У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення наукової задачі реструктуризації внутрішньогосподарських економічних відносин в аграрних підприємствах. Результати дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки: 1. Тривалий час категорії «виробничі» та «економічні» відносини ототожнювалися, що обумовлено позицією марксистсько-ленінської політичної економії. Окремі автори «економічними» вважають відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання, а «виробничі» відносять до стадії власне виробництва. Інші навпаки, вважають «виробничі» відносини більш широким поняттям, а «економічні» пов’язують лише зі стадією обміну. В роботі здійснено теоретичне розмежування наведених категорій і дано їм власне визначення. 2. Внутрішньогосподарські економічні відносини мають свої конкретні форми, зміст і відображають однотипні відносини між людьми в процесі господарської діяльності, характер і форми використання засобів виробництва та розподілу виробленого продукту в середині підприємства, що визначає їх специфіку. Правові колізії, виявлені при дослідженні теоретичних засад функціонування внутрішньогосподарських економічних відносин, обумовили розробку рекомендацій щодо удосконалення вітчизняного законодавства. 3. Функціонування внутрішньогосподарських відносин в аграрних підприємствах супроводжується дією системи різновекторних економічних ефектів. Тому реструктуризація економічних відносин на внутрішньогосподарському рівні в сучасних агроформуваннях повинна враховувати дію цих тенденцій і орієнтуватися на моделювання їх оптимального поєднання. Це стосується також «ефекту спадаючої віддачі від реалізації власності», виявленого при дослідженні майнових відносин. 4. Реструктуризація внутрішньогосподарських відносин власності, управління та праці може розглядатися в контексті з реструктуризацією самого підприємства або діючого мотиваційного механізму. Тому в роботі дано трактування понятть «форма» та «модель» організації внутрішньогосподарських економічних відносин. «Форма» відображає механізм поєднання та взаємодії управлінських, трудових і відносин власності на внутрішньогосподарському рівні. «Модель» організації економічних відносин – це форма організації внутрішньогосподарського мотиваційного механізму, кінцевий результат його моделювання. Для підприємств різних форм господарювання характерний свій механізм поєднання внутрішньогосподарських відносин, своя «форма» їх організації. Але одна й та ж мотиваційна «модель» може успішно функціонувати в підприємствах різних форм господарювання. 5. Факт необхідності реструктуризації економічних відносин (особливо відносин власності) тривалий час суперечив принципам непорушності та домінантності моделі колгоспно-радгоспного устрою. Результат відомий: удосконалення механізмів колективного перерозподілу не змогло змінити економічної суті внутрішньогосподарських відносин і безпосередній селянин-виробник залишився відчуженим від засобів виробництва та результатів праці. Тому при моделюванні внутрішньогосподарського мотиваційного механізму в сучасних аграрних підприємствах необхідно враховувати ті трансформації, що відбулися у відносинах власності, управління та праці. 6. Дослідження тенденцій розвитку форм організації внутрішньогосподарських відносин в аграрних підприємствах, характеристика їх сучасного стану дали підстави для висновку, що ліквідація КСП і створення на їх базі нових економічно слабких формувань автоматично відкрили шлях до чергового етапу реструктуризації, який відбувається нині. Він позбавлений імперативного характеру, надмірного афішування, широкого висвітлення в ЗМІ та економічній літературі – етап залучення інвестора і капіталізації села потужними аграрними підприємствами. Охарактеризовані основні з них: НВП «Райз-Агро», ЗАТ «Агро-Союз», «Міжнародна агропромислова корпорація», «Нафком», «Миронівський КХП», «Агро-Марс», Концерни «Агропродінвест», «Віадук», Агрофірми «Сади України», «Олімпекс-Агро» та інші. 7. Ретроспективний аналіз показав, що розроблені ще за радянських часів моделі організації внутрішньогосподарських економічних відносин все частіше залишаються без попиту у нових власників аграрних підприємств і все очевидніше відходять у минуле, відживши себе економічно. Тому автором зроблена спроба обґрунтувати нову мотиваційну модель. При її апробації зроблено наступні узагальнення: - в Матрицю взаєморозрахунків доцільно вносити не всі виробничі ресурси та послуги, які споживаються бізнес-осередками, а лише ті, що вимагають застосування протизатратного механізму. Такий підхід дозволяє істотно звузити коло об’єктів обліку, зменшити документооборот, навантаження на обліковця, спростити мотиваційний механізм і попередити можливість закупівлі бізнес-осередками ліквідних ресурсів у підприємства за дешевими цінами (по собівартості) для подальшого використання в особистому селянському господарстві; - Положенням про лізинговий підряд та Договором підряду повинні бути передбачені всі аспекти відносин між адміністрацією та бізнес-осередками. Пропонується ввести обмеження на фінансовий лізинг для забезпечення почергового, а не паралельного викупу худоби. Доцільно використовувати також систему цінової мотивації за якість молока і чітко регламентувати механізм банкрутства бізнес-осередків; - прогноз соціально-економічних результатів від впровадження моделі передбачав планування доходів і витрат бізнес-осередків, а також пошук раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами на основі графіко-математичного аналізу беззбитковості виробництва методом «break-even-point» (аналіз точки розриву). Виявлено, що нульова рентабельність досягається при надоях 3333 кг/рік від корови. Від підвищення рівня надоїв до планових 4000 кг/корову, сукупні доходи бізнес-осередка зростуть в 3,2 рази. За діючої системи мотивації додаткові зусилля для аналогічного підвищення продуктивності праці гарантували збільшення чистої заробітної плати лише на 24 грн/міс (на 13,8%). 8. Зміна підходів до організації економічних відносин за моделлю «БІОС» дозволила отримати наступні результати: - докорінно змінюється система мотивації праці, адже в основу економічних відносин внутрішньогосподарського рівня ставиться безпосередній селянин-виробник, а не колективна відповідальність. При цьому зменшується негативний вплив ефекту спадаючої віддачі від реалізації власності, відпадає проблема колективного перерозподілу, необхідність введення чеків, внутрішньогосподарських грошей, товарно-грошових відносин між підрозділами, створення ФРЦ. Це робить модель дешевою в експлуатації, легкокерованою, прозорою, а також універсальною для підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання; - з’являється можливість локального застосування моделі без охоплення всіх структурних підрозділів. Набувають дієвості принципи внутрішньогосподарського банкрутства та конкуренції. При цьому інтереси аграрія поєднуються у зв’язці «підприємство – особисте селянське господарство». Це дозволяє активізувати протизатратний механізм, знизити контроль, забезпечити потужну мотивацію до праці, а також зменшити податковий тиск на підприємство для реанімації його галузей. |