Анотація до роботи:

Вікторов В.Г. Регулювання якості освіти як філософсько-освітянська проблема. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.10 – філософія освіти. – Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2005.

Дисертація присвячена аналізу феномена якості освіти та управління ним в структурі цілісної освітньої державної політики. У роботі визначається, що якість освіти є категорією, яка за своєю сутністю відображає різні аспекти освітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні та інші. Якість освіти трактується: як суспільний ідеал освіченості людини; як результат її навчальної діяльності; як процес організації навчання і виховання; як критерій функціонування освітньої системи.

У дисертації досліджено порядок організації та проведення моніторингу якості освіти, порівняння показників якості освіти та механізмів їх визначення. Зроблено аналіз загальної системи управління освітою та визначено специфіку „управління якістю освіти”.

Аналізується система контролюючих засобів якості освіти, визначається роль та порядок проведення ліцензування, акредитації та атестації викладацьких кадрів закладів освіти.

У дисертації запропоновано визначення місця і ролі управління якістю освіти в системі загальнодержавної освітньої політики.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються теоретичні та практичні рекомендації, напрями розробки даної проблематики. Дисертант підкреслює, зокрема, що проблема якості освіти визначена як одна із основних усіма країнами - учасниками Болонського процесу. І це не випадково. Якість є характеристикою явища, процесу або відношення з точки зору їх відповідності суспільно визначеним нормам і критеріям; якість - це оцінка суспільного явища у порівнянні з його ідеалом; якість є цінністю, до якої людина прагне як до найвищої мети, що потребує задоволення. У цьому зв’язку, якість освіти є нагальною потребою людини, яка утверджується в фундаментальних культурних цінностях як особистість, патріот і громадянин, яка здійснює власну життєдіяльність у вітчизняному й світовому вітальному просторі. Поза якісною освітою формується маргінальна особистість. Нерідко вона збочує в крайнощі, що досить часто в історії постає одним із могутніх джерел соціальних суперечностей і конфліктів.

Управління якістю освіти в широкій інтерпретації є управлінням власною життєдіяльністю у тому розумінні, що якісний спосіб життя базується на знаннях, інформації, досвіді, що зрощуються освітою. У вузькому розумінні - це управління системою освіти, її розвитком з позицій наукових уявлень щодо змісту та напрямів її змістовного розвитку, форм організації тощо.

У дисертації проаналізовано обидва аспекти у їх органічному взаємному зв’язку. При цьому акцент зроблено на порівнянні світового й вітчизняного досвіду, виявленні можливостей реалізації світового досвіду у вітчизняному освітньому просторі. Спираючись на Болонські декларації, автор підкреслює, що якість освіти на сьогоднішній день виступає основним показником порівняння освітніх систем, перспектив їх взаємодії в європейському освітньому просторі, довіри до фахівців, що внаслідок міграції опинились в іншому локальному соціумі. Якість освіти визначає конкурентноздатність фахівців. Останнє перевіряється практикою. І те, що практично кожен з українських спеціалістів з вищою освітою, хто виїхав за кордон, не залишився без роботи за фахом (особливо в галузі фізико-математичних, природничих, технічних, медичних, сільськогосподарських та інших наук), є яскравим свідченням якості української освіти, її конкурентноздатності в європейському і світовому освітньому просторі.

Україна підписала Лісабонську конвенцію щодо визнання кваліфікацій у галузі вищої освіти (1997 рік), вона прийнята у Болонську співдружність європейських країн (2005 рік), а тому може справедливо вважатись країною якісної освіти і виховання особистості.

Разом з тим, систему української освіти аж ніяк не можна розглядати як ідеальну. Якість, яку вона забезпечує, є величиною рухливою. Верхні поверхи якості нерідко суперечать нижнім і навпаки; за рівнем якості освітніх послуг гуманітарні напрями значно поступаються природничим; систему освіти лихоманять такі огидні явища, як корупція і хабарництво; суттєвого вдосконалення потребує система управління освітою, головними напрямами якого є розгортання чинного законодавства до рівня європейського й впровадження демократичних моделей. Пропозиція Президента України Віктора Ющенка щодо розробки новітньої концепції розвитку освіти є актуальною й невідкладною.

