Анотація до роботи:

Бурбика М.М. Робота з персоналом в органах прокуратури України: організаційно-правові питання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу та вирішенню організаційних та правових проблем роботи з персоналом в органах прокуратури України. В роботі з’ясовується сутність та зміст роботи з персоналом в органах прокуратури, здійснюється історико-правовий аналіз роботи з персоналом в органах прокуратури, досліджуються особливості нормативно-правового регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури, характеризується правовий статус кадрових підрозділів органів прокуратури України, аналізується порядок проведення профорієнтаційної роботи з добору та відбору персоналу для роботи в органах прокуратури, надається загальна характеристика системі професійного навчання персоналу органів прокуратури, досліджується існуючий стан соціально-правового забезпечення працівників органів прокуратури. В дисертації сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних та правових основ роботи з персоналом в органах прокуратури України.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад роботи з персоналом в органах прокуратури України.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

з теоретичних питань:

1. Роботу з персоналом в органах прокуратури визначено як нормативно закріплену діяльність спеціально уповноважених підрозділів (служб), їх працівників та керівників (начальників) усіх рівнів щодо процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, підготовки, розстановки, соціально-правового забезпечення працівників прокуратури, їх вивільнення та подальшого пенсійного забезпечення.

2. Запропоновано наступну класифікацію персоналу органів прокуратури: а) за професійною приналежністю (юристи, управлінці, економісти, психологи, педагоги, інженери т. ін.); б) за об’єктивними ознаками особи (стан, вік, освіта, досвід роботи тощо); в) за посадовим становищем (залежно від присвоєного класного чину та займаної посади); г) за функціональним призначенням або правовим становищем (робітники, службовці, спеціалісти).

3. Правове регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури визначено як цілеспрямовану діяльність суб’єктів нормотворчого процесу щодо врегулювання та впорядкування засобами юридичної техніки суспільних відносин, які виникають під час проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками.

4. Зроблено висновок, що основу правового статусу кадрових підрозділів органів прокуратури складають: мета, завдання, функції, структура, обов’язки, права та їх відповідальність.

5. Обґрунтовано, що важливим напрямком формування високопрофесійного кадрового корпусу органів прокуратури є належним чином організована робота з проведення профорієнтаційної роботи, яка, на нашу думку, включає такі елементи: професійну інформацію, професійну консультацію, професійний добір, професійний відбір та професійну адаптацію.

6. Професійне навчання працівників прокуратури визначено як процес формування у цієї категорії працівників специфічних, професійних знань, навиків за допомогою спеціальних методів навчання.

з організаційних питань:

1. Зроблено висновок про те, що ефективною робота з персоналом в органах прокуратури буде за умови, якщо: по-перше, вона є гнучкою, тобто, з одного боку - стабільною, що передбачається в планах роботи з персоналом, з іншого - динамічною, тобто, корегуватись відповідно до певних змін (рівня кваліфікації працівників, кількості звільнених, стажу роботи, дисциплінарної практики тощо); по-друге, економічно-обґрунтованою, що забезпечить індивідуальний підхід до працівників; по-третє, якщо вона є складовою частиною стратегічної програми (концепції) розвитку діяльності прокуратури; по-четверте, якщо в кадровій політиці враховано інтереси не тільки органів та підрозділів, а й їх персоналу; по-п’яте, якщо будуть створені умови для конкурентної праці та професійного росту (кар’єри) працівників, який залежить, в першу чергу, від продуктивності праці конкретного працівника; по-шосте, якщо персонал прокуратури буде відчувати себе соціально та економічно захищеним; по-сьоме, робота з персоналом буде приведена як за змістом, так і за формою до міжнародних стандартів.

2. Необхідним є розроблення та прийняття Комплексної програми вдосконалення роботи з персоналом та підвищення авторитету працівників органів прокуратури (назва умовна). На нашу думку, головною метою цієї програми повинно стати: встановлення та розвиток партнерських відносин між населенням та органами прокуратури; створення нового образу працівника органів прокуратури з високими моральним і професійним рівнем. Серед розділів цієї Програми слід передбачити наступні: визначення основних вимог до персоналу органів прокуратури; профорієнтаційна робота серед населення; діяльність базових закладів освіти, які готують спеціалістів для органів прокуратури; вдосконалення структури та штатної чисельності органів прокуратури; розробка мотиваційних механізмів підвищення зацікавленості і задоволеності працею; формування концепції оплати праці і морального стимулювання працівників прокуратури; підготовка кадрів (початкова, спеціальна, перепідготовка та підвищення кваліфікації, стажування, наставництво); зміцнення дисципліни та законності серед працівників прокуратури; зв’язок із населенням та підвищення авторитету органів прокуратури; виховна, соціальна робота та психологічне забезпечення; міжнародне співробітництво.

3. Вважаємо, що моральні основи професійної діяльності працівників органів прокуратури повинні бути викладені в Кодексі честі або в Етичному кодексі працівника органів прокуратури (назва умовна), метою яких має стати формування правосвідомості та особистісних якостей у працівників органів прокуратури, які відповідатимуть загальнолюдським морально-етичним нормам, визначення морально-етичних принципів діяльності працівників органів прокуратури.

4. Запропоновано у структурі кадрових підрозділів прокуратури передбачити окремі підрозділи із психологічного забезпечення діяльності прокурорсько-слідчих працівників.

5. З метою вдосконалення механізму формування корпусу професійних прокурорів, на наш погляд, у подальшому доцільно запровадити конкурсний порядок добору та представлення кандидатів для призначення прокурором району, міста чи області.

6. Перспективним напрямом адекватного вирішення кадрової проблеми в органах прокуратури могло б стати створення повноцінної системи навчальних закладів і наукових установ. Через них можна було б організовувати цільову підготовку спеціалістів і магістрів для органів прокуратури, узгоджувати певні навчальні курси, наукові дослідження, забезпечувати викладачів відомчими документами, матеріалами, статистичними відомостями, підвищити рівень навчання, покращити тактику і методику підготовки юристів вищої кваліфікації.

7. Зважаючи на особливий характер прокурорсько-слідчої діяльності, зокрема підвищене стресове та емоційне навантаження цієї категорії працівників, та те, що їх прокурорсько-слідча діяльність мало чим відрізняється від правоохоронної діяльності деяких працівників органів внутрішніх справ, наприклад, слідчих, дізнавачів та ін., вважаємо доцільним у Законі України „Про прокуратуру” передбачити обов’язкове безплатне медичне забезпечення працівників прокуратури у новостворених відомчих медичних закладах прокуратури або у лікувально-профілактичних закладах інших правоохоронних органів, наприклад, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби тощо.

Запропоновано зміни та доповнення до чинних нормативних актів, які регулюють роботу з персоналом в органах прокуратури, зокрема:

1. Приймаючи до уваги підвищення ролі людського фактора у забезпеченні ефективного функціонування державних органів, про що неодноразово наголошувалось під час виступів найвищого керівництва нашої держави, зокрема Президента, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра, керівників міністерств та відомств, пропонуємо у чинній Постанові Верховної Ради України „Про затвердження структури Генеральної прокуратури України” такий її структурний підрозділ, як „Управління кадрів” перейменувати в „Управління роботи з персоналом”. Відповідно у підпорядкованих Генеральній прокуратурі України прокуратурах АР Крим, областей, м. Києва і Севастополя, військових прокуратурах та ВМС України – відділи роботи з персоналом; заміну терміну „кадри” на „персонал” пропонуємо здійснити й у інших нормативних актах, які регулюють діяльність прокуратури.

2. З метою підвищення якості правового забезпечення роботи з персоналом в органах прокуратури у чинному Законі України „Про прокуратуру” необхідно передбачити окремі статті, які регулювали б питання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками, зокрема: відбору та прийому до органів прокуратури; призначення на посаду; переміщення і просування по службі; атестування працівників прокуратури; прийняття присяги; стажування, проходження практики та наставництва в органах прокуратури; основні засади професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників тощо. Отже, вичерпний перелік питань роботи з персоналом в органах прокуратури повинен бути врегульований чинним Законом „Про прокуратуру” шляхом внесення до нього відповідних доповнень або розробленим та прийнятим Законом України „Про проходження служби в органах прокуратури”.

3. Статтю 3 Закону України „Про прокуратуру” („Правові основи діяльності прокуратури”) викласти у такій редакції: „Правовою основою діяльності прокуратури є: Конституція України, міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому порядку, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти Генеральної прокуратури України”.

4. Пункт 1 ст.15 Закону України „Про прокуратуру” необхідно доповнити положенням про те, що Генеральний прокурор України забезпечує реалізацію державної політики з питань роботи з персоналом, розробляє, особисто здійснює та контролює виконання основних положень державної кадрової політики в органах прокуратури.

5. Приймаючи до уваги те, що стаття 49 Закону України „Про прокуратуру” поширюється не тільки на слідчих, а й на інших працівників органів прокуратури, то, доцільною, на нашу думку, вбачається заміна в абзаці четвертому ст.49 терміну „слідчі” на термін „прокурорсько-слідчі” працівники.

6. Пункт 3 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України необхідно доповнити і таким критерієм як „рівень юридичної освіти”, тобто дипломом якого рівня володіє кандидат на зайняття певної посади в органах прокуратури: бакалавра, спеціаліста чи магістра.

7. Положення про управління кадрів № 36/12-ок від 29 березня 2004 р. та Типове Положення про відділ роботи з кадрами прокуратури від 15 квітня 2004 доповнити метою, функціями, правами та обов’язками, приблизний перелік яких надано в змістовній частині дисертації.

Публікації автора:

1. Бурбика М.М. Правовий статус кадрових підрозділів органів прокуратури України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2005. Вип.31. – С.306-313.

2. Бурбика М.М. Сутність та система професійного навчання персоналу органів прокуратури // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. Вип.33. – С.364-373.

3. Бурбика М.М. Робота з персоналом в органах прокуратури: зміст та напрямки подальшого вдосконалення // Право і безпека. – Харків, 2005. №4/3. – С. 47-50.

4. Бурбика М.М. Сутність та елементи профорієнтаційної роботи в органах прокуратури України // Право і безпека. – Харків, 2006. №5/1. – С. 53-57.

5. Бурбика М.М. Ретроспективний аналіз роботи з персоналом в органах прокуратури за радянських часів // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково-практичної конференції, м. Чернігів, 25-27 травня 2006 р / За ред. проф. В.С.Венедіктова. – Харків: Харківський нац. ун-т. внутрішніх справ, 2006. – С.207–212.