1. В дисертаційній роботі вирішене конкретне наукове завдання внутрішніх хвороб: встановлено основні закономірності змін рівнів лептину крові та показників інсулінорезистентності у хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому і без проявів цього синдрому; показані особливості взаємозв’язків між рівнями лептину крові, інсулінорезистентністю, статтю та клінічними, гемодинамічними, метаболічними показниками, структурно-функціональним станом серця в групах хворих на гіпертонічну хворобу на тлі метаболічного синдрому і без такого; виявлений позитивний нормалізуючий вплив комбінованої терапії агоністом І-1 імідазолінових рецепторів моксонідіном та тіазидоподібним діуретиком індапамідом на показники інсулінорезистентності, рівні лептину крові, гемодинамічні параметри і стан ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому. 2. Гіпертонічна хвороба, яка перебігає в межах метаболічного синдрому, за рядом гемодинамічних показників та параметрів структурно-функціонального стану серця відрізняється від гіпертонічної хвороби, що перебігає без метаболічного синдрому. Середні рівні систолічного артеріального тиску (на +6,0%, р<0,05) і діастолічного артеріального тиску (на +6,4%, р<0,05), показники товщини задньої стінки лівого шлуночка (на +4,1%, р<0,01) і маси міокарда лівого шлуночка (на +14,4%, р<0,01) в групі хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому перевищували такі в групі хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому. 3. Інсулінорезистентність у хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом мала місце у 88,8% випадків і була найбільш вираженою при п’ятикомпонентному синдромі. Показники інсулінорезистентності у цій групі хворих були достовірно вищі при наявності ожиріння та підвищених рівнів тригліцеридів крові в порівнянні з групою пацієнтів лише з надлишковою вагою тіла (на +48,8%) та в групі, яка мала нормальні рівні тригліцеридів крові (на +28,7%). Індекс НОМА у хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом позитивно корелював з індексом маси тіла (r = +0,31 р<0,05) та рівнем глюкози крові натще (r = +0,34, р<0,05). 4. Інсулінорезистентність у хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому виявлена у 48,3% випадків, однак її середній показник був достовірно нижчий на -40,5%, у порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу, яка перебігала на тлі метаболічного синдрому. Найбільш висока інсулінорезистентність в групі хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому виявлена при тривалому перебігу захворювання – більше 10 років (на +50,0% (р<0,01) вища за таку у хворих з тривалістю гіпертонічної хвороби менше 10 років) та при наявності ІІІ стадії гіпертонічної хвороби (на +63,9% (р<0,05) вища, ніж у хворих на гіпертонічну хворобу І стадії). У цій групі хворих встановлені вірогідні кореляційні зв’язки між індексом НОМА і рівнем систолічного артеріального тиску (r = +0,35, р<0,05), діастолічного артеріального тиску (r = +0,33, р<0,05) та величиною індексу маси міокарда лівого шлуночка (r = +0,38, р<0,05). 5. У хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом встановлене достовірне підвищення рівнів лептину сироватки крові в порівнянні з практично здоровими особами (на +83,4%) і хворими на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому (на +44,6%). Рівні лептину сироватки крові у хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому також виявилися вищими (на +70,2%, р<0,05), ніж у практично здорових осіб. У практично здорових осіб і хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому рівні лептину були достовірно вищі у жінок в порівнянні з чоловіками (відповідно на +57,1% (р<0,05) та +31,6% (р<0,01)). 6. У хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому чоловічої статі середній рівень лептину сироватки крові був достовірно вищій у пацієнтів з ожирінням (на +44,3%, р<0,05), підвищеним рівнем тригліцеридів сироватки крові (на +41,7%, р<0,05) та порушенням толерантності до вуглеводів (на +36,5%, р<0,05) у порівнянні з аналогічними даними пацієнтів, які не мали вищезазначених станів. У хворих – жінок цієї групи середній рівень лептину крові був також вищій у осіб з ожирінням (на +56,5%, р<0,05), порушенням толерантності до вуглеводів (на +39,9%, р<0,05) та зниженням рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності сироватки крові (на +63,2%, р<0,05) в порівнянні з хворими жінками без вищевказаних порушень. В цілому по групі хворих середній рівень лептину сироватки крові у осіб з інсулінорезистентністю на +67,5% (р<0,01) перевищував такий у пацієнтів без інсулінорезистентності. 7. Рівні лептину сироватки крові у хворих на тяжку гіпертонічну хворобу у межах метаболічного синдрому були статистично достовірно вищі за такі у хворих на м’яку гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом, як у чоловіків (на +44,6%, р<0,05), так і у жінок (на +52,8%, р<0,05). У хворих на помірну гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому рівні лептину сироватки крові були статистично достовірно вищі в порівнянні з такими у хворих на м’яку ГХ на тлі цього синдрому тільки в підгрупі чоловіків – на +38,3%, р<0,05. 8. Встановлено достовірне підвищення середнього рівня лептину в сироватці крові у хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому з інсулінорезистентністю (на +60,1%, р<0,05) у порівнянні з хворими без інсулінорезистентності. У хворих на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому рівень лептину сироватки крові в цілому істотно негативно корелював із рівнем холестерину ліпопротеїдів високої щільності сироватки крові (r = -0,35, р<0,05) та позитивно корелював із показником індексу НОМА (r = +0,32, р<0,05), товщиною міжшлуночкової перетинки серця (r = +0,46, р<0,05) і рівнем сечової кислоти сироватки крові (r = +0,44, р<0,05). 9. Комбінована терапія моксонідіном та індапамідом проявляє суттєвий антигіпертензивний ефект у хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому. Досягнення “цільових рівнів” артеріального тиску (нижче 140/90 мм рт.ст.) у хворих на гіпертонічну хворобу в межах метаболічного синдрому супроводжувалось достовірним зниженням рівнів лептину (на -55,4%, р<0,01), показників інсулінорезистентності (на -30,5%, р<0,05), та вмісту загального холестерину (на -13,3%, р<0,05) і інсуліну (на -34,0%, р<0,05). |