В дисертації аналізується комплекс складників якості освіти та управління цим складним процесом. Автор зосереджується на розгляді моделей модернізації системи у руслі Болонських домовленостей; аналізує показники й критерії якості освіти; розглядає архітектоніку управлінського рішення в освіті, зокрема, громадсько-державну модель управління якістю освіти; аналізує принципи новітньої освітньої політики.

Публікації автора:

Монографія:

Вікторов В.Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз). – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 286с.

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Вікторов В.Г. Кадровий потенціал освіти в системі управління її якістю // Вища освіта України. – К., 2004. – № 4. – С. 89–93.

2. Вікторов В.Г. Міжнародні порівняльні дослідження якості освіти // Вища освіти України. Додаток. – Київ - Івано-Франківськ, 2004. – № 4. – С.156–158.

3. Вікторов В.Г. Нові моделі управління освітою // Вища освіта України. - К., 2005 – № 2(16). – С.66–71.

4. Вікторов В.Г. Проблема управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз). // Вища освіта України. – К., 2005. – № 4(14). – С.16-24.

5. Вікторов В.Г. Моніторингові системи і програми оцінки якості освіти. // Вища освіта України. – К., 2006. - № 1. – С.42-50.

6. Вікторов В.Г. Стандартизоване тестування як засіб контролю та управління якістю освіти // Нова парадигма. – К., 2004. – Вип. 38. – С. 104-112.

7. Вікторов В.Г. Ліцензування закладів освіти в системі управління якості // Нова парадигма. – К., 2005. – № 42. – С.70–82.

8. Вікторов В.Г. Технології управлінського рішення в освіті // Нова парадигма. – К., 2005. – № 45. – С.115–127.

9. Вікторов В.Г. Стандарти в освіті як індикатори якості // Нова парадигма. – К., 2005. – № 46. – С.71-79.

10. Вікторов В.Г. Контроль знань: основні функції та методи // Нова парадигма. – К., 2006. – № 52. – С.38-48.

11. Вікторов В.Г. Контролюючі засоби навчальних закладів // Практична філософія - науковий журнал. – К., 2004. – № 4. – С.114–121.

12. Вікторов В.Г. Зовнішнє тестування: світовий досвід і можливості його впровадження в систему освіти України. // Практична філософія – науковий журнал. – К., 2005. – № 1 – С.219–224.

13. Вікторов В.Г. Атестація і акредитація закладів освіти в системі управління якістю // Мультиверсум. – К., 2004. – № 43. – С. 203–212.

14. Вікторов В.Г. Педагогічне передбачення в структурі управління якістю освіти. // Мультиверсум. Філософський Альманах: Зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип.46. – С.228–236.

15. Вікторов В.Г. Якість освіти: основні наукові підходи та уявлення // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. - К., 2004. - Вип.14. – С.208-214.

16. Вікторов В.Г. Світовий досвід стандартизованого тестування // Людина і політика. – К._, 2004. – № 5(35). – С.81–87.

17. Величко О.Г., Вікторов В.Г., Охотський В.М Орієнтація на споживача - реалізація принципу підвищення якості освітянських послуг// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – К., 2003. - Вип.1. - С.108-112.

18. Величко О.Г., Вікторов В.Г. Самооцінювання у вищих навчальних закладах як дієва складова менеджменту якості освіти // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – К., 2003. – Вип. 2. - С.379–388.

19. Вікторов В.Г. Контроль знань: функції та методи // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 7. – Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – Вип.5 (18). – 2005. – С.32-41.

20. Вікторов В.Г. Моніторинг якості // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 7. – Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – Вип.6 (19). – 2005. – С.51-58.