У результаті дослідження проведено комплексне вивчення місцезростань P. daurica та P. tenuifolia в Україні, уточнено сучасні місцезнаходження їх популяцій, дано фітоценотичну характеристику угруповань з участю цих видів та їх фітоіндикаційну оцінку, зроблено детальний кількісно-популяційний аналіз, визначено основні причини скорочення чисельності популяцій досліджуваних видів. 1. У флорі України рід Paeonia L. монотипної родини репрезентований двома дикорослими видами – Paeonia daurica Andrews та P. tenuifolia L. s. l., які є двома напрямами еволюційного розвитку. P. daurica є типовим представником давнішої мезоморфної лінії, а P. tenuifolia – молодшої ксеромезоморфної, хоча загалом ксеромофність у півоній виражена досить слабко. 2. P. tenuifolia – паннонсько-причорноморсько-прикаспійський вид на північній межі ареалу в Україні. Внаслідок активного знищення та руйнування місцезростань зберігся в основному на степових ділянках південного сходу України та у степах і на яйлах Криму. Регресивні зміни в хорології виду відбулися і в інших країнах. Тип ареалу Р. daurica – кримсько-новоросійський; є гірсько-кримсько-новоросійським ендеміком. 3. За допомогою еколого-фітоценотичних досліджень підтверджено, що умови місцезростання досліджуваних видів відмінні: P. tenuifolia приурочений до екотопів типових та кам'янистих степів, а P. daurica – типовий лісовий вид. Обидва види ростуть групами, рідше – поодинці. P. tenuifolia за сприятливих умов утворює суцільні зарості. 4. З’ясовано, що зумовлена антропічним фактором інсуляризація особливо добре помітна на стрічкових рівнинних популяціях P. tenuifolia у долинах річок та на місцях масових вирубувань лісів у популяціях Р. daurica. В антропічно мало- та не порушених екотопах спостерігаються переважно гомеостатичні повночленні популяції; неповночленні спектри онтогенетичних станів з переважанням генеративних особин характерні популяціям на територіях, де антропічний тиск помірний або значний (порушено відповідно до 20% та від 21 до 50% рослинного покриву). 5. Визначено, що відносно численні популяції P. tenuifolia ще збереглися на заповідних територіях (Стрільцівський степ – на 30 га, Хомутовський степ – на 28 га, із щільністю ~ 1 особина/м, Карадаг – до 10 тис. особин, Гірський Крим – близько 1 млн. особин), а популяції Р. daurica поки ще є рясними по всьому Гірському Криму в лісах, площі яких, на жаль, неухильно скорочуються. 6. Встановлено, що спосіб тривалого самопідтримання популяцій обох видів – комбінований, з переважанням насінного або вегетативного розмноження залежно від еколого-фітоценотичної приуроченості. Оскільки в природі рослини обох видів значною мірою розмножуються вегетативно, і насіння швидко втрачає схожість, ґрунтовий банк насіння практично не формується. 7. Причини зміни чисельності і P. daurica, і P. tenuifolia в цілому можна диференціювати на антропічні та природні. Незважаючи на вжиті заходи охорони, масове знищення цих рослин призводить до того, що ступінь природного поновлення особин у популяціях є незадовільним. Рідкісність P. tenuifolia визначається скороченням чисельності особин у популяціях на всій площі розповсюдження, хоча цей вид має досить широкий ареал; у Р. daurica – навпаки, при відносно невеликій площі поширення, трапляння є частішим. 8. Перспективним способом збереження ех situ є вирощування в штучно створених екосистемах (культурфітоценозах) у ботанічних садах; а там, де немає такої можливості (умов, території тощо), доцільною може бути й монокультура. У культурі рослини не втрачають декоративності, а в процесі адаптації навіть поліпшують її. 9. Уперше досліджено цитостатичну активність екстрактивних речовин підземних органів видів роду Paeonia природної флори України – P. daurica і P. tenuifolia. Доведено, що дані види не є активними цитостатиками та інгібіторами проліферації, тому нераціонально використовувати сировину цих рослин з лікувальною метою як онкопротектори. |