Денисенко Наталiя Олегiвна. Реформування економічних відносин в аграрному секторі України : Дис... канд. наук: 08.01.01 - 2002.
Анотація до роботи:
Денисенко Н.О. Реформування економічних відносин в аграрному секторі України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2001.
Дисертаційну роботу присвячено актуальним проблемам теоретичних, методологічних та організаційних аспектів проведення аграрної реформи в Україні.
Подано авторське трактування теоретичних понять стосовно теми дослідження. Обгрунтовано необхідні умови проведення аграрної реформи, розроблено модель проведення аграрної реформи.
Проведено аналіз регіональних моделей аграрної приватизації, теоретично обгрунтовано і підкріплено фактичними даними оптимальну модель, що в найбільшій мірі відповідає соціально-економічній ситуації в Україні.
Запропоновано авторську концепцію державного регулювання аграрної реформи, систематизовано методи державного регулювання.
Визначено перспективи розвитку аграрного комплексу і напрямки удосконалення державного регулювання в сфері інвестиційної, кредитної та податкової політики.
У дисертаційній роботі сформульовано основні методологічні, теоретичні положення і розроблено практичні рекомендації з розглянутої проблеми. Суть їх полягає в наступному:
Виявлено, що аграрному сектору України притаманнi наступні особливості: продовжуються негативні тенденції основних економічних показників; проведення аграрних перетворень носить суперечливий характер, що у свою чергу стримує розвиток ринкових відносин у галузі, обмежує стимулюючу роль приватної власності на землю і майно сільськогосподарських підприємств. Історична практика реформування, розглянута автором з метою виявлення об'єднуючих тенденцій і пошуку оптимальної моделі розвитку аграрного сектора України, показала, що підвищення ефективності використання землі, створення умов для збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалу землі можливi лише при різноманітті форм власності, рівній захисту усіх форм власності, зміцненні гарантій конституційних прав громадян на землю.
Сформульовано авторські визначення ключових теоретичних положень аграрної реформи, визначено місце приватизації і вимоги, пропоновані до приватизаційного процесу. Відзначено, що проведення приватизації не може обмежуватися тільки зміною форми власності, кінцева мета полягає у відповідній реструктуризації господарств у нові, адекватні ринку організаційно-правові форми. Систематизовано законодавчі основи і визначено недоліки в сфері нормативно-правового забезпечення аграрної реформи; відзначено суперечливість окремих положень законодавчих документів і у зв'язку з цим обґрунтовано необхідність прийняття Земельного кодексу України, який є основною юридичною базою створення і реалізації економічного механізму аграрного сектора.
У роботі відзначається, що практична реалізація ефективних моделей реорганізації КСП і формування нових форм господарювання залежить від природно-економічних, соціально-технічних та інших особливостей регіонів України. Нинi в Україні відповідно до розроблених моделей реорганізації сільськогосподарських підприємств сформовано три основні типи господарств, а саме: невеликі особисті і фермерські господарства; середні приватні господарства і товариства з обмеженою відповідальністю, а також середні фермерські господарства з використанням оренди земельних паїв; великі сільськогосподарські підприємства на основі оренди землі і майна.
Проаналізовано статистичний матеріал про зміну економічних показників підприємств, що брали участь у Проекті паювання землі і реорганізації КСП, на підставі якого проведено порівняльний аналіз. Основні результати аналізу полягають у наступному: а) перші ж кроки нових власників показали їхню слабку адаптацію до економічної ситуації, що змінилася, що пов'язано, насамперед, з поганою оснащеністю в технічному відношенні, гострою нестачею фінансових засобів; б) наявність фінансових зобов'язань, що пішли за актом приватизації, зажадали або значних витрат, або призвели до росту заборгованості, що стримує інвестування засобів у наступний розвиток; в) як показав аналіз економічних і статистичних даних, соціологічного опитування, майнові і земельні паї дотепер не вiдiграють істотної ролі в доходах працівників сільського господарства, у більшості реформованих господарств продовжує діяти стара схема внутрішньогосподарських відносин, що вступає в протиріччя з вимогами ринку, тому немаловажною проблемою залишається забезпечення високої мотивації до активної праці всіх працівників господарств.
Обґрунтовано ефективність об'єднань приватних власників, завдяки чому забезпечується завантаження виробничих потужностей реформованих господарств, належний рівень керування і кадровий потенціал, здешевлення собівартості продукції і збільшення прибутковості. Вивчення роботи концерну “Віадук” щодо створення великотоварних агропромислових формувань показало ефективність роботи таких об'єднань. Це реальний шлях до розвитку аграрного ринку, залучення капіталу в сільське господарство, ефективного використання земельних ресурсів.
На підставі теоретичного і практичного аналізу зроблено висновок про необхідність пошуку оптимальної моделі державного регулювання аграрної реформи. Запропоновано авторську концепцію механізму державного регулювання аграрного сектора України. Особливо підкреслюється, що для ефективного втручання держави в економічні процеси необхідне виконання принципів системного підходу, наукової обґрунтованості будь-якого втручання, дотримання інтересів усіх сторін, гнучкості і своєчасності прийняття рішень.
Виявлено, що механізм економічного регулювання інвестиційної діяльності в Україні має потребу в серйозній доробці. Тому відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу залежить від раціонального державного регулювання, що враховує національні особливості агропромислового комплексу. У роботі запропоновано основні кроки щодо встановлення сприятливого інвестиційного клімату для інвесторів.
Аналіз ситуації, що склалася на ринку кредитних ресурсів, показав, що ризики кредитування АПК пов'язані, насамперед, із загальною кризою в галузі. Ситуація ще більше збільшується значною часткою бартерних операцій, що особливо характерно при розрахунках за цукор, насіння соняшника, зернові культури. Неврегульованість відносин власності на землю, недосконалість законодавства, що утруднюють стягнення коштів з боржників, і оголошення неплатоспроможних підприємств банкрутами також стримує використання кредитних ресурсів в аграрному секторі. При визначенні пріоритетів кредитної політики, на думку автора, варто виходити з того, що одними пільгами для АПК не обійтися, необхідно надавати пільги для банків, тому що саме вони змушені ризикувати своїми капіталами.
Запропоновано заходи для удосконалювання державного регулювання оподатковування сільгосптоваровиробників, що, на думку автора, будуть сприяти створенню системи оподатковування, що максимально враховує особливості аграрного сектора.
Публікації автора:
Опублiкованих у провiдних наукових фахових виданнях:
Денисенко Н.О. К вопросу введения единого (фиксированного) налога для сельхозпроизводителей // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов. – Донецк, ДонГУ, 1998. – С.190-194.
Денисенко Н.О. Реформирование аграрного сектора экономики // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов. – Донецк, ДонГУ, 1999. – С. 132-136.
Денисенко Н.О. Проблемы трансформации отношений собственности // Вестник Донецкого института экономики и хоз.права. Серия “Экономика и управление”. – Донецк, ДИЭХП, 1999.- №1.- С.50-52
Денисенко Н.О. Государственное регулирование сельского хозяйства Украины // Вiсник Донецького унiверситету. Серiя В: економiка i право. – 2000.- №1. – С.111-116.
Денисенко Н.О. Налогообложение сельскохозяйственных товаропроизводителей в контексте аграрной реформы в Украине // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов. – Донецк, ДонНУ, 2000. – С. 125-130.
Денисенко Н.О. Роль государства в активизации инвестиционной деятельности в АПК // Вiсник Донецького унiверситету. Серiя В: економiка i право. – 2000.- №2. – С.221-225.
Опублiкованих за матерiалами конференцiй:
Мироненко Т.В., Денисенко Н.О. Проблемы реформирования сельского хозяйства и налоговой системы АПК // Матерiали вузiвської наукової конференцiї професорсько-викладацького складу за пiдсумками науково-дослiдницької роботи. – Донецьк.: ДонДУ, 1997. - С.197-201.(Особистий внесок здобувача: розглянуто проблеми реформування вiдносин власностi в аграрному секторi України, проаналiзовано досвiд Донецької областi з проведення приватизацiї землi та реорганiзацiї сiльськогосподарських пiдприємств).
Денисенко Н.О. Проблемы приватизации в аграрном секторе // Матерiали вузiвської наукової конференцiї професорсько-викладацького складу за пiдсумками науково-дослiдницької роботи. – Донецьк.: ДонДУ, 1997. – С.193-197.
Денисенко Н.О. Роль государственного регулирования в финансовом оздоровлении аграрного сектора Украины // Державне регулювання торгiвлi у ринкових умовах: Матерiали мiжнародної науково-практичної конференції / Вiдп. ред. А.А.Мазаракi. – К., 2001. – С.129-131.
Денисенко Н.О. Аграрная реформа в Украине // Сборник научных трудов по материалам межрегиональной научно-практической конференции / Под общ. ред. д.э.н., проф. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С.392-396.
Iншi:
Мироненко Т.В., Денисенко Н.О. Проблемы государственной поддержки и регулирования аграрной реформы в Украине // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов. – Донецк, ДонГУ, 1998. – С.46-51. (Особистий внесок здобувача: проаналiзовано свiтовий досвiд пiдтримки аграрного сектора, розглянуто проблеми розвитку лiзингових вiдносин в АПК України).
Денисенко Н.О., Денисенко Д.Е. Кредитно-страховые методы обеспечения финансовыми ресурсами сельхозпроизводителей. // Вiсник Донецького унiверситету. Серiя В: економiка i право. – 2000.- №2. – С.250-254.(Особистий внесок здобувача: вивчено iсторичний досвiд України стосовно розвитку Земельних банкiв, розглянуто страхування як один з методiв гарантування фiнансової стабiльностi i економiчної безпеки сiльськогосподарських виробникiв та кредиторiв аграрної сфери.)