Анотація до роботи:

Опалко О.А. Регенераційна здатність сортів, гібридних сіянців, клонових підщеп і декоративних форм яблуні в зв’язку з їхніми господарськими властивостями. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.07 — плодівництво. Уманська державна аграрна академія. Умань, 2003.

У дисертації наведено результати досліджень регенераційної здатності сортів, гібридних сіянців, клонових підщеп та декоративних форм яблуні і її зв’язку з їхніми господарськими властивостями. Удосконалено методику оцінювання і формулу розрахунку посттравматичної регенераційної здатності вегетативних органів яблуні. Виявлено переваги препарату нафтилоцтового походження Помоніт Р–10 в порівнянні з іншими рістрегулюючими чинниками для підвищення регенераційної здатності стеблових живців яблуні. Розроблено нову методику оцінювання і нову формулу розрахунку регенераційного індексу генеративних органів яблуні після імітування весняних приморозків. Встановлено рівні залежності окремих господарських властивостей сортів і гібридних сіянців яблуні від їхньої регенераційної здатності. Виконано порівняльне оцінювання продуктивності та економічної ефективності вирощування нових сортів і гібридних сіянців, створених у Мліївському інституті садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН.

1. Узагальнено матеріали вивчення регенераційної здатності рослин в зв’язку з їхніми господарськими властивостями. Запропоновано нові вирішення проблеми оцінювання і використання зв’язків регенераційної здатності яблуні з найбільш важливими господарськими властивостями для сортів плодових та декоративних форм і клонових підщеп.

2. Встановлено позитивну залежність стабільності врожаю сортів і гібридних сіянців яблуні від максимальних протягом сезону вегетування показників неморфогенного регенераційного потенціалу з коефіцієнтом кореляції r = 0,68 при відсутності достовірної негативної кореляції між господарськими властивостями і коренетвірною здатністю.

3. Регенераційна здатність сортів, гібридних сіянців, декоративних форм і вегетативно розмножуваних підщеп залежить від походження вивчених генотипів, напрямку їхнього використання (плодові, декоративні форми чи підщепи), віку та умов вегетування. При цьому коефіцієнт неморфогенного регенераційного потенціалу був найвищим у клонових підщеп і становив 2,70, що переважало на 0,21 декоративні форми і на 0,43 — плодові форми яблуні.

4. Серед вивчених рістактивуючих сполук ауксинової природи (ІМК, ІОК, НОК, Помоніт Р–10) найбільш ефективним для стимулювання регенераційних процесів у стеблових живців яблуні виявився препарат нафтилоцтового походження Помоніт Р–10 в концентрації 10 мг/л.

5. При культивуванні яблуні in vitro більш ефективною виявилась технологія з хлораміновою стерилізацією і вирощуванням експлантів на середовищі з макро- і мікроелементами за прописом Гамборга В₅ з додаванням до нього 1мг/л 6-бензиламінопурину, 0,5 мг/л кінетину та 0,1 мг/л 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти.

6. Генотипна специфічність яблуні в культурі in vitro проявилась у кількості пасажів до появи перших адвентивних бруньок. Найбільша кількість макроструктур (до 28 %) при найменшій кількості пасажів (4 пасажі) до початку морфогенезу була при культивуванні апікальних меристем клонової підщепи ПБ.9, тоді як для сорту Мліївське літнє ці показники складали відповідно 11 % і 9 пасажів, а схильного до коренегенезу гібридного сіянця 2–7 (Лорд Ламбурне Голден Спайр) відповідно 17 % і 7 пасажів.

7. Дерева сорту Внучка забезпечили на 4–6-й рік після перещеплення окулірруванням врожайність на підщепі М.9 за схеми садіння 3,75 1,0 м 9,9 т/га з рівнем рентабельності 97,14 %, а сорту Росавка і гібридних сіянців 6–4 (Кальвіль Сен-Совер Мліївська красуня) та 1055 (24235 Росавка) — врожайність по 8,0 т/га з рівнями рентабельності 49,43, 57,57 та 62,13 % відповідно.

8. Сорти та гібридні сіянці яблуні Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН, які здатні до адвентивного коренеутворення, можуть формувати плоди з високими смаковими якостями і привабливим зовнішнім виглядом.

9. За показниками середньої маси одного плоду та здатністю до тривалого зберігання вивчені сорти і гібриди мали різні показники з масою одного плоду від 125 г у сіянця 1107 (24235 Росавка) до 260 г у сорту Внучка, а їхні плоди зберігались до грудня поточного року у сіянця 1054 (24235 Росавка), лютого — у сіянців 6–4 (Кальвіль Сен-Совер Мліївська красуня) і 1055 (24235 Росавка), березня — у сорту Симиренківець та сіянців 6–5 (Кальвіль Сен-Совер Мліївська красуня) і 1111 (24235 Росавка), квітня — у сорту Внучка та гібридного сіянця 1107 (24235 Ч Росавка) з перевагою сорту Росавка, плоди якого зберігали товарні якості до травня наступного року.

10. Середньорічна оцінка декоративності вивчених видів, різновидів і форм яблуні була не нижчою 2,9 балів. Отже, всі вони можуть бути успішно використані в зеленому будівництві з урахуванням їхнього габітусу і динаміки декоративності. Вищі оцінки одержали M. halliana Koehne — 3,4 бала, M. niedzwetzkiana Dieck — 3,3 бала та обидві форми M. prunifolia (Willd.) Borkh. (f. pendula (Bean) Rehd. — 3,4 бала і var. Rinki (Koidz.) Rehd. f. fastigiata bifera (Dieck) Al. Theod. — 3,4 бала).

