У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – покращення репродуктивного здоров’я жінок з внутрішньоматковою загибелю плода в анамнезі в умовах йоддефіциту шляхом виявлення діагностичних параметрів йодурії, розробки основних принципів проведення реабілітаційно-профілактичних та лікувальних заходів з метою зниження акушерської патології й перинатальної смертності. 1. Суттєвим чинником ризику антенатального пошкодження плода є йоддефіцитний стан матері в умовах природної нестачі йоду, який обумовлює порушення в гіпоталамо-гіпофізарній та фетоплацентарній системах, що сприяє розвитку хронічної гіпоксії у 36,8%, затримки внутрішньоутробного розвитку плода у 21,0% та зростанню перинатальної смертності до 11,9 о/оо. 2. В умовах природної нестачі йоду провідними факторами ризику, що впливають на частоту внутрішньоматкової загибелі плоду є спадкова схильність, тіреопатії (56,0%), запальні захворювання жіночих статевих органів (54,0%), порушення менструального циклу (59,0%) та екстрагенітальна патологія: анемія (81,0%), захворювання серцево-судинної (22,0%) та сечостатевої (14,0%) систем. 3. Відсутність адекватної реабілітації репродуктивного здоров’я у жінок з внутрішньоматковою загибелю плода в анамнезі при йоддефіцитних станах призводить до збільшення кількості ускладнень, як при вагітності, так і в пологах (передчасних пологів до 42,0%, дистрес-синдрому до 21,7% і затримки внутрішньоутробного розвитку плода до 21,0%, а також хронічної фетоплацентарної недостатності до 47,8%). 4. Встановлено залежність перинатальної смертності від показників йодурії: чим нижча йодна забезпеченість організму вагітної, тим вищий показник перинатальної смертності новонароджених. При перинатальній смертності 11,9о/оо загальна медіана йодурії у жінок, що використовували базисну терапію становить 63,38 мкг/л, а у вагітних, які застосовували розроблену нами терапію показник медіани йодурії в 110,81 мкг/л відповідає показнику перинатальній смертності у 4,3о/оо. 5. Проведення розробленого комплексу реабілітаційно-профілак-тичних та лікувальних заходів у вагітних з внутрішньоматковою загибелю плода сприяло покращенню стану гіпофізарно-тиреоїдної системи та фетоплацентарного комплексу і наближення їх показників до вагітних, які не мали йодного дефіциту (ТТГ у І триместрі – 4,54 мМО/мл, при 5,30 мМО/мл у другому, Т3 відповідно – 1,69 нмоль/л і 1,91 нмоль/л, Т4 – 102,3 нмоль/л та 105,1 нмоль/л, FТ4 – 17,62 пмоль/л і 18,9 пмоль/л, естрадіол – 238,4 пмоль/л та 522,8 пмоль/л, прогестерон – 84,2 нмоль/л і 142,2 нмоль/л, ХГ – 148,3 МО/мл та 56,3 МО/мл). 6. Проведення реабілітаційно-профілактичних і лікувальних заходів у вагітних із внутрішньоматковою загибелю плода в анамнезі призвели до зниження частоти ускладнень перебігу вагітності (загрози переривання І половини до 28,0%, ІІ половини – до 9,0%, раннього токсикозу до 12,0%, пізнього гестозу до 21,0%), підвищили настання строкових пологів до 72,0%, зменшили показники фетоплацентарної недостатності до 15,5% та перинатальної смертності до 4,3о/оо, покращили протікання післяпологового періоду до 92,0%. 7. Запропонований комплекс реабілітаційно-медикаментозної корекції з використанням йод-активу, ензимотерапії, імуномодулятора та препаратів, що покращують обмінні процеси в материнському організмі є патогенетично виправданим, клінічно обгрунтованим і більш ефективним у порівнянні з традиційною терапією, щодо відновлення і покращення репродуктивної функції у жінок, які перенесли внутрішньоматкову загибель плода в анамнезі. |