Анотація до роботи:

Федорончук М.М. Родина Caryophyllaceae Juss. у флорі України: систематика, географія, історія розвитку

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Київ, 2005.

У дисертації наведені результати комплексного таксономічного та фітогеографічного аналізу Caryophyllaceae у флорі України, що базуються на вивченні гербарних матеріалів, польових дослідженнях та критичному узагальненні опублікованих даних. Проведена таксономічна оцінка ознак та накреслені ймовірні напрями морфологічної еволюції Caryophyllaceae. Внесені зміни до системи родини Caryophyllaceae. Зроблено 37 номенклатурних новацій, проведена типіфікація назв всіх рангів таксонів. Уточнений видовий склад родини Caryophyllaceae, яка у флорі України нараховує 225 видів, що об'єднані в 42 роди і 4 підродини. Проведено аналіз поширення видів, розроблена класифікація їх ареалів та здійснений аналіз видового ендемізму. Зроблена спроба реконструкції основних напрямків розвитку й формування видового складу Caryophyllaceae України й суміжних територій. Проведена созологічна оцінка видів та їх ресурсного значення.

1. Проведено комплексний таксономічний та географічний аналіз родини Caryophyllaceae у флорі України. Виділено найважливіші таксономічні ознаки та аргументовано їхню діагностичну цінність на різних таксономічних рівнях. Розкриті тенденції морфологічної еволюції у межах родини Caryophyllaceae: у напрямі розвитку малорічників і однорічників та багаторічників з каудексом і ксерофітних напівкущиків, спрощення складних суцвіть і спеціалізації квіток до запилення, багатопорових пилкових зерен, розвитку однонасінних нерозкривних плодів.

2. В результаті критико-систематичного аналізу, який базується на концепції виду як морфолого-географічної раси, встановлено, що у флорі України родина Caryophyllaceae s. l. нараховує 225 видів, з яких 4 види наведено вперше, 3 відновлені з синонімів, 12 виключено із складу флори України (4 – як зниклі, 8 – наводились помилково).

3. Запропоновано новий варіант системи родини Caryophyllaceae, види якої у флорі України об'єднано в 4 підродини, 4 триби і 42 роди. Виділення надвидових таксонів базується на сукупності ознак вегетативних і генеративних органів. Зроблено 37 номенклатурних новацій, зокрема, описано 9 підсекцій, 4 ряди, 1 різновид, зроблено 23 номенклатурні комбінації (11 підсекцій, 7 видів, 3 різновидів і 2 форми). Проведена типіфікація таксонів надвидового і видового рівнів.

4. Критичний аналіз родини Caryophyllaceae показав, що підродина Paronychioideae за спільними ознаками настільки близька до інших підродин Caryophyllaceae, що виділення її в окрему родину Illecebraceae є недоцільним. Водночас підтверджена необхідність виділення родів Spergula i Spergularia із Paronychioideae в підродину Polycarpoideae.

5. Проаналізовано понад 50 ознак, які мають діагностичне значення на родовому рівні. Запропоновано родові критерії для триби Sileneae, якими є комплекс ознак будови квітки та морфології плода. Доведено, що найважливішими діагностичними ознаками на родовому рівні в цій групі є кількість жилок чашечки та характер їх анастомозів, кількість стилодіїв, гнізд знизу зав'язі (наявність або відсутність неповних перегородок в коробочці), зубців коробочки та морфологія насінин. В окремих випадках родовими критеріями є морфологія пилкових зерен, кількість і морфологія хромосом.

6. Виявлено морфологічні ознаки диференціації в межах роду Silene s. l., на основі яких підтверджена самостійність родів Melandrium, Lychnis, Coronaria, Coccyganthe, Elisanthe s. l., Ixoca, Cucubalus, які окремими дослідниками розглядалися як підроди або секції, і аргументовано доцільність їх трактування як сегрегатних до роду Silene s. str. Сегрегатними родами, виділеними на основі секцій роду Silenе s. str., нами визнані Oberna, Otites та Pleconax, а сегрегатними до роду Elisanthe s. str. – Carpophora і Silenanthe.

7. Встановлено, що Caryophyllaceae України характеризуються широким спектром екобіоморф, який визначається передусім їх біологічною, екологічною та ценотичною специфікою. Найбільш представленими є гемікриптофіти, менше – терофіти, хамефіти і зовсім відсутні фанерофіти та геофіти. Біоморфологічні особливості та географія видів корелюють з екологічними факторами, що в сукупності зумовлює стратегію їх існування. Аналіз морфоструктур показав їх тісний зв'язок з екологічними особливостями. Переважна більшість напівкущиків є петрофітами; життєва форма монокарпиків характерна головним чином для видів відкритих аридних місцезростань; раннє відмирання головного кореня і перетворення підземних гілок каудекса на кореневища, що сприяє вегетативному розмноженню характерно для видів тінистих і вологих місцезростань.

