Результати дисертаційного дослідження, що розв’язує важливе науково-прикладне завдання теоретичного обґрунтування та організаційного забезпечення реалізації державної влади на територіальному рівні, дозволяють сформулювати такі висновки: 1. Поняття «реалізація виконавчої влади» нерозривно пов’язано з поняттям «державне управління» як формою чи способом реалізації влади. Це різні підходи у визначенні одного і того ж поняття, яке об’єднують філософські категорії: форма, як спосіб існування змісту, а спосіб як порядок застосування сил і ресурсів. 2. Виходячи з того, що управлінські і адміністративно-територіальні одиниці визначаються різними критеріями поділу території держави, термін «територіальний рівень» використовується неоднозначно. До основних ознак поняття «територіальний рівень управління» слід віднести єдність законів, ідентичність моделі управління та державних інституцій з відповідними повноваженнями (функціями), що реалізуються в єдиному механізмі державного управління. 3. Критеріями виявлення особливостей організації територіальної влади доцільно вважати: коефіцієнт відмінності у кількості членів громад; кількість рівнів публічної, виконавчої влади та рівнів місцевого самоврядування. Кількість рівнів державного управління залежить від глибини процесів децентралізації та деконцентрації влади. Багаторівневість публічної влади значною мірою визначається формою державного устрою, а відмінності її організації – послідовністю, логічністю і комплексністю застосування принципів побудови територіальної влади та поділу владних повноважень. 4. Розвиток форм та методів територіальної організації державної влади за час розбудови незалежності України має наступну періодизацію: стихійне випробування різних моделей територіальної організації публічної влади; системне впровадження та конституційне закріплення форм реалізації влади на територіальному рівні; законодавчий розподіл компетенції територіальних органів влади; пошук нових форм реалізації влади на рівні області та району. 5. Основою діяльності територіальних органів влади має бути чітке визначення сфер компетенції кожного органу і ступеня відповідальності за реалізацію владних повноважень, що потребує їх розподілу між органами державної влади та органами місцевого самоврядування – за принципом власності, між обласними та районними державними адміністраціями і обласними та районними радами – за принципом субсидіарності. 6. Життєдіяльність населення території доцільно аналізувати за показниками розвитку тих сфер, де органи державної влади виконують регулятивні функції, і тих, де влада здійснює безпосереднє управління. До першої групи слід віднести показники обсягу послуг та роздрібного товарообороту, забезпечення комунікаціями та житлом, працевлаштування; до другої – показники роботи закладів освіти, охорони здоров’я, дошкільних закладів. Розвиток адміністративно-територіальних одиниць і рівень життєдіяльності території залежить від моделі управління територією. 7. Управлінські послуги, як законодавчо визначена сфера діяльності органів влади, характеризується наступними ознаками: надання послуг органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, (підприємствами, установами, що знаходяться у їх віданні); компетенція владного органу, визначена законодавством; ініціювання послуги (за письмовим чи усним зверненням фізичної або юридичної особи); надання послуги зумовлює адміністративно-процесуальну діяльність суб’єкта управління. Критеріями віднесення управлінської послуги до того чи іншого виду чи різновиду можуть виступати: для виду – органом якої влади (суб’єктом) послуга надається; для різновиду – послуга надається самим органом, чи підприємством, або установою його відання; який масштаб (індивідуальний чи загальний) має послуга; джерело фінансування при наданні послуги. 8. Важливим індикатором необхідності надання певних управлінських послуг виступають звернення громадян до територіальних органів влади. Аналіз динаміки надходжень та їх змісту дозволяє з’ясувати логічний зв’язок між діяльністю органів влади щодо задоволення потреб громадян і темпами розвитку території, а також свідчить про необхідність трансформації організаційних структур виконавчих органів влади. 9. Вирішення органами управління питань територіального розвитку доцільно розглядати, виходячи з матеріально-фінансових, структурно-функціональних та організаційно-правових елементів моделі управління, удосконалення якої потребує оновлення нормативно-правового забезпечення реалізації державної влади на територіальному рівні, перерозподілу повноважень між органами влади та їх структурними підрозділами, переорієнтації діяльності владних органів із суто управлінської на забезпечення надання послуг населенню. 10. Одним з основних напрямів діяльності органів влади щодо соціально-економічного розвитку території є управління майном. Упорядкування управління власністю у частині організації орендних відносин передбачає сувору послідовність і демократичний зміст дій, дотримання вимог чинного законодавства, підвищення рівня організованості у відносинах співсуб’єктів влади. 11. Орган державної виконавчої влади територіального рівня виконує важливі функції, які умовно поділяються на чотири групи: координація роботи державних органів управління на території щодо виконання завдань держави; контроль та забезпечення виконання чинного законодавства України; виконання завдань держави, що відносяться до його компетенції; експертна робота щодо дотримання норм законодавства в господарській діяльності. Поряд з органом державної виконавчої влади має функціонувати виконавчий орган місцевого самоврядування, створений за принципами територіального управління, із чітко окресленою сферою компетенції. |