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Опалко О.А., Балабак А.Ф., Рябовол Л.О. Перспективи кореневласного розмноження яюлуні: Зб. наук. пр. Уманської СГА.— 1999. — С. 251–253.

2. Опалко О., Балабак О. Фізіологічний стрес — індуктор ризогенної активності живців садових рослин // Вісник Львівського ДАУ: Агрономія. — 1999. — №4. — С. 179–181.

3. Опалко А.І., Опалко О.А. Проблема збереження рослинних генетичних ресурсів: Зб. наук. праць Мліївського ІС ім. Л.П. Симиренка та УСГА. — 2000. — С. 10–13.

4. Опалко О.А., Рябовол Л.О. Культивування in vitro апікальних меристем сортів, гібридів і клонових підщеп яблуні // Садівництво. — 2000. — Вип. 51. — С. 107–111.

5. Рябовол Л.О., Опалко О.А. Використання культури in vitro для мікророзмноження яблуні // Зб. наук. пр. Мліївського ІС ім. Л.П. Симиренка та Уманськоої ДАА. — 2000. — С. 64–67.

6. Балабак А.Ф., Опалко О.А. Непрямі методи прогнозування коренетвірної здатності стеблових живців яблуні // Зб. наук. пр. УДАА. — Умань: УДАА, 2001. — Вип. 53. — С. 70–77.

7. Ефективність ростових речовин для укорінювання стеблових живців малопоширених плодових рослин / Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А., Опалко О.А., Тисячний О.П. // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. — 2001. — Вип. 51. — С. 151–154.

8. Опалко О.А. Коренетвірна здатність стеблових живців сортів, гібридів і клонових підщеп різних видів роду Malus Mill. // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. — 2001. — Вип. 52. — С. 103–111.

9. Опалко О.А., Рябовол Л.О. Вплив хімічного складу живильних середовищ на мікророзмноження яблуні // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. — 2001. — Вип. 51. — С. 166–169.

10. Опалко О.А. Динаміка регенераційного потенціалу яблуні // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. — 2002. — Вип. 55. — С. 182–188.

11. Гоменюк С.В., Опалко О.А. Сорти і гібриди яблуні мліївської селекції: Зб. наук. пр. УДАА.– Умань: УДАА, 2002.– Вип. 54.– С.124-131.

Інші публікації

1. Опалко А., Рябовол Л., Опалко О. Шляхи підвищення антропоадаптивності рослинництва // Тези міжн. наук.-пр. конф. пам’яті проф. Є. Храпливого „Теорія і практика розвитку агропромислового копмлексу”. — Львів: ЛДАУ, 1999. — С. 238–239.

2. Опалко О.А., Опалко А.І. Проблеми охорони генетичного різноманіття рослинних ресурсів // Матер. Всеукр. наук. конф. „Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України”. — К.: Наук. світ, 2000. — С. 155–157.

3. Ryabovol L.O., Opalko O.A. Modyfying nutrient medium for obtaining genetically identical microclones in a genus Malus Mill. // Conference on genetics and molecular biology for students and young scientists devoted to 100-th anniversary of genetics: 20–22 of April 2000. — Lviv, 2000. — P. 109.

4. Опалко О.А., Балабак О.А. Здатність до коренегенезу — адаптивна реакція генотипів садових рослин // Вісник Уманської ДАА. — 2001. — Спец. вип. — № 1–2. — С. 65–66.

5. Опалко О.А., Чупринюк В.Я. Перспективи кореневласної культури яблуні // Міжнар. наук. конф. „Сади магнатських резиденцій XVIII – XIX ст. в Центральній і Східній Європі та проблеми їхньої охорони, м. Умань 09–13 липня 2000 року”: Сади Чарториських. Ч. 1. — Варшава, 2001. — Вип.10 (16). — С. 286–288.

6. Опалко О.А. Вивчення способів розмноження видів роду Malus Mill. // Матер. наук. конф. молодих вчених (Кривий Ріг, 13–16 травня 2002 р.) „Еколого-біологічні дослідження на природних та антропогенно-змінених територіях”. — Кривий Ріг, 2002. — С. 285–287.

7. Опалко О.А. Генеративний морфогенез представників роду Malus Mill., здатних до кореневласного розмноження // Матер. ІІ Міжнар. наук. конф. молодих дослідників „Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва”. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — С. 174–176.

8. Опалко О.А. Прогнозування коренетвірної здатності стеблових живців яблуні // Матер. міжнар. наук. конф., присвяченої 135-річчю Ботанічного саду Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова „Роль ботанічних садів в зеленому будівництві міст, курортних та рекреаційних зон”. — Одеса: ЛАТСТАР, 2002. —Ч.2. — С. 70–73.

9. Опалко О.А. Регенераційна здатність стеблових живців сортів, гібридів, садових форм і клонових підщеп різних видів роду Malus Mill. // Матер. міжнар. наук. конф., присвяченої 125-річчю Ботанічного саду Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича „Сучасні проблеми інтродукції рослин та збереження біорізноманіття екосистем”. — Чернівці, 2002. — С. 85–86.