8. За характером сезонних ритмів переважає група літньозелених рослин (79%). За способом запилення панівне місце займають ентомофіли (96,5%) і значно менше анемофіли (3%), для деяких видів характерна також автогамія (0,5%). За способом дисемінації переважає анемохорія в поєднанні з барохорією (54%), значно менше облігатна анемохорія (24%), облігатна барохорія (9%), зрідка також мірмекохорія (5%), епізоохорія (4%), антропохорія (3%) та спейрохорія (1%). Для більшості гвоздичних (83%) характерний генеративний, для меншості (17%) вегетативний спосіб розмноження, як наслідок більшість видів має унітарний спосіб формування популяцій і значно менше – модулярний.

9. Виявлено закономірності в меридіональному і висотному поширенні гвоздичних, які полягають у зменшенні кількості видів і родів у напрямку з півдня на північ, а також від рівнин до монтанного, субальпійського і альпійського поясу, їх дуже мало у літоральній смузі і вони зовсім відсутні у водному середовищі. Провідними лімітуючими факторами є кліматичні та едафічні, що певною мірою визначають фітоценотичну структуру Caryophyllaceae України. Більшість видів – степові, лучні та синантропні рослини, значно менше рослин лісових та болотних.

10. Вперше серед Caryophyllaceae на основі комплексу ознак (ценотичних, біологічних та екологічних) виділені види з різною життєвою стратегією. Більшість за своєю стратегією відносяться до патієнтів і експлерентів, і лише Stellaria holostea, що домінує в трав'яному покриві мішаних та листяних лісах, – до віолентів.

11. Аналіз хорологічної структури Caryophyllaceae України, проведений на основі ареалогічної системи регіонального типу показав, що гвоздичні представлені 7 типами, 22 класами і 41 групою географічних елементів, що дозволило виявити географічну приуроченість видів, їх зв'язки з центрами різноманіття родини. Тут є види як з широкими, голарктичними ареалами, так і з локальними, ендемічними. Основу географічної структури Caryophyllaceae України становлять європейсько-древньосередземно-євразійськостепові види.

12. Caryophyllaceae у флорі України характеризуються високим рівнем ендемізму (55 видів, або 24% видового складу), що свідчить про високу видову специфічність флори України. Більшість з цих ендеміків – відносно молоді види, приурочені до Причорномор'я, і їх виникнення та розвиток, ймовірно, пов'язані з кліматичними та едафічними змінами кінця плейстоцену - початку голоцену. З іншого боку, наявність значної кількості видів з широкими ареалами свідчить про їх аллохтонне походження.

13. Основними центрами розвитку гвоздичних України слугували аридні середньоазійський, середземноморський та передньоазійський, на основі яких сформувалися вторинні балканський та понтичний центри; в межах останнього відбувалося формування молодих й морфологічно слабко окреслених географічних рас. Розселенню багатьох видів гвоздичних України з Середземномор'я сприяла господарська діяльність людини. Еволюція цих видів вже тривалий час пов'язана з людиною, і їх можна розглядати як типові археофіти.

14. На основі созологічного аналізу встановлено, що більшість видів гвоздичних має задовільне відновлення. Але для багатьох видів воно недостатнє і під впливом антропогенного фактора вони скорочують свою чисельність і ареал. Зокрема, близько 50 видів (22,7%) є рідкісними і більшість з них (28 ) занесені до "Червоної книги України" (1996), міжнародних та регіональних (обласних) "червоних списків". Для багатьох видів ще необхідно розробити природоохоронні заходи щодо збереження і відтворення популяцій. Найбільш загрожуваними типами екотопів, в яких зростають рідкісні і зникаючі види гвоздичних, є відслонення гірських порід, степові угруповання, літоральні піски, низинні і гірські луки та широколистяні ліси.

15. Гвоздичні відіграють важливу роль в житті людини як декоративні та сировинні рослини для парфумерної та харчової промисловості. Багато видів у флорі України використовуються у фармакології та народній медицині. Деякі види є бур’янами сільськогосподарських культур. В результаті проведеного ресурсного аналізу розширений список видів гвоздичних України, які мають господарське значення.

Публікації автора:

1. Федорончук М.М., Дідух Я.П. Екофлора України. Т. 3 (Caryophyllaceae, Cactaceae, Nyctaginaceae, Molluginaceae, Portulacaceae). – Київ: Фітосоціоцентр, 2002.– 495 с.

   Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist (ed. Sergei L. Mosyakin). Kiev, 1999. – xxiv + 346 p.

