Проаналізована на предмет завдань, окреслених на початку ди-сертаційного дослідження публіцистична література 1989-1991 рр. дозволяє зробити наступні висновки. 1. Автором з’ясовано, що у радянському науково-інтелек-туальному просторі поняття “білі плями” історії виникло на теренах публіцистичних досліджень. Саме на сторінках перебудовних газет і журналів упродовж кін. 1980 – поч. 1990-х рр. утворився образ СРСР як “країни з непередбачуваним минулим”, стосовно якого історична наука розділилась на офіційну і неофіційну, а історики були змушені переглянути не лише події минулого, але й процес їхнього вивчення. В якості центральної категорії тогочасних історичних досліджень “білі плями” (поряд із тезою про “раптову втрату методологічних орієнтирів”) стали чи не головним аргументом на користь твердження про цілковиту кризу історичної науки, яка начебто призвела до функціонального паралічу досліджень та унеможливила сам факт написання “об’єктивної”, “істинної” історії. 2. Центральним напрямком історичних досліджень кін. 1980-х – поч. 1990-х рр. була робота над усуненням “білих плям”, вже перші результати якої дозволили говорити про сам предмет дослідження як про окрему наукову проблему. На основі аналізу публіцистики 1989-1991 рр. автором робляться висновки, що ставлення до ключових історичних подій стає чи не основною “лінією розмежування” у суспільстві. Усе зазначене суттєво вплинуло на принципи та сферу побутування проблеми “білих плям” й призвело до її специфічного розуміння як, свого роду, проблеми-замінника, що функціонувала на теренах історичної науки кін. 1980-х – поч. 1990-х рр. виключно в якості “сурогату відсутніх історіографічних концепцій”. 3. Автором доведено, що безпосередні цілі і завдання історичного “ренесансу” формувались у площині трьох паралельних процесів: накопичення “нових”, раніше невідомих чи “призабутих” фактів (й створення на їх основі нової фактологічної схеми історичного поступу); переосмислення ключових історичних подій і ролі осіб в історичному минулому України; зрештою, формулювання нової концепції вітчизняної історії. На кожному етапі особливу роль виконувала публіцистична література. У свою чергу, відправною точкою даних процесів виступала критика радянської історіографії. 4. Дисертантом, на основі аналізу публіцистики та наукової літератури, здійснена періодизація трансформаційних процесів радянської “перебудовної” історіографії. Зроблено висновок, що даний процес розпочинається відкриттям та, почасти, формулюванням проблематики “білих плям” історії на сторінках публіцистики впродовж 1987-1989 рр.; триває упродовж осені 1989 – літа 1990 рр. в якості періоду критики та переоцінки найбільш одіозних постулатів радянської історіографії; й зрештою, завершується на зламі літа-осені 1991 р. як етап концептуалізації нової версії історії України. 5. На широкому джерельному матеріалі автором проаналізована специфічна риса публіцистичної літератури, а саме: документальні публікації та друкування першоджерел. В деяких проблемах дана риса виявила себе досить потужно (приміром, в історії українського козацтва, “репресивній” проблематиці, історії руху ОУН-УПА та ін.) Результати дослідження цього аспекту історіографічного процесу часів перебудови в Україні опубліковані у спеціальному науково-допоміжному бібліографічному покажчику дисертанта. 6. Процедура дослідження “білих плям” (власне, комплексу найбільш актуальних проблем вітчизняної історії) передбачала отримання відповідей на низку непростих запитань стосовно минулого, які, тим не менше, були в більшості загострені у сьогодення. Дисертантом на прикладі історії “визвольних змагань” 1917 – поч. 1920-х рр. та проблематиці руху ОУН-УПА доведено, що таке специфічне прочитання історичних подій в значній мірі обумовило негативний вплив політичної складової на результати дослідницького процесу кін. 1980-х – поч. 1990-х рр. Даний процес, вочевидь, слід трактувати як типовий для періоду формування багатопартійної системи. 7. Автором з’ясовано, що публіцистика даного періоду відчувала надзвичайно сильні впливи з боку західної історіографії, на теренах якої радянські “білі плями” отримали досить широку дослідницьку літературу. Особливо помітною зазначена тенденція є на прикладі історії “визвольних змагань” 1917 – поч. 1920-х рр., проблемі голоду 1932-1933 рр. та в цілому “репресивної” проблематиці, а також трактуванні історії ОУН-УПА напередодні та під час Великої Вітчизняної війни. |