Ринкові умови господарювання в Україні зумовили фундаментальні трансформаційні зрушення в усіх сферах життя суспільства. Пріоритетним напрямом сучасних соціально-економічних реформ є підвищення рівня життя всіх верств населення регіонів, суттєвою складовою якого виступає всебічне і повне задоволення потреб різних соціальних і територіальних груп населення у споживчих товарах. Головним джерелом товарного забезпечення споживчого попиту є торгівля споживчими товарами, яка пов’язує їхнє виробництво і споживання. У дослідженні виявлено сутність, новітні тенденції розвитку та розміщення об’єктів торгівлі споживчими товарами, які обумовленні трансформаційними процесами в економіці держави. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати такі теоретико-методологічні, методичні та практичні висновки. 1. Зміст торгівлі споживчими товарами розкрито через внутрішню сутнісну структуру, що відображає її діяльність з позиції централізації пропозиції та попиту, забезпечення пропорційності обміну, реалізації прав власності учасників товарного обміну в регіоні. Внутрішня торгівля споживчими товарами є важливою сферою економіки та складовою споживчого ринку, що впливає на розвиток виробничих відносин і економіку регіонів в цілому, від рівня функціонування якої залежить забезпечення ефективності господарських зв’язків, бюджетоутворення, рівень обслуговування населення та його добробут. 2. Торгівля, як і інші складові економіки України, за період 1990-1999 рр. пережила соціально-економічну кризу. З 2000 року спостерігається позитивна динаміка в розвитку торгівлі, яка була значно меншою від розмірів падіння. В розрізі окремих областей України спостерігалися суттєві відмінності в каналах реалізації та їхній питомій вазі в загальному обсязі роздрібного товарообороту регіонів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового та аграрного виробництва по регіонах, з другого – різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. 3. В дослідженні розширено систему принципів формування регіонального ринку споживчих товарів за рахунок специфічних для нього принципів, зокрема таких як збалансованість та пропорційність розміщення елементів регіонального ринку торгівлі споживчими товарами; економічна самостійність, поєднання інтересів усіх структурних підрозділів регіонального торгового ринку. Їх дотримання сприяє вирівнюванню необґрунтованих розходжень у рівнях торговельного обслуговування населення регіонів і зближенню рівнів їхнього соціально-економічного розвитку, зменшенню соціальної напруги, що є важливим напрямком регіональної політики держави в сучасних умовах. 4. Поглиблено методичні засади оцінки економічної ефективності торгівлі споживчими товарами за рахунок розробки алгоритму постановки економічних і комунікаційних цілей просування споживчих товарів, який ґрунтується на ієрархічній моделі поведінки цільової аудиторії. Запропонована методика є одним із багатоваріантних підходів до розроблення конкретних рішень в області галузевого і територіального управління торгівлею споживчими товарами, результати якої сприяють вирішенню соціально-економічних проблем розвитку регіонів. 5. Виявлено основні проблеми розвитку ринку торгівлі споживчими товарами, а саме: низький рівень інформаційної забезпеченості як виробників, так і продавців; недостатні послідовність та комплексність формування нормативно-правової бази щодо регулювання сфери торгівлі; неоднозначність отриманих результатів процесу реформування власності у сфері торгівлі; невисокий рівень наукового та інноваційно-технологічного потенціалу, що склався у сфері торгівлі; суттєвий розрив у розвитку роздрібної торгівлі в сільській місцевості та у містах. 6. Сучасний стан торговельної діяльності на регіональному рівні, зокрема в Черкаській області, обумовлений впливом ряду факторів загальноекономічного характеру, специфікою розвитку регіону та особливостями діяльності окремих підприємств, які, в результаті проведеного дослідження, виділені в стійкі тенденції. За досліджуваний період відбулася певна стабілізація товарозабезпечення суб’єктів, які здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі. 7. При розробці основних напрямів підвищення ефективності функціонування регіонального ринку торгівлі споживчими товарами, важливим є оцінка джерел формування та система товаропросування на регіональному ринку торгівлі; удосконалення територіальної організації торгівлі споживчими товарами; оптимізація маркетингової діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємств торгівлі споживчими товарами в регіоні. Вдосконалено механізм реалізації маркетингової концепції розвитку регіонального ринку торгівлі споживчими товарами. Обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності просування споживчих товарів в регіоні на основі вдосконалення форм і методів торгівлі, розроблено рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення просування споживчих товарів із використанням сучасних економічних важелів на загальнодержавному та регіональному рівнях. 8. Визначено систему факторів ефективності управління просуванням споживчих товарів, основними з яких є зовнішні та внутрішні макрофактори і мікрофактори, що стосуються безпосередньо торговельного підприємства. Головна мета оцінки ефективності менеджменту, у цьому випадку, зводиться до виявлення невикористаних можливостей і резервів системи управління, її впливу на керовану систему та забезпечення конкурентоспроможності регіональних господарських систем. 9. Розроблено метод кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємств ринку торгівлі споживчими товарами, який оснований на бальній оцінці її складових за допомогою математичного апарату. Сформовано методичний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємств торгівлі, зміст якого полягає у виявленні конкурентних недоліків торгової мережі, визначенні напрямку підвищення конкурентоспроможності, встановленні і досягненні цільових конкурентних переваг. 10. Ґрунтуючись на потужному економіко-математичному апараті для розв’язання важливих різноманітних задач використання ресурсів, побудовано оптимальну структурну схему руху товарних потоків, яка містить в собі три основні блоки задач: обґрунтування оптимальних рішень, організацію руху системи й узгодження роботи окремих ланок процесу руху товарів народного споживання. Доведено, що спільне розв’язання названих задач приводить до одержання сполучної системи руху товарних потоків по товаропровідних каналах. 11. Запропоновано метод управління каналами розподілу, що включає в себе аналіз певних особливостей і обмежень (характеристики товарів, споживачів, фірми і конкурентів), визначення структури торгової мережі (вибір довжини, ширини і кількості каналів), побудови системи каналів розподілу, аналіз створеної структури торгової мережі, оптимізацію системи каналів розподілу. Вдосконалено методи організації ефективної взаємодії зі споживачами, засновані на комплексному урахуванні потреб клієнтів, визначенні і реалізації заходів, що дозволяють споживачам більш ефективно просувати товар компанії далі по ланцюгу розподілу. 12. Доведено, що важливим напрямом удосконалення територіальної організації торгівлі продовольчими товарами в регіоні є поглиблення її територіальної і галузевої концентрації та спеціалізації з метою створення умов для комплексного задоволення попиту споживачів на споживчі товари та забезпечення високої якості торговельного обслуговування за рахунок підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів торгівлі, розширення та зміцнення її міжгалузевих і регіональних економічних зв’язків із постачальниками товарів, впровадження новітніх торговельних технологій. | 