   Дубовик О.М., Мороз И.И., Федорончук Н.М. Сем. Caryophyllaceae Juss. – Гвоздичные. Род Dianthus L. – Гвоздика // Хорология флоры Украины. Справочное пособие. – К.: Наук. думка, 1986. – С. 71-80; 194-198.

   Список сосудистых растений гербария флоры Украины, издаваемого Институтом ботаники им. Н.Г. Холодного Академии наук Украины. Выпуск 3 (№№ 2010250) / Ред.: О. Дубовик. – Киев, 1993. – 29 с.

   Федорончук М.М. Нові таксони і номенклатурні комбінації в роді Silene L. sensu lato та ключ для визначення видів роду Silene sensu stricto (Carypohyllaceae Juss) флори України // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, N 2. – С. 178-183.

   Федорончук М.М. Silene L. sensu lato в Україні: огляд сегрегатних родів Oberna Adams. та Pleconax Raf. (Caryophyllaceae Juss) // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, № 1. – С. 70-76.

   Федорончук М.М. Silene L. sensu lato в Україні: огляд роду Silene L. sensu stricto (Caryophyllaceae Juss.) // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, № 6. – С. 557-564.

   Федорончук М.М. Нові таксони в системі роду Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) та критичний огляд деяких його видових комплексів // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, N 1. – С. 21-25.

   Федорончук М.М. Рід Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України: підрід Carthusianastrum F. Williams // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, № 2. – С. 162-169.

   Федорончук М.М. Рід Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України: підрід Dianthus, секція Barbulatum F. Williams // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, № 4. – С. 422-427.

   Федорончук М.М. Рід Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України: підрід Dianthus L., секція Dianthus, Fimbriatum F. Williams // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, № 5. – С. 519-523.

   Федорончук М.М. Види судинних рослин, описаних з території України, їх типифікація та критичний аналіз: рід Dianthus L. (підрід Сarthusianastrum F. Williams) // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 1. – C. 15-19.

   Федорончук М.М. Види судинних рослин, описаних з території України, їх типифікація та критичний аналіз: рід Dianthus L. (підрід Dianthus) // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 5. – C. 514-519.

   Федорончук М.М. Види судинних рослин, описаних з території України, їх типифікація та критичний аналіз: рід Silene L. s. str, Oberna Adans. (Caryophyllaceae Juss.) // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, N 1. – C. 26-31.

   Федорончук М.М. Види роду Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України (хорологія, філогенетичні зв’язки, аспекти розселення). 1. Секції: Armerium F. Williams, Carthusianastrum F. Williams, Barbulatum F. Williams // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, N 3. – С. 277-284.

   Федорончук М.М. Види роду Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України (хорологія, філогенетичні зв’язки, аспекти розселення). 2. Секції: Dianthus, Fimbriatum F. Williams // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, N 4. – С. 415-420.

   Федорончук М.М. Особливості будови пилкових зерен видів Caryophyllaceae Juss. та їх значення для цілей систематики // Укр. ботан. журн. – 2005. – 62, № 4. – С. 531-537.

   Федорончук М.М. Критична ревізія деяких родів гвоздичних (Caryophyllaceae s. l.) флори України // Наук. вісник Чернівецького ун-ту, вип. 145. Біологія. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 268-278.

   Федорончук М.М. Критична ревізія деяких родів триби Sileneae DC. (підродина Caryophylloideae) родини гвоздичних (Caryophyllaceae Juss.) флори України // Науковий вісник Чернівецького ун-ту, випуск 169. Біологія. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 140-150.

   Федорончук М.М. Таксономічний аналіз роду Silene L., sensu lato (Caryophyllaceae Juss.) флори України // Науковий вісник Ужгородського ун-ту, серія біологія, випуск 14. – Ужгород, 2004. – С. 92-102.

   Федорончук М.М. Система родини гвоздичних (Сaryophyllaceae) флори України та критична ревізія деяких родів // Науковий вісник Чернівецького ун-ту, випуск 223. Біологія. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 171-191.

   Федорончук М.М. Критична ревізія деяких родів триби Diantheae A. Br. (родина Caryophyllaceae Juss.) флори України // Науковий вісник Ужгородського ун-ту, серія біологія, випуск 15. – Ужгород, 2004. – С. 92-97.

   Федорончук М.М., Чорней І.І. Рід Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флори України: Таксономічний і созологічний аналіз // Заповідна справа в Україні. – 2005 – Т. 11. – Вип. 2. – С. 9-18.

   Крицька Л.І., Новосад В.В., Федорончук М.М., Шевера М.В. Типіфікація видів судинних рослин, описаних з України: родина Caryophyllaceae Juss. (підродини: Alsinoideae A. Br., Paronychioideae Vierh.) // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 2. – C. 150-155.

   Крицька Л.І., Федорончук М.М., Царенко О.М., Шевера М.В. Типіфікація видів судинних рослин, описаних з України: родина Caryophyllaceae Juss. (підродина Silenoideae A. Br.) // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 4. – C. 402-410.

   Мосякін С.Л., Федорончук М.М. Яка флора нам потрібна? // Укр. ботан. журн. – 2005. – 62, N 3. – C. 312-320.

   27. Федорончук Н.М. Эволюционные аспекты таксономического анализа высших растений // Доклады Республиканского семинара "Проблемы морфологии и биохимии в систематике и филогении растений" (Ялта, 1980). – Киев: Наук. думка, 1981. – С. 51-57.

   28. Федорончук М.М., Шевера М.В. Науковий доробок професора Ю.Д. Клеопова у вивченні гвоздичних флори України // Клеопов Ю.Д. і сучасна ботанічна наука. Мат-ли міжнар. конф., присв’яченої 100- річчю з дня народження Ю.Д. Клеопова. – Київ: Фітосоціоцентр, 2002. – С. 30-40.

   29. Федорончук Н.М., Савицкий В.Д. К оценке диагностического значения признаков скульптуры спородермы // Тезисы докл. V Всесоюзной палинологической конф. "Палинологические таксоны в биостратиграфии". – Москва: ГИН АН СССР, 1985. – Часть II. – С. 181-183.

   30. Федорончук М.М. Внутрішньородова біорізноманітність роду Dianthus L. флори України // Proceedings of the international regional seminar Environment protection: Modern studies in ecology and microbiology. May 13-16, 1997, Ukraine, vol. 1, Uzgorod, 1997. – P. 165-166 (Мат-ли міжнар. регіонального семінару “Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології”. Травень 13-16, 1997, Україна, ч. 1. – Ужгород, 1997). – С. 165-166.

   31. Федорончук М.М. Біорізноманітність роду Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) у флорі Українських Карпат // Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття. Мат-ли конф., присвяченої 40-річчю функціонування високогірного біологічного стаціонару на г. Пожижевська, Львів, 23 грудня 1997 р. – Львів, 1998. – С. 161-163.

   32. Fedoronchuk M.M. The genus Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) in the Ukraine flora // Botanica Polska u progu XXI wieku (Matarialy symposium i obrad sekcii 51 zjasdu PTB). Gdansk, 1998. – S. 133.

   33. Федорончук Н.М. Критический обзор некоторых видовых комплексов рода Dianthus L. (Caryophyllaceae Juss.) флоры Украины // Проблемы ботаники на рубеже XX-XXI веков. Тезисы докладов, представленных II (X) съезду Русского ботанического общества (26-29 мая 1998 г., Санкт-Петербург). Т. 2. – 1998. – С. 165-166.

   34. Fedoronchuk M.M., Savitsky V.D. On evolution of diagnostic characters of the sculpture of sporoderma // XVI International Botanical congress St. Louis, USA, August 1-7 1999. Abstracts. – St. Louis, 1999. – P. 472.

   35. Федорончук М., Шевера М. Й. Пачоський і українська школа систематиків та флористиків // Й.К. Пачоський та сучасна ботаніка. – Херсон, 2004. – С. 31-34.

   36. Федорончук Н.М. Географический анализ и классификация ареалов видов семейства Caryophyllaceae флоры Украины // Изучение флоры Восточной Европы: достижения и перспективы (Тез. докл. Междунар. конф., С.-Петербург, 23-28 мая 2005). – Москва-С. Петербург: Товарищ. науч. изд. КМК, 2005. – С. 89-90.

   37. Федорончук М.М. Каріологічна характеристика Caryophyllaceae флори України // Історія та сучасний стан дослідження фітобіоти Карпат. Тези наук. конф., присв'яченої 60-тій річниці кафедри ботаніки Ужгородського національного університету. – Ужгород, 30 вересня-1 жовтня 2005. – С. 41-42.

   38. Fedoronchuk M.M. A geographical analysis of the Caryophyllaceae family within the flora of Ukraine // XVII International Botanical Congress. Viena, Austria, Europe. Austria Center Vienna, 17-23 july 2005. – P. 363.

   39. Федорончук М.М. Вплив антропогенного фактора на розподіл видів Caryophyllaceae у флорі України // Синантропізація рослинного покриву України. Тези наукових доповідей (м. Переяслав-Хмельницький, 27-28 квітня 2006). – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 201-203.

   40. Федорончук М.М. Історія розвитку гвоздичних Східної Європи // Мат-ли XII з'їзду Українського ботан. товариства (Одеса, 15-18 травня 2006 р.). – Одеса, 2006. – С. 56.

   41. Fedoronchuk M. History of development of Caryophyllaceae in the flora of Ukraine // Plant, fungal, and habitats diversity investigation and conservation. IV Balkan Botanical Congress. Sofia, 20-26 june 2006. – P. 172.