й культури.

8. Аналіз роману В.В.Вересаєва “В тупике” та епопеї І.С.Шмельова “Солнце мертвых” відкриває перспективи для нових досліджень. Їм належить важливе місце серед художніх зображень громадянської війни.

Публікації автора:

1. Ибадлаев П.Р. Авторское повествование в романе В.В.Вересаева “В тупике” // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1997. – Вып. 2. – С.266-268.

2. Ибадлаев П.Р. “И ангелы в толпе презренной этой…” (Доктор Сартанов в романе В.В.Вересаева “В тупике”) // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Серія літературознавство. – 1998. – Вип. 3 (14). – С.82-88.

3. Ибадлаев П.Р. Автор и герой: стремление к синтезу (эпопея И.С.Шмелева “Солнце мертвых”) // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Серія літературознавство. – 1998. – Вип. 6 (17). – С.64-72.

4. Ибадлаев П.Р. Рассказчик И.С.Шмелева в свете теории психологии творчества Д.Н.Овсянико-Куликовского (на основе эпопеи “Солнце мертвых”) // Вісник Харківського університету: Серія філологія. – 1998. - № 411’98. – С.207-211.

5. Ибадлаев П.Р. Диалог в эпопее И.С.Шмелева “Солнце мертвых” // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Серія літературознавство. – 1999. – Вип. 1 (22). – С.180-186.

6. Ибадлаев П.Р. Символ солнца мертвых в эпопее И.С.Шмелева // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Серія літературознавство. – 2001. – Вип. 1 (28). – С.244-250.