Анотація до роботи:

Кріт С.В.

Реабілітація жінок після консервативної міомектомії.

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.

Спеціальність 14.01.01 - акушерство та гінекологія.

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Київ, 2002.

Проведено порівняльний клінічний аналіз різних об'ємів оперативних втручань у жінок репродуктивного віку в зв'язку з міомою матки. Вивчено особливості перебігу раннього та віддаленого післяопераційного періоду після консервативної міомектомії на основі клінічних, ехографічних, ендокринологічних та імунологічних досліджень

Науково обґрунтовано і впроваджено комплекс реабілітаційних заходів з використанням гормональної та антигомотоксичної терапії, що проводяться в ранньому та віддаленому періодах після органозберігаючих операцій на матці з приводу лейоміоми. Це дозволяє знизити частоту рецидивів та супутньої генітальної патології після консервативної міомектомії, відновити репродуктивну функцію молодих жінок.

1. У жінок репродуктивного віку з міомою матки оперативне лікування в 59,7% випадків проводиться в об’ємі екстирпації матки, в 30,2% – суправагінальної ампутації матки і в 10,1% випадків – в об’ємі консервативної міомектомії.

2. У жінок,що перенесли консервативні міомектомії,рівень соматичної та генітальної захворюваності був значно нижчим порівняно з групою жінок,які були прооперовані в об’ємі надпіхвової ампутації та екстирпації матки з приводу лейоміоми.

3. Клінічний перебіг віддаленого періоду після консервативної міомектомії протягом двох років характеризується значним рівнем порушень менструального циклу (20%), супутніх анемій (20%), нейроендокринною симптоматикою (10%), больовим синдромом (6,7%), патологічним змінами шийки матки (3,3%). Сумарна частота рецидивів складає 10%.

4. Загальноприйнята методика реабілітації після консервативної міомектомії протягом двох років не дозволяє нормалізувати розміри матки та яєчників, що підтверджується збільшенням, порівняно з середньостатистичними, розмірів тіла матки на 33,1% та яєчників на 37,7%.

5. Ендокринні порушення у жінок після консервативних моімектомій протягом двох років після операції характеризуються достовірним збільшенням в І фазу менструального циклу вмісту ест радіолу (р<0,05), тестостерону (р<0,05), ФСГ та кортизолу, а в ІІ фазу – достовірним зниженням рівня прогестерону і лютенізуючого гормону на фоні одночасного підвищення рівня тестостерону і кортизолу.

6. Стан системного імунітету в жінок після консервативних міомектомій протягом двох років характеризується достовірною різницею тільки в І фазу менструального циклу, яке полягає в достовірному зниженні рецепторів моноцитів до FC-фрагменту IgG, С3 компоненту комплемента, а також зменшення кількості моноцитів з рецепторами CD3+, CD4+ та імунорегуляторного індексу при одночасному збільшенні кількості лімфоцитів з рецепторами СD8+.

7. Використання розробленої нами реабілітаційної методики дозволило знизити частоту больового синдрому, в 2 рази, порушень менструального циклу в – 3 рази, нейроендокринного синдрому – в 3 рази, клінічних проявів екстрагенітальної патології – в 2,7 рази, супутніх анемій в 6 раз при одночасній відсутності рецидивів захворювань, зниженні частоти супутньої генітальної патології в 3 рази, соматичної захворюваності в 1,6 рази. Частота відновлення репродуктивної функції при цьому складає 6,7%.

Публікації автора:

1. Кріт С.В. Порівняльні аспекти хірургічного лікування міоми матки // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Вип 9. - кн 2. - Київ-2000. - С. 742–746.

2. Кріт С.В. Віддалені наслідки консервативної міомектомії // Збірник наукових праць "Актуальні проблеми акушерства та гінекології, клінічної імунології та медичної генетики". - Вип 5. - Київ-Луганськ. - 2001. - С. 149–152.

3. Кріт С.В. Реабілітація жінок після консервативної міомектомії // Український науково-медичний молодіжній журнал. – №1, 2001. - С. 11–12.

4. Баскаков П.М., Мистенко Є.Г., Кріт С.В. Патологія кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ. – 2001. - С. 58–59.