Проведені дослідження й отримані результати дозволяють зробити такі висновки: 1. Вирішено важливе теоретичне завдання, а саме сформовано теоретико-методологічні основи дослідження системи «місто-приміська зона», а також запропоновано нове вирішення практичного завдання – удосконалення економічних відносин міста і приміської зони у цій системі. Встановлено, що в умовах формування ринкових відносин і реформування форм власності в Україні, місто і приміська зона як просторові форми життєдіяльності суспільства, набувають ознак специфічного територіального суспільного утворення, в межах якого формуються спільні соціально-економічні інтереси населення міста і прилеглих до нього територіальних громад. 2. Здійснена класифікація суспільних потреб населення та вивчення можливостей їх реалізації в межах міста і приміської зони дозволяє по-новому тлумачити економічні відносини між містом і приміською зоною. Доведено, що потреби населення виступають ключовою складовою економічних відносин міста і приміської зони, а вимога їх задоволення – головною методологічною умовою їхнього регулювання. 3. Аналіз підходів до регулювання економічних відносин міст і приміських зон показав, що певні практичні кроки в цьому напрямі здійснено у сфері законодавчого забезпечення, існують напрацювання теоретичного характеру. Однак несистемність та відокремлений розгляд землевпорядних, економічних та організаційних чинників призводять до суттєвого міжпредметного розриву та втрати системних ефектів від їхньої взаємодії. Недостатньо відображено регіональну специфіку та аналіз цих проблем на мезорівні. 4. Виділено, систематизовано й проаналізовано фактори, які впливають на відносини міста і приміської зони. Вони стосуються ресурсів, структури та процесів системи, характеризують стан економічного розвитку територіальних громад, особливості планувальної організації, суспільно-виробничих відносин. 5. Особливості відносин міста і приміської зони формуються в результаті зростання диференціації функцій приміської зони, що відображає диверсифікацію сільськогосподарської діяльності населення приміської зони і проникнення нових функцій на її територію через участь міста, населення і суб’єктів економічної діяльності, що відображає кількісну та якісну оцінку потреб і можливостей їх задоволення в межах самого міста. 6. Проаналізовано суперечності у відносинах міста і приміської зони, які обумовлені недосконалими економічними механізмами з посиленням впливу планувальних і недооцінки організаційно-правових форм. Розрізнена політика органів влади у сфері містобудування, інвестиційна та фіскальна політика недостатньо враховують суспільну суть і користь від взаємодії міста і прилеглих територіальних громад, не сприяють забезпеченню суспільних ефектів. 7. Обґрунтовано принципи регулювання економічних відносин міста і приміської зони – комплексності, узгодженості інтересів, економічних взаємодій, суспільної корисності. Зазначені принципи передбачають спільне використання форм та методів управління територією, вимогу врахування інтересів всіх суб’єктів відносин в процесі здійснення господарської діяльності, підвищення суспільної корисності від реалізації господарської діяльності а також необхідність використання економічних методів та інструментів, характерних для ринкової економіки в межах нормативно-правового поля. 8. Економічний механізм відносин міста і приміської зони як сукупність доцільно спрямованих заходів у формі методів, інструментів у межах нормативно-правового і організаційного забезпечення - це цілісність, властивості якої проявляються лише за спільної взаємодії його складових. При цьому організаційна будова економічного механізму у відносин міста і приміської зони має відповідну структуру: правове регулювання у вигляді «Положення про агломерацію», організаційне забезпечення – створення Спілки агломерації, а також систему економічних методів та інструментів, які можуть використовуватись для досягнення поставлених цілей. Такі методи й інструменти включають: об’єднання коштів територіальних громад для вирішення зазначених завдань, субвенції з бюджетів вищих рівнів на виконання робіт загальнодержавного значення, залучення коштів на розвиток території через інвестиційні проекти. |