Проведені дослідження дають змогу сформулювати такі висновки та пропозиції теоретико-методологічного та практичного характеру: 1. На основі теоретичних узагальнень, враховуючи зміни у підходах до розуміння суті «села», «соціально-економічного розвитку села», обгрунтовано, що «сільська територія» – це система, яка функціонує заради людини, задоволення її потреб та підвищення рівня її життя. Засобом досягнення системою своєї мети є розвиток економічної підсистеми, а її ресурсною базою – природна підсистема. 2. У результаті проведених досліджень виявлено, що основними чинниками розвитку села, які на сучасному етапі мають вирішальне значення, є природні, людські та фінансово-інвестиційні ресурси, інфраструктура, інституційні, форми і методи організації виробництва, інновації, екологічні. Це дало змогу удосконалити підходи до визначення пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку села. 3. Уперше розроблено методичний підхід до реалізації регіональними органами влади селективної підтримки села. На основі фундаментальних положень економічної теорії запропоновано механізм класифікації проблемних територій на мікрорівні: для більш повного відображення гостроти та характеру руйнівних процесів в селі виділено поряд з слаборозвиненими та депресивними територіями, які характеризуються припиненням спаду або незначним зростанням показників функціонування виробничої та соціальної сфери, кризові, для яких характерна стійка тенденція до погіршення основних показників та необхідність прямої підтримки органами влади. 4. З урахуванням соціальних та екологічних умов, що склались в області, запропоновано для поліської частини області розвивати тваринництво шляхом створення у галузі м’ясного скотарства фермерських господарств, заснованих на праці членів однієї сім’ї. Встановлено, що в державі створена законодавча база для стимулювання капітальних вкладень у цю галузь. На основі проведених розрахунків доведено необхідність та напрями підтримки поточної діяльності фермерського господарств органами влади, а саме забезпечення виробничого процесу необхідними ресурсами шляхом повної або частковій компенсації підприємствам, які співпра-цюють з фермерськими господарствами, їх вартості та підтримання життєдіяль-ності фермера і осіб, що знаходяться на його утриманні шляхом забезпечення житлом, створення належних побутових умов. 5. Обгрунтовано, виходячи з низької щільності населення регіону та невеликої людності поселень, створення системи центрів з підтримки розвитку підприємництва в сільській місцевості, які надаватимуть широкий спектр послуг сільським підприємцям, фермерам, особистим селянським господарствам та розроблюватимуть пропозиції для місцевих рад щодо економічного розвитку громади. Це сприятиме доступу підприємців до необхідних їм ресурсів, зниженню їх витрат на інформаційно-консультаційне забезпечення, сприятиме підвищенню доходів від реалізації сільськогосподарської продукції фермерських та особистих селянських господарств шляхом зменшенням кількості посередників між ними та споживачами. 6. У процесі дослідження оцінено вплив деструктивних тенденцій на функціонування соціальної сфери сіл регіону. Обґрунтовано висновок щодо існування в регіоні зв’язку між міграцією селян та їх матеріальним добробутом та відсутністю зв’язку з забезпеченістю їх об’єктами соціальної інфраструктури. Виходячи з цього розроблено підходи до формування стратегії розвитку соціальної сфери села, заходи якої спрямовані на збереження людського потенціалу села шляхом зниження міграції серед молоді. 7. Поглиблено методичні підходи до формування ефективної структури зайнятості сільського населення, на основі яких здійснено прогноз попиту та пропозиції на сільському ринку праці до 2012 року. Встановлено, що у результаті відродження картоплярства, хмелярства, льонарства, розширення посівних площ озимих зернових, нарощування обсягів виробництва продукції в молочному та м’ясному скотарстві до рівня 1990 року дозволить створити близько 27 тис. нових робочих місць. Це сприятиме, в першу чергу, відновленню роботи підприємств з переробки сільськогосподарської продукції та, як наслідок, істотному зростанню рівня зайнятості селян. У результаті дослідження доведено, що за умови підвищення попиту в сільській місцевості, регіон має потенціал для створення нових робочих місць у сфері малого підприємництва. 8. Проведене моделювання сільських бюджетів підтвердило, що вони в регіоні навіть за сприятливих умов в переважній більшості будуть дотаційними. З метою розв’язання цієї проблеми обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення системи управління розвитком села в регіонах з низькою щільністю населення, які передбачають двоступеневу організацію територіальної громади: районний рівень та власне сільські громади. Це дозволить створити умови для акумуляції на районному рівні фінансових ресурсів, в кількості необхідній для здійснення капітальних вкладень в розвиток села. |