Дослідження виникнення та функціонування університетів у Франції дозволило з’ясувати, що система вищої освіти Франції є бінарною. Цю бінарність утворюють університети та Великі школи, різниця між якими полягає в різних цілях, структурі, умовах вступу, професійній спрямованості, рівнем підготовки. Університетський сектор вищої освіти переважно складається із громадських та приватних установ, охоплює значну більшість студентів, тому вивчення процесу реформування його змісту є цікавим з точки зору підготовки досвідчених фахівців, які б відповідали сучасним вимогам ринку праці й легко вписувалися б у французький та європейський контекст. Аналіз динаміки реформування змісту університетської освіти сучасної Франції дає можливість зробити наступні висновки: 1. Зміст університетської освіти реформується відповідно до циклу (рівня) університетської підготовки, який закінчується присвоєнням диплома. Цей диплом засвідчує отримання випускником певної кваліфікації та дозволяє йому вийти на ринок праці чи продовжити свою освіту для отримання вищої кваліфікації. До впровадження реформ ЛМД/ЄСНК у французькій університетській освіті вже існували три цикли. Перший цикл орієнтації та поглиблення знань тривав два роки, другий цикл закінчувався присвоєнням дипломів ліценціата (після першого року навчання) та метрізи (після другого року навчання), третій цикл надавав вищу освіту та готував до аспірантури і захисту дисертації. 2. В результаті дослідження було з’ясовано, що сучасне реформування змісту університетської освіти відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх чинників належать: 1) криза в якій опинилися в кінці ХХ століття французькі університети; 2) вимоги ринку праці; 3) автономізація університетів; 4) закон «Про соціальну модернізацію», який стосується інновацій у зарахуванні знань і вмінь, отриманих під час трудової діяльності: 5) закон «Про свободи і відповідальності університетів», який стосується зміни прав і обов’язків університетів. До зовнішніх факторів належать входження Франції до загальноєвропейського простору вищої освіти та зумовлені ним реформи ЛМД/ЄСНК. 3. Реформування університетської освіти Франції в другій половині ХХ– на початку ХХІ століття відбувалося під впливом законів і постанов, які намагалися оптимізувати процес отримання знань і працевлаштування випускників. В результаті дослідження виділено наступні етапи реформування змісту університетської освіти: І етап (від студентських страйків 1968 року до 1991 року), пов’язаний з децентралізацією вищої освіти; ІІ етап (1991-1994рр.), обумовлений створенням європейських університетських полюсів, які підсилили роль регіонів у формуванні змісту освіти і досліджень; ІІІ етап (1994-2002рр.), визначений уведенням у 1999 році професійних ліцензій; ІV етап (2002-2007рр.), спричинений створенням трьох рівнів у системі вищої освіти та зарахуванням знань і умінь на підставі накопичуваних кредитів (реформи ЛМД/ЄСНК). 4 Внаслідок аналізу реформ вищої освіти та соціально-політичної ситуації сучасної Франції в дослідженні виділені політичні, соціально-економічні, внутрішньоуніверситетські, педагогічні, культурологічні передумови реформування змісту університетської освіти сучасної Франції. 5. Реформи ЛМД/ЄСНК по новому структурували університетську освіту та вплинули на реформування її змісту. Внаслідок їх впровадження поняття спеціальності було замінено на поняття «типовий оглядовий курс» без регламентації на рівні Міністерства вищої освіти переліку необхідних дисциплін та встановлення обов’язкової кількості годин. На національному рівні визначатиметься найбільш та найменш важлива дисципліна для кожної спеціальності, раніше на національному рівні визначався весь набір дисциплін. Міністерство національного виховання не встановило жодного обмеження педагогічній пропозиції університетів. Це справжня перебудова системи вищої освіти Франції, яка стосується кожного предмета, послідовності предметів у дисциплінарному полі відповідно до стратегій, властивих кожній установі. 6. В ході дослідження виявлені основні тенденції реформування змісту університетської освіти. Це індивідуалізація, професіоналізація, регіоналізація освіти, перехід її до ринкових відносин, розвиток плюридисциплінарності. З’ясовано, що особливістю французької університетської системи є контракт на навчання за альтернативною системою. 7. У дослідженні проаналізовано реформи ЛМД/ЄСНК, як один із головних чинників реформування змісту університетської освіти сучасної Франції, та виділено їх 5 ключових пунктів: 1) зміна габілітації; 2) відповідальність студентів за свій навчальний проект; 3) умови вступу до навчальних рівнів (циклів); 4) впровадження описового додатку до диплому; 5) підсилення оцінювання. 8. У дослідженні зроблено порівняльний аналіз стратегій входження в Болонський процес України та Франції, виявлено розбіжності в цих процесах та в реформуванні змісту університетської освіти цих країн. В результаті аналізу з’ясовано, що стратегія реформування вищої освіти відповідно до вимог загальноєвропейського простору вищої освіти залежить від: 1) традиційної організації вищої освіти цих країн та її відмінності від тієї, яка пропонується загальноєвропейським простором вищої освіти; 2) зорієнтованості ринків праці на освітньо-кваліфікаційні рівні за Болонською системою; 9. Виявлено, що традиційна система кваліфікацій у Франції послужила прототипом для створення моделі ЛМД. Тому у французькому випадкові можна говорити про адаптацію системи вищої освіти до принципів Болонського процесу, тоді як в українському випадкові про перебудову освітньої системи. В Україні до впровадження кредитно-модульної системи існував освітній рівень «спеціаліст». Це звичний для українського менталітету та ринку праці освітній рівень. Впровадження освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» є незвичним і незатребуваним українським ринком праці. А освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» за кількістю років навчання і змістом є близьким до рівня «спеціаліст». При вступі до університету українські абітурієнти, за звичкою і не розуміючи переваг освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», орієнтуються не на нього, а на рівень «спеціаліст». 10. Освітньо-кваліфікаційний рівень України формально поєднує в освітніх програмах академічний і професійний напрямки. Університетські дипломи Франції також мають академічний та професійний напрямки, але вони представлені різними типами дипломів. Для цього у Франції існують професійні і академічні ліцензії, диплом майстра з дослідження та диплом професійного майстра (проте у Франції існують також дидактичний та науковий напрямок освітньо-кваліфікаційного рівня майстер). 11. Додаткову інформацію про вищий навчальний заклад, який надає кваліфікацію, про рівень кваліфікації, про зміст і обсяг освіти, про особливості навчання і форми контролю дає додаток до диплома про вищу освіту. Він є обов’язковим у Франції. Запровадження додатку до диплома в Україні полегшить визнання освітніх кваліфікацій в європейському регіоні. 12. Французькі й українські університети мають право самостійно формувати зміст освіти. При цьому українські університети досить жорстко обмежуються Державними стандартами, в яких зазначається перелік кваліфікацій та спеціальностей, освітньо-кваліфікаційні характеристики тощо. Французькі університети в недержавному (університетському секторі) можуть самостійно створювати нові дипломи і формувати відповідно до них зміст освіти. Отже, зміст української університетської освіти чітко визначається державними стандартами, він більш жорстко регламентований, ніж французький. Але процес його розробки та вдосконалення триває. Подальше вивчення процесу реформування змісту університетської освіти сучасної Франції та його наслідків сприятиме розбудові національної системи вищої освіти. |