Уперше здійснено комплексний аналіз видів роду Festuca у флорі західних регіонів України. На підставі застосування популяційного підходу та статистичного аналізу морфометричних показників, з урахуванням диференціації видів у різних екологічних умовах, проведено вивчення внутрішньо- й міжпопуляційної мінливості видів роду. Уточнено поширення видів, визначено їхній созологічний статус. 1. На підставі комплексного аналізу анатомо-морфологічної диференціації видів роду Festuca у флорі західних регіонів України виявлено 28 видів і 2 нотовиди, що належать до 4 підродів. Уточнена й доповнена частина системи роду, з визнанням поділу на 7 рядів; введена низка нових номенклатурних комбінацій. 2. Уперше для регіону досліджень наведені F. rubra var. grandiflora, F. rubra var. glaucescens, F. psammophila, F. ovina var. firmula, F. ovina var. hispidula, F. arundinacea subsp. arundinacea. Зі списку флори регіону вилучені F. polonica й F. guestphalica. Описані нові для науки F. x polovina Bednarska, F. rubra subsp. maxima Bednarska, F. rubra var. dura Bednarska. 3. На підставі аналізу власних зборів на рівні популяційних вибірок, а також гербарних фондів доведено, що переважній більшості видів вузьколистих костриць властива велика амплітуда мінливості анатомо-морфологічних ознак, у тому числі тих, що традиційно використовують у якості діагностичних. 4. У видів ряду Rubrae мінливість ознак і диференціація таксонів знаходяться під істотним впливом екологічних чинників (структура та хімізм субстрату, гідро- й температурний режими, щільність травостою та ін.) та клональної структури популяцій, яка в свою чергу залежить від площі, ізольованості локалітетів та мозаїчності мезорельєфу. Міжпопуляційна мінливість у ряді Rubrae має континуальний характер, з наявністю численних зразків перехідного типу. 5. Серед “овіноїдних” представників простежуються зв’язки між усіма видовими комплексами за морфологічними ознаками. Особливо добре це помітно на прикладі диференціації популяцій F. ovina s.str. у різних природно-географічних регіонах. Всупереч традиційному трактуванню видів комплексу як дискретних таксонів, майже всі вони виявилися поліморфними. Описаний гібрид між F. polesica та F. ovina (х F. polovina Bednarska), істотно уточнений ареал F. polesica. 6. На підставі опрацювання 72 вибірок представників ряду Sulcatae істотно уточнені анатомо-морфологічні характеристики його видів у флорі регіону. Встановлено, що ознаки, важливі для таксономії видів, значною мірою перекриваються. Виявлено, що основні відмінності між популяціями за анатомічною будовою листкових пластинок полягають у різному співвідношенні типів їхньої будови, й види визначаються за переважаючим типом будови або за наявністю у вибірці певного відсотку зрізів з характерними ознаками. 7. Зростання видів F. valesiaca agg. в одному природно-географічному регіоні часто спричиняє вироблення в них низки подібних рис (регіональна спеціалізація), що призводить до вторинного зближення видів за фенотипом (конвергенція), у той же час, в окремих локалітетах між видами зберігаються певні відстані. 8. У змішаних популяціях F. rupicola і F. valesiaca на Південно-Східному Поділлі були виявлені численні зразки з проміжними ознаками, що мають, очевидно, гібридне походження. Встановлено також, що значення морфологічних показників F. macutrensis істотно більші за такі в протолозі й повністю перекриваються з F. rupicola. Основна відмінність між цими видами полягає в особливостях анатомічної будови листків, а популяції видів на Північно-Західному Поділлі утворюють складну суміш. 9. Виявлені розбіжності між різними європейськими школами у трактуванні F. pseudodalmatica та F. pseudovina. На підставі результатів власних досліджень ми розглядаємо їх як збірні таксони. 10. Популяції F. valesiaca agg. утворюють складний континуум. Виявлена низка популяцій, які не відповідають критеріям жодного з видів комплексу й потребують подальшого вивчення. 11. Карпатський гірський масив є одним з центрів видової різноманітності роду. Частка видів монтанного елементу становить майже 70%, відповідно переважають види з субмеридіонально-температним типом ареалу в зоні з океанічним типом клімату (20 з 28); 4 види Festuca приурочені до континентального клімату, 2 види з ареалами в обидвох кліматичних областях. Великі ареали характерні для видів з підродів Drymanthele та Schedonorus, а також окремим видам підроду Festuca. У той же час більшість вузьколистих костриць, ендеміки та види з вузьким екологічним оптимумом мають обмежені ареали. 12. На підставі созологічного аналізу роду, 11 видів зараховано до рідкісних у флорі регіону, з них 8 за шкалою IUCN належать до категорії “вразливих”, а 3 до видів “під загрозою” (F. porcii, F. pallens, F. heterophylla). До “Червоної книги України” запропоновано включити F. pallens, F. porcii, F. heterophylla, F. psammophila, F. inarmata F. apennina, F. carpatica, F. saxatilis і F. drymeja. Основним способом охорони визнано ландшафтний підхід. |