У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано конструктивне вирішення актуальної наукової проблеми формування державної політики, що забезпечує трансформації соціально-економічних систем, її антикризової складової, підвищення на цій основі ефективності економічних реформ в Україні. Це дозволило сформулювати сукупність методологічних і науково-практичних висновків, які забезпечують вирішення основних завдань до мети дисертації, зокрема: 1. Обґрунтована актуальність та практична затребуваність досліджень щодо модернізації державної політики забезпечення соціально-економічних трансформацій, показана недостатність теоретичної бази її антикризової складової в частині: а) врахування різних видів сучасних трансформацій, зокрема: від планової до ринкової економіки; від аграрно-індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства/економіки; б) розуміння нестаціонарності соціально-економічних трансформацій, закономірним наслідком якої є кризові явища; в) цілісного уявлення щодо трансформацій країни, галузей і регіонів, що розглядаються як єдина сукупність. Зазначене потребує вдосконалення теорії транзитології, модернізації її понятійно-категоріального апарату, розкриття сутності та змісту трансформацій різних видів, визначення їх закономірностей та особливостей. Доведено, що трансформації супроводжуються закономірними кризовими явищами, а невід’ємною складовою стратегій трансформацій повинна бути антикризова політика та протидія деструктивним кризам, що вимагає формування методологічного і методичного апарату досліджень кризових явищ. 2. Показана небезпека платіжної кризи, найважливішими рисами якої є: швидкість та масовість розповсюдження; соціально-економічна сутність, основою якої виступають невиконання розрахункових зобов’язань; наявність соціально-психологічних ефектів; залучення більшості економічних агентів; на початку – ознаки «фінансової піраміди»; ланцюговий характер взаємодії, стійкість. Для визначення суті платіжної кризи запропоновано авторську концепцію немонетарної економіки, ознакою якої є те, що в економічних операціях замість грошей тривало і масово використовується сукупність немонетарних розрахунків. Теоретично узагальнено та уточнено зміст інститутів немонетарних інститутів, в якості яких виділено: бартер, прострочені заборгованості (неплатежі), взаємозаліки та грошові сурогати (зокрема – фінансові векселі), з’ясовано основи їх розповсюдження, класифіковано їх за критеріями значущості та ступеню впливу, контрольованості з боку держави. Доведено, що зазначені немонетарні інститути в трансформаційних економіках у багатьох випадках виконують функції локальних валют. Для моделювання динаміки немонетарної економіки науково обґрунтована та побудована сукупність індикаторів боргової активності, які застосовано для описання платіжної кризи. 3. Зроблено огляд теорій економічних циклів, структурно-функціональних криз. Розглянуто сутність циклічних економічних процесів як невід’ємної частини соціально-економічних трансформацій. Проаналізовано основні засади моделювання циклічності трансформаційних кризових процесів різних рівнів локалізації. Теоретично обгрунтувано та емпірично описано цикли платіжної кризи. Показано, що на розвиток країни, галузей, регіонів впливає дія коротких хвиль. Доведено, що хвильові цикли криз складають єдину сукупність, в якій окремі елементи, взаємодіючи один з одним, формують траєкторію розвитку кожної трансформаційної системи. Обґрунтовано необхідність подальшого методологічного вдосконалення антикризового управління трансформаціями (на прикладі платіжної кризи) та визначено його особливості для різних немонетарних інститутів. Запропонована авторська періодизація платіжної кризи, що здійснена за ознаками запасів (обсягів, масштабів та ступеню розповсюдженості) та потоків (динаміки змін) бартеру, заборгованості, взаємозаліків та векселів. Також, враховуючи суспільне значення, проаналізована динаміка соціальних боргів, у першу чергу – заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат. 4. Об’єкт економічної транзитології запропоновано розширити за рахунок визначення особливостей регіональних трансформацій (регіональної транзитології). Обґрунтовано, що завдання трансформацій в умовах дії кризових явищ безпосередньо залежать від конкретної соціально-економічної ситуації, а також визначеної стратегії реформ. Сформульовано концептуальні положення державної політики управління регіональними трансформаціями, що розширює інструментальну базу управління, забезпечує її переорієнтацію з проблем подолання кризових явищ на більш тривалі пріоритети підвищення людського потенціалу, забезпечення сталого розвитку в умовах формування інформаційного суспільства. Розроблено пропозиції щодо інформаційно-методичного забезпечення антикризової складової регіональних трансформацій. Удосконалена методологія дослідження регіону як системи, траєкторію розвитку якого змінюють кризи. Важливим завданням державної політики є забезпечення подолання диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів. Платіжна криза посилила регіональну дивергенцію, виникли нові ознаки кризової депресивності регіонів. Запропоновано використання критеріїв регіональної депресивності у вигляді сукупності індикаторів боргової активності, на основі яких досліджено особливості економічної динаміки регіональної депресивності. В якості пріоритету розвитку визначено подолання регіональної депресивності, пов’язаної з існуванням явища платіжної кризи. Обґрунтована доцільність запровадження та розроблена концептуальна модель особливих правових режимів для кризових депресивних територій. 5. Показано, що управління платіжною кризою є складним процесом, що полягає у гармонізації прийняття рішень всіма суб’єктами громадянського суспільства – органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами та організаціями фінансового та реального секторів економіки, населенням щодо випуску, розміщення, обслуговування та погашення боргових зобов’язань. Доведено необхідність формування узгодженої стратегії трансформацій країни, регіонів, галузей, невід’ємною складовою якої є антикризова політика. 6. Проаналізовано нормативно-законодавчу базу державної політики управління соціально-економічними трансформаціями, складові і структуру стратегічного управління цими процесами, проведено оцінку практики підготовки та реалізації важливіших державних політичних рішень, сформульованих у вигляді сукупності державно-правових актів. Розглянуто особливості стратегічного планування трансформацій, концептуальних пропозицій щодо подолання платіжної кризи, що відображено в посланнях Президента України, Програмах діяльності Кабінету Міністрів України. Законодавче регулювання антикризової політики потребує приведення у відповідність вимогам сучасності, посилення системності. Зокрема, неврегульованими залишаються багато питань, пов’язаних із компетенцією органів влади в цих питаннях, інформаційним забезпеченням моніторингу кризових явищ, регламентування антикризового управління на сучасних ринкових засадах. Одержані результати забезпечують раціональну побудову системи антикризового управління, координованість цих дій різними економічними агентами. Доведено, що державна антикризова політика спрямована переважно на ліквідацію наслідків кризових явищ. Запропоновано побудову системи антикризового управління здійснювати відповідно до теоретично обґрунтованої функціонально-структурної моделі. 7. Проаналізовано траєкторію трансформації країни та обґрунтовано висновок, що завершення реформ до кінця першого десятиліття ХХІ століття є ускладненим у зв’язку з невирішеністю питань забезпечення чіткості цілей та заходів реформ, соціальної стійкості суспільства та ефективності державної політики, недосконалістю створених інститутів. Зазначене потребує модернізації нормативної спрямованості вітчизняної стратегії трансформацій. На основі запропонованого визначено зміст організаційного забезпечення трансформаціями, модернізації механізму та відповідної сукупності інструментів управління подолання платіжної кризи. Виконані дослідження і здійснені розробки, що наведено в дисертації, дозволяють підвищити ефективність державного управління трансформаціями та модернізувати його антикризову складову. СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ |
