У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики. Вони спираються на такі наукові результати та положення. 1. У теоретичному плані – розвиток наукових положень, що визначають концептуальні основи податкового регулювання темпів економічного зростання. 1.1. Уточнено визначення економічного зростання для умов ринкової трансформації економіки. Для цього виконано аналіз існуючих концепцій зростання та систематизовано основні чинники, які впливають на його темпи (виробничі: капітал, праця, НТП; соціальні: населення; фінансові: податки, суспільні блага; чинники навколишнього зовнішнього середовища: природні ресурси, екологія; історичні; політичні; інституційного середовища та інші). Встановлено, що економічне зростання – це поступальний техніко-економічний процес, який забезпечує збільшення обсягу ВВП, супроводжується поліпшенням умов людського існування та враховує комплекс зовнішніх і внутрішніх впливів на економічну систему, сучасний стан і закономірності еволюції самої цієї системи, її соціально-економічні, політичні та інституційні особливості. 1.2. Розроблено концептуальну модель податкового регулювання економічного зростання методами податкової політики, яка припускає, що чинники виробництва є функціями суспільних благ, еластичності чинників виробництва є функціями реальних ставок податків, обсяги та структура видатків бюджетної системи визначаються за критерієм Парето-ефективності, суспільні блага визначають обсяг ВВП не прямо, а через якість людського капіталу. 1.3. Обґрунтовано, що в умовах погіршення демографічної ситуації у країні на темпи економічного зростання переважно впливає кількісна складова людського капіталу. Тому при дослідженні трудового чинника доцільно враховувати не тільки якісні, але і кількісні характеристики, а саме природне збільшення населення та його загальну чисельність. 2. У методичному плані – розвиток наукових прийомів дослідження податкового регулювання економічного зростання. 2.1. Обґрунтовано, що статистичні методи дослідження не відображають повною мірою механізм причинно-наслідкових зв'язків між темпами економічного зростання та відповідними макроекономічними показниками, але допомагають виявити певні невідповідності в окремі періоди розвитку господарства: на державному рівні – скорочення реальних податкових надходжень, і, як наслідок, погіршення стану державних фінансів; у виробничій сфері – зменшення кількості зайнятого населення, зниження рентабельності промислових підприємств, зростання збиткових підприємств, зниження упроваджених інновацій, що є одним з основних чинників економічного зростання; у соціальній сфері – негативний зв’язок між соціальними витратами та темпами економічного зростання. 2.2. Виявлено доцільність побудови економіко-математичної моделі, яка на етапі опису реальних господарських процесів має дескриптивний характер, а на етапі вибору оптимальних податкових ставок та параметрів державних інвестицій у суспільні блага – оптимізаційний. Введено передумови побудови моделі, розроблено алгоритм розрахунку, формалізовано регулювання економічного зростання методами податкової політики з використанням математичного інструментарію, виконано параметризацію моделі та її реалізацію у середовищі програмування Delphi. 3. У практичному плані – обґрунтовано вплив податків на економіку країни у результаті їх трансформації в суспільні блага та намічено основні напрями реформування податкової системи. 3.1. Обґрунтовано, що податки здатні якісно змінити несприятливу ситуацію, яка склалися у виробничій та соціальній сферах господарства України, – це перш за все інвестиційна ненасиченість економіки, а також демографічна ситуація, що погіршується. Для цього не варто радикально зменшувати або збільшувати податки, а достатньо змінити структуру податкової системи. 3.2. Аргументовано основні напрями реформування податкової системи стосовно: податку на прибуток підприємств – зниження реальної ставки до рівня ставки податку з доходів фізичних осіб, посилення податкових стимулів розвитку виробництва, для компенсації збитків бюджету розширення бази оподаткування; податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату – зниження реальної ставки податку шляхом мінімізації адміністративних видатків на стягнення, скорочення нарахувань на фонд заробітної плати для зниження податкового навантаження на доходи громадян; ПДВ – поступове підвищення реальної (а не номінальної) ставки податку шляхом приведення ПДВ у відповідність до європейських стандартів та поліпшення системи податкового адміністрування ПДВ, а також розширення бази оподаткування за рахунок удосконалення механізму оподаткування підприємств при збереженні єдиної ставки податку; інституційних перетворень та податкової системи в цілому – ухвалення Податкового кодексу України, поліпшення інституційних умов оподаткування, введення податку на нерухомість, стимулювання суб'єктів малого підприємництва. Реалізація вказаних пропозицій дозволить створити умови для здійснення більш ефективної податкової політики та послідовного становлення господарства України на новий етап соціально-економічного розвитку, властивий країнам із розвинутою економікою. |