У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз структури, семантики та функціонування радіоекологічної термінології сучасної французької мови на матеріалі текстів з радіоекології. Важливість вивчення цієї термінології пов’язана, перш за все, з тим, що вона є новою в сучасній науці, і досі не була предметом детального лінгвістичного аналізу. Виконана робота дає підстави зробити наступні висновки: 1. Розвиток наукової лексики в період сучасної французької мови характеризується подальшим розмежуванням наукових галузей (мікрогалузей), створенням терміносистем відповідних наук, що призвело до зародження у 50-х роках ХХ ст. перспективної науки – радіоекології – і, відповідно, необхідності створення її термінологічного апарату. 2. Процеси новоутворення у лексиці сучасного радіоекологічного дискурсу характеризуються рядом особливостей як у плані добору словотвірних моделей, так і у плані добору словотвірних основ та афіксів, вони також виявляють подвійну залежність - як від загальних особливостей словотвірної системи, так і від екстралінгвістичних чинників, найважливішим з яких є прагматична та антропоцентрична спрямованість досліджуваного різновиду текстів. 3. Парадигматичні відносини у лексиці радіоекології мають структурований, системотвірний характер, що відбивається у реалізації полісемічних, антонімічних, синонімічних процесів. Полісемія в термінологічній системі пов'язана перш за все не з дискусійним характером окремого терміна, а з особливостями контекстів його інтерпретацій. Синонімія у радіоекологічній лексиці в основному представлена дублетами – семантично тотожними одиницями. Здебільшого це є лексичні одиниці, що належать до галузі ядерної інженерії, та позначають назви устаткування, частини приладів тощо. Вони не є абсолютними синонімами, оскільки демонструють різні мовні способи номінації поняття, різну частотність вживання та сполучуваність. 4. У процесі термінологізації загальновживана лексика набуває рис, притаманних термінологічним одиницям. Деякі з цих лексичних одиниць набувають характеру термінів і включаються до спеціальних словників (bombe sale), інші потребують опори на контекст (propre). Такі слова можуть утворювати синонімічні серії, у яких кожний елемент має специфічну сферу застосування, визначену контекстом. 5. Лексеми з широкою семантикою за своєю когнітивною природою мають сталу концептуальну форму і непостійний концептуальний зміст. Інформація, яка включається у концептуальні рамки такої одиниці, повністю залежить від контексту, на відміну від інших типів лексем, де контекст лише уточнює словникове значення. 6. Французькі тексти з радіоекології є віддзеркаленням певної ментальної моделі або простору, центром якого є людина, що й зумовлює яскраво окреслену антропоцентричність цих текстів. Згадана модель актуалізується завдяки інтеракції таких мовних складових елементів, як лексика (термінологічна і загальновживана), що позначає ключові концепти радіоекологічного дискурсу, граматика і прагматика. 7. Антропогенні параметри тексту у межах наукової комунікації об’єктивуються завдяки функціям, що позначені адресантом з метою прагматичного впливу на адресата. У процесі дослідження виділено наступні функції: інформативна, критична, спонукальна, аргументативна, функція впливу, мотиваційно-стимулююча, оціночна. Реалізація кожної функції здійснюється за допомогою відповідних лексичних, граматичних та стилістичних засобів. 8. У французьких текстах з радіоекології представлені усі типи одиниць первинного дейксису, що відповідають прагматичним змінним мовленнєвого акту, або егоцентричному дейктичному центру, на який орієнтуються учасники комунікативного акту. Крім первинного дейксису, у межах даних галузевих текстів виявлено три явища, які є похідними від нього та відносно самостійними: вторинний дейксис, анафора та текстовий дейксис. 9. У текстах виступів експертів у радіоекологічній галузі часова вісь насичена й різнопланова, вона складається з відрізків плану минулого (складний минулий, імперфект, плюсквамперфект), плану теперішнього, плану майбутнього (простий майбутній, майбутній попередній часи) із вживанням активних і пасивних конструкцій. Тексти наукової періодики мають описовий характер, що виражається застосуванням теперішнього часу (активні і пасивні форми). Дійсний спосіб у текстах наукових радіоекологічних видань переважає над іншими граматичними способами, оскільки виклад матеріалу, що подається, вимагає реального позначення наукової дійсності (тексти періодичного видання “Acronique”), на відміну від текстів виступів фахівців у галузі радіоекології та текстів семінарів, які, навпаки, містять багато модальних конструкцій, модальних слів і словосполучень, що виражають оціночні, експресивні та емоційні відтінки повідомлення. Серед модальних слів і словосполучень важливу роль відіграють слова-конектори, що служать для побудови логічно завершеного