Проведене в дисертації дослідження дало змогу зробити такі висновки та пропозиції. 1. Запропоновано визначення категорії “податковий тягар на платника”, що розглядається як втрати добробуту, зумовлені зниженням реальних доходів і зміною структури споживання внаслідок сплати податків та інших обов'язкових платежів, за вирахуванням тих вигод, які платники податків одержують від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податків, у зіставленні з їх (платників) податковою платоспроможністю. 2. Дослідження теоретичних уявлень про податковий тягар у зарубіжній та вітчизняній літературі дозволило визначити суспільну природу податкового тягаря як частки національного продукту, що привласнюється державою на основі компромісу, який досягається між нею і громадянами з приводу обмеження, з одного боку, дискреційної фіскальної політики і регулятивних можливостей держави, з іншого боку – свободи громадян розпоряджатися своїми доходами. 3. Розмежовано категорії “номінальний” і “реальний” податковий тягар на платника податків, що дало можливість номінальний податковий тягар на підприємство визначити як сукупні втрати його доходів, спричинені оподаткуванням, а реальний податковий тягар – як втрати доходів, зменшені на суму субсидій, отриманих суб’єктом підприємницької діяльності з державного бюджету. 4. Встановлено, що крім податкового тягаря, пов'язаного з втратою добробуту в результаті зменшення доходу, обумовленого його оподаткуванням, існує податковий тягар, породжений зміною структури споживання, що виникає в результаті заміщення товарів, які оподатковуються більшою мірою, товарами, які оподатковуються меншою мірою або не оподатковуються зовсім. Такий податковий тягар одержав назву надлишкового. Фактично це додатковий податковий тягар, породжений ефектом заміщення, у порівнянні з податковим тягарем, породженим ефектом доходу. 5. Визначено методичні підходи до вимірювання важкості номінального податкового тягаря на мікро- і макроекономічному рівнях, запропоновано систему показників, яка включає: - на макрорівні: показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт); показники тягаря окремих податків (податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб); - на мікрорівні: показники загального рівня податкового тягаря, податкового тягаря на доходи підприємства і податкового тягаря на фонд заробітної плати. 6. Проаналізовано основні етапи еволюції податкового навантаження в Україні, виявлено причини, що зумовили їх. Встановлено, що незважаючи на суттєві зміни в чинному законодавстві, пов’язані з послабленням податкового навантаження на економіку країни в цілому, починаючи з 1995 р., у зв’язку зі зменшенням податкових ставок, скасуванням деяких податків та зборів, зміною податкової бази, механізму нарахування та сплати податків спостерігається тенденція до нерівномірного розподілу податкового навантаження між окремими галузями економіки та підприємствами, що підсилює загальну важкість реального податкового тягаря, збільшуючи втрати економічної ефективності. 7. Визначено особливості впливу основних видів податків на фінансово - господарську діяльність підприємств. Встановлено, що оскільки ПДВ є податком на споживання, він перекладається на споживачів товарів (реальних носіїв податку) і є нейтральним щодо платників податку. Однак за певних обставин ПДВ втрачає свій нейтральний характер і перетворюється на стимулюючий або стримуючий чинник господарської діяльності платників. Перш за все це залежить від можливості та повноти його перекладання на покупців. Якщо таке перекладання неможливе (в разі, коли продукція не має збуту або реалізована, але не оплачена покупцем), підприємство не може відшкодувати кошти, сплачені ним в ціні придбаних матеріальних активів, внаслідок чого його фінансовий стан погіршується, знижується платіжна дисципліна, спостерігається вимивання обігових коштів. Затримка з виконанням державою своїх зобов’язань по відшкодуванню ПДВ платникам, які пред’являють законні вимоги на таке відшкодування, також негативно позначається на поведінці підприємства, його взаємовідносинах з бюджетом, партнерами по бізнесу, кредитними установами. Навпаки, в разі відшкодування ПДВ за фіктивними операціями відбувається збагачення підприємницьких структур за рахунок держави. 8. Встановлено, що на економічну діяльність підприємницьких структур впливає величина ставки ПДВ, оскільки її зниження повинно зменшити загальний рівень цін. Однак такий ефект не є обов'язковим. В Україні заходи, спрямовані на зниження тягаря непрямих податків, досі не супроводжувалися змінами цін. Тому реальні наслідки зниження базової ставки ПДВ для підприємства залежать від рівня інфляції в країні, стану платіжної дисципліни, рівня сукупного попиту, стратегії підприємства на ринку, напрямів використання прибутків, ступеня монополізації ринку. 9. Встановлено, що податок на прибуток підприємств, зменшуючи суму прибутку, який залишається в їх розпорядженні, впливає на можливості розширеного відтворення, інвестиційну активність підприємств. Разом з тим податковими засобами її можна і стимулювати. З цією метою пропонується запровадити інвестиційні податкові пільги з податку на прибуток, що широко використовуються в розвинених країнах як засіб активізації приватних внутрішніх заощаджень та інвестицій. Їх запровадження означало б перехід від надання податкових пільг інвестиційного спрямування за принципом галузевої та територіальної вибірковості до податкового стимулювання всіх підприємств, що здійснюють інвестиції. 10. Нарахування на фонд заробітної плати до соціальних фондів стримують легалізацію працевлаштування і доходів громадян. Щодо їх впливу на діяльність підприємницьких структур, то підвищуючи собівартість продукції і ціни на неї, вони позначаються на її конкурентоспроможності. В Україні розміри нарахувань на працедавців (в середньому 38,5%) стримують детінізацію доходів громадян, яка очікувалася внаслідок запровадження податку з доходів громадян з плоскою шкалою. Це вимагає введення єдиного соціального податку з нижчою ставкою, що, в свою чергу, потребує часткового перекладання тягаря нарахувань до соціальних фондів з працедавців на робітників, можливого лише на основі реформування всієї системи соціального страхування. 11. Доведено, що, крім вищезазначених заходів, зниження реального податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності передбачає забезпечення його справедливого та прозорого розподілу між ними, який має стати основою усвідомлення навіть порівняно високого податкового навантаження як суспільно необхідного. |