1.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у підтвердженні ролі спадкових чинників у виникненні ЗСР центрального генезу і опсоменореї. Доведено, що ЗСР центрального генезу є спадково детермінованою більш ніж у половині випадків. Успадкування патологічних ознак здійснюється по материнській, батьківській і одночасно по обох лініях. При ЗСР, яка приводить до розвитку опсоменореї, спадкова обтяженість по батьківській лінії реєструється значно частіше(у 36,8%), ніж у хворих зі сприятливим прогнозом (8,2%).. 2.У хворих із ЗСР зі спадковою обтяженістю щодо даної патології у порівнянні з хворими без спадкової обтяженості частіше зустрічається III ступінь тяжкості патології, дефіцит осифікації, виражена гіпоплазія матки, знижений рівень пролактину та фолітропіну. 3.ЗСР центрального генезу є мультифакторіальним захворюванням. Згідно з альтернативною гіпотезою генетична складова дорівнює 0,75, складова середовища – 0,25. 4.Для хворих із ЗСР визначено специфічний дерматогліфічний комплекс, який увійшов до таблиць прогностичного ризику щодо розвитку ЗСР, а також опсоменорєї як його ускладнення. 5.Встановлено кореляційний зв’язок між дерматогліфічними показниками, рівнем гонадотропних і статевих гормонів і розмірами матки в період пубертату хворих із ЗСР. 6.Встановлено згладжування статевого диморфізму у хворих з ЗСР центрального генезу та різними формами опсоменореї. 7. Опсоменорея характеризується генетичною гетерогенністю, яка підтверджується специфічними комплексами дерматогліфічних ознак, визначеними для кожної із клінічних форм захворювання. |