1. Аналіз наукової літератури щодо реалізації міжпредметних зв’язків фізичної культури у навчальному процесі молодших школярів засвідчив актуальність обраної теми. Проте дослідниками вивчався даний зв’язок або під час уроку фізичної культури, або проведення теоретичної дисципліни як спосіб заохочення дітей до виконання фізичних вправ у позанавчальний період. Водночас, зовсім не розглядався процес систематичного використання форм фізичного виховання у ході вивчення загальноосвітніх дисциплін. 2.Дослідження показали, що на сьогоднішній день набір позаурочних форм фізичного виховання у школі потребує корекції. Ефективність таких форм як гімнастика до занять, рухливі ігри та фізичні вправи на подовжених перервах, змагання молодших школярів значно знизилася. Не проводяться належна підготовка фізкультурного активу школи, позакласна та позашкільна робота з фізичного виховання вчителями-предметниками, класоводами, батьками. Недооцінюється роль міжпредметних зв’язків у підвищенні обсягу рухової активності під час загальноосвітніх занять. Малоефективно використовуються міжпредметні зв’язки для підготовки майбутніх вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах. 3. Аналіз літературних джерел показав, що стан здоров'я дітей 7-10 років із року в рік погіршується. У молодшому шкільному віці однією з причин цього є зменшення обсягу рухової активності майже вдвічі у порівнянні з дошкільним віком. Дослідженням підтверджено, що руховий режим, запропонований школою, не задовольняє потреб дітей у руховій активності. Не вирішує цю проблему і вільний від занять час. За наслідками педагогічного експерименту встановлено, що рухова активність молодших школярів, під час перебування у школі, складає 5% від її добового нормативу. Під час одного теоретичного уроку діти виконують у середньому 40-60 локомоцій, а під час перерви – 150-200. 4. Реалізація міжпредметних зв’язків фізичної культури у ході навчального процесу молодших школярів уможливлює підвищення зацікавленості дітей до вивчення загальноосвітніх дисциплін, сприяє вихованню позитивної мотивації до занять фізичною культурою, допомагає підвищити обсяг рухової активності, зміцнити здоров’я та підтримати успішність учнів на належному рівні. Експериментальна методика підтвердила важливість регулярного застосування дидактичних ігор з додатковим обсягом рухової активності, рухливих ігор пізнавальної спрямованості, фізичних вправ при викладанні конкретних тем з певних освітніх дисциплін. Широке застосування ігрової форми навчання дало змогу підняти психологічну впевненість у своїх силах, покращити розумову працездатність та підвищити інтерес до навчання учнів молодших класів. 5. У результаті педагогічного експерименту виявлено, що використання запропонованої методики покращило рівень фізичної працездатності, який оцінювався за функціональною пробою Руф’є, в експериментальних групах на 1,7 ум. од. у хлопчиків 1-х класів; на 1,6 ум. од. у хлопчиків 2-х класів та 1,5 ум. од. у хлопчиків 3-х класів. Індекс Руф’є у хлопчиків контрольних груп був значно нижчим і піднявся на: 1-і та 2-і класи – 0,4 ум. од.; 3-і – 0,3 ум. од. Ця тенденція характерна і для дівчаток експериментальних груп, де показники поліпшилися відповідно на: 1-і класи – 1,1 ум. од.; 2-і класи – 1,2 ум. од.; 3-і класи – 1,5 ум. од. У дівчаток контрольних 1-х, 2-х та 3-х класів – 0,5 ум. од. 6. За даними досліджень встановлено, що хлопчики експериментальних груп менше хворіли у порівнянні з ровесниками контрольних: першокласники – у 1,26 разів; другокласники – у 1,37 разів; третьокласники – у 1,31 разів. Про ефективність запропонованої методики свідчать і показники кількості днів, пропущених у зв'язку із гострими респіраторними захворюваннями, де хлопчики експериментальних перших класів мали менше пропущених днів, порівнюючи з контрольними, у 1,28 разів; других класів – у 1,25 разів; третіх класів – у 1,45 разів. Дівчатка відповідно 1,45 ; 1,7; 1,61 разів. 7. Педагогічний експеримент показав ефективність реалізації міжпредметних зв’язків при викладанні загальноосвітніх предметів, що викликало підвищення рівня розвитку фізичних якостей дітей експериментальних класів: спритності, силової витривалості м'язів плечового поясу, м'язів тулуба, м'язів ніг. Це підтверджує аналіз зміни середніх значень вибірок до та після проведення експерименту. Результати фізичної підготовленості контрольних 1-х та 2-х класів за цей період зменшилися удвічі, а 3-і контрольні мали негативні показники ще й у силовій витривалості. 8. У ході проведеного дослідження розроблено методичні рекомендації вчителям початкових класів загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів та слухачам курсів післядипломної освіти педагогічних кадрів щодо використання зв'язків фізичної культури із загальноосвітніми предметами навчального циклу, застосування яких підтвердило їх оздоровчу ефективність. |
