Основним результатом проведених наукових досліджень є розроблення пропозицій, спрямованих на вирішення важливої науково-практичної проблеми сучасної економіки України – проведення реструктуризації вітчизняних підприємств і впровадження ефективної системи управління цим процесом. Це має забезпечити підвищення ефективності та результативності реструктуризації за рахунок правильного вибору її видів та методів, здійснення науково-обґрунтованого планування, а також раціональної організації цього процесу та прискорення адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. Дослідження теорії та практики реструктуризації підприємств (на прикладі гірничо-металургійного комплексу) дало можливість обґрунтувати такі висновки теоретичного, методичного і практичного характеру. 1. В умовах ринкової трансформації національної економіки успішне функціонування вітчизняних підприємств неможливе без їх своєчасної адаптації до нестабільного зовнішнього середовища, тобто без їх реструктуризації. Цей процес повинен бути спрямований на досягнення чітко визначених цілей і відповідних завдань. Для всіх підприємств гірничо-металургійного комплексу основні цілі реструктуризації полягають у створенні нової системи управління, що, по-перше, дозволить знайти реального власника, здатного інвестувати капітал для здійснення модернізації виробництва на інноваційній основі; по-друге, зорієнтує всю діяльність підприємств на задоволення потреб ринку; по-третє, дозволить сформувати стратегічні господарські підрозділи, по-четверте, сприятиме зменшенню питомих витрат усіх видів ресурсів. 2. Аналіз наукових поглядів на зміст етапів процесу реструктуризації показав, що здебільшого вони базуються на сучасних теоріях управління і розглядають процес реструктуризації як взаємодію суб’єктів і об’єктів для досягнення намічених цілей шляхом проведення відповідних заходів. 3. Для підприємств гірничо-металургійного комплексу реструктуризація зумовлена необхідністю забезпечення високого рівня конкурентоспроможності продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках не лише сьогодні, а й у майбутньому, подолання негативних явищ в розвитку ГМК, викликаних низькими темпами оновлення основних виробничих фондів, застарілими технологіями, неефективною структурою експортування продукції (значною часткою напівфабрикатів і чавуну в загальному обсязі експорту), а також недооцінкою вагомості негативного впливу низького рівня менеджменту, значною концентрацією виробництва та його надмірною ресурсоємністю. 4. Реструктуризація на будь-якому підприємстві повинна здійснюватися у такій послідовності: аналіз зовнішнього середовища і потенціалу підприємства; розроблення концепції та формування цілей реструктуризації; вибір форм і методів реструктуризації; опрацювання комплексної програми реструктуризації; управління процесом реструктуризації. 5. На основі аналізу тенденцій розвитку процесів реструктуризації в ГМК встановлено, що на нинішньому етапі спостерігається перехід від локальних видів реструктуризації, головним чином організаційного характеру (приватизація державної власності, розукрупнення підприємств), які переважали на початковому етапі трансформаційного періоду, до ширшого впровадження комплексної реструктуризації, що містить технічну реструктуризацію, організацію фінансово-промислових груп та різного роду об’єднань виробників продукції і постачальників сировини тощо. 6. Результативність процесу реструктуризації підприємств ГМК не можна оцінити однозначно, оскільки поряд з певними здобутками зберігаються також негативні тенденції в розвитку окремих процесів, основною причиною яких є відсутність обґрунтованої стратегії майбутньої діяльності приватизованих підприємств і механізмів їх впровадження, невиконання покупцями акцій підприємств інвестиційних зобов’язань відповідно до умов договорів купівлі-продажу. 7. Найбільш прийнятним для сучасних умов господарювання ГМК є інтерактивне планування процесу реструктуризації підприємств, провідними рисами якого є орієнтація на майбутнє, що створює передумови для найбільш ефективного розвитку підприємства; спрямованість на поступове підвищення результативності; участь усіх підрозділів і працівників підприємства в процесі планування; зміна функції планових підрозділів підприємства (перехід від функції розроблення плану до функції створення раціональних умов для планування, методичне й організаційне забезпечення процесу планування). 8. Розроблена та представлена у вигляді схеми раціональна організаційна структура управління підприємством, яка базується на взаємодії стратегічних, тактичних та оперативних планів і забезпечує реалізацію інтерактивного планування. 9. Визначена сутність і сформульовані принципи бюджетування на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, встановлений алгоритм розроблення бюджетів, а також їх інформаційні взаємозв’язки. 10. Розроблено “Порядок визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах”, затверджений Фондом державного майна України, в основу якого покладено три концептуальних підходи: майновий (витратний), доходний і порівняльний. Доведена ефективність цього порядку, згідно з яким визначення початкової вартості акцій базується на врахуванні економічних чинників, що дозволяє отримати реальнішу оцінку вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств гірничо-металургійного комплексу в порівнянні з їх оцінкою за номінальною вартістю. 11. Обґрунтована доцільність індивідуального підходу до оцінки вартості акцій крупних об’єктів стратегічного характеру з урахуванням таких додаткових чинників: величини пакета акцій, що продається, фінансового стану й експортних можливостей підприємства, особливостей організації виробництва, а також ризиків, пов’язаних з чутливістю підприємств до ситуацій на світовому ринку металопродукції, нерозвиненістю фондового ринку тощо. 12. Доведено, що під час прискорення процесу реструктуризації підприємств комплексу необхідно посилити вплив державного контролю за розвитком внутрішнього ринку металопродукції та залученням іноземних інвестицій у виробництво. При цьому потрібно активно використовувати різні форми державної підтримки вітчизняних виробників і захисту прав та інтересів як акціонерів, так і акціонерних товариств в цілому, а також забезпечити дієву перевірку виконання покупцями акцій підприємств інвестиційних зобов’язань відповідно до умов договорів купівлі-продажу. |