У дисертаційній роботі наведене теоретичне обґрунтування і вирішення питань щодо пристосованості новостворених сортів ярого тритикале в умовах північного Степу України. Визначені закономірності формування продуктивності рослин при зміні строків сівби, глибини загортання насіння, норми висіву, доз мінеральних дорив, а також при застосуванні регуляторів росту рослин (біопрепаратів). Доведена залежність економічної ефективності вирощування сортів ярого тритикале від досліджуваних факторів та якості зерна, обґрунтована доцільність вирощування нової культури в даній зоні. 1. Нове покоління сортів ярого тритикале (Аїст, Жайворонок, Хлібодар, Соловей) виявили адаптованість до умов північного Степу України, в умовах цієї зони вони здатні реалізувати свій генетичний потенціал та забезпечити високий рівень урожайності зерна. Яре тритикале є цінною перспективною культурою для одержання товарного та фуражного зерна в даних агро- кліматичних умовах. 2. Проведення сівби ярого тритикале при настанні фізичної стиглості ґрунту (в перший строк) забезпечує своєчасні та найбільш повні сходи, із рівнем польової схожості 78-82%. Сівба у більш пізні строки від оптимального призводить до зниження польової схожості насіння на 5-13%, скорочення вегетаційного періоду на 2-5 діб, часткової стерилізації колосків під час їх формування та цвітіння, що разом зумовлює зниження продуктивності посівів на 0,02-0,31 т/га. 3. Застосування мінеральних добрив мало вагомий вплив на поліпшення росту і розвитку рослин ярого тритикале. Посіви сортів досліджуваної культури реагували на їх внесення суттєвим покращанням свого стану, значним підвищенням біометричних показників та розмірів асиміляційного апарату. Максимальний приріст зернової продуктивності порівняно з контролем становив 1,05 т/га (у сорту Аїст, фон N60P30K30). 4. Визначення оптимальної норми висіву залежало від умов мінерального живлення: на неудобреному фоні максимальна урожайність формувалась при 6,5 млн./га (2,58 т/га, сорт Жайворонок), а на удобрених фонах (N30P15K15 та N60P30K30) – при 5,5 млн./га (2,93 і 3,28 т/га сорт Жайворонок). 5. Встановлено, що оптимальною глибиною загортання насіння для сорту Аїст була 3-4 см, а для сорту Хлібодар – 6-7 см. Залежно від погодних умов кожного окремого року і зволоженості посівного шару ґрунту вона змінювалась: в роки, коли на період сівби складались сприятливі умови зволоження, кращою глибиною загортання була 3-4 см, а при наявності посухи і незадовільному забезпеченні вологою посівного шару ґрунту кращі результати одержували при загортанні насіння на 6-7 та 9-10 см у обох сортів. 6. Інкрустація насіння регуляторами росту, як засіб застосування, поступався за своєю дією перед обприскуванням тими же препаратами посівів в фазі кущіння. Найбільш ефективним з трьох досліджуваних препаратів виявився Агат-25К, урожайність зерна сорту Аїст на фоні комбінованого його застосування складала 3,32 т/га, сорту Хлібодар – 3,29 т/га. Надбавка порівняно з контролем у сортів складала 0,49 і 0,39 т/га відповідно. 7. Оскільки досліджувані сорти ярого тритикале були виведені в одному селекційному центрі та мають схожу генетичну природу, за рівнем продуктивності вони були близькими. Різниця між сортами за цим показником в більшій мірі проявлялась із зменшенням доз мінерального живлення, а на фоні без добрив вона мала найбільш чітке вираження і була математично доказаною. На підставі цих даних (фон без добрив, норма висіву 5,5 млн./га) можна стверджувати, що серед сортів ярого тритикале найбільшу продуктивність зерна формував сорт Жайворонок – 2,47 т/га, при урожайності сорту-стандарту Аїст – 2,32 т/га, сорту Хлібодар – 2,37 т/га, сорту Соловей – 2,11 т/га. 8. Розрахунки водоспоживання посівів ярого тритикале показали, що на його величину впливали погодні умови, які складались в кожний окремий рік, дози внесених добрив, норми висіву та біологічні особливості сортів. Найменші витрати вологи з 1 га були на неудобреному фоні при нормі висіву 3,5 млн./га у сорту Аїст (2546 м3/га), а найбільші у сорту Жайворонок на фоні N60P30K30 при нормі висіву 5,5 млн./га (2891 м3/га). Витрати води на формування одиниці основної продукції зменшувалися по мірі збільшення дози мінеральних добрив і норм висіву: коефіцієнт водоспоживання був найбільшим у сорту Хлібодар на неудобреному фоні при нормі висіву 3,5 млн./га (1246 м3/т), а найменшим – у сорту Аїст на фоні N60P30K30 при нормі висіву 5,5 млн./га (846 м3/т). 9. Сорти ярого тритикале найбільшу асиміляційну площу формували при нормі висіву 5,5 млн./га на фоні внесення добрив в дозі N60P30K30: Аїст – 28,0, Жайворонок – 28,3, Хлібодар – 28,7 тис. м2/га. Застосування регуляторів росту (на фоні N30P15K15, при нормі висіву 5,5 млн./га) також сприяло збільшенню листкової поверхні: у сорту Аїст вона досягала 26,1 тис. м2/га, що на на 5,3 тис. м2/га вище за контроль, у сорту Хлібодар – 28,3 тис. м2/га, що перевищує контроль на 7,3 тис. м2/га. 10. Найвищим вмістом білка в зерні серед сортів ярого тритикале характеризувався сорт Хлібодар (10,7%), мінімальним він був у сорту Жайворонок (10,2%), сорт Аїст займав проміжне місце (10,4%). Загальна оцінка випеченого хліба з сорту Хлібодар була найвищою – 3,9 бали, сорту Аїст – 3,4, а сорту Жайворонок найменшою – 2,9, при оцінці пшеничного хліба з сорту Селянка – 4,1 бали. Особливу увагу заслуговують композиційні суміші пшениці і ярого тритикале, завдяки яким можна суттєво економити борошно вищих сортів пшениці (до 40%) без зниження якості хлібу. 11. Аналіз економічних показників свідчить, що у випадку, коли зерно ярого тритикале виробляється та реалізується на хлібопекарські цілі за ціною 5 класу пшениці, то найбільш економічно обґрунтованим є вирощування сорту Хлібодар, який виділився кращими показниками якості, на фоні внесення добрив N30P15K15 при нормі висіву 5,5 млн./га: витрати на 1 га складали 1333 грн., собівартість 1 т зерна дорівнювали 461,4 грн., умовно чистий прибуток становив 632 грн./га, а рентабельність – 47,4%. У випадку виробництва зерна ярого тритикале на кормові цілі і реалізації його за цінами фуражного, то економічно доцільним стає вирощування сорту Жайворонок за тих же агротехнічних умов: витрати на вирощування продукції з 1 га складали 1360 грн., собівартість 1 т зерна дорівнювала 445,9 грн., умовно чистий прибуток становив 501 грн./га, а рентабельність – 36,8%. 12. При використанні регуляторів росту, найбільший прибуток одержали при вирощуванні сорту Хлібодар, на фоні комбінованого застосування препарату агат-25К – 838 грн./га, при цьому витрати на 1 га складали 1400 грн., собівартість 1 т зерна була найнижчою – 425,4 грн., а рентабельність мала найвищий показник – 59,9%. На контролі ці показники відповідно становили: 638 грн. з 1 га, 1334 грн. на 1 га, 459,9 грн./т, 47,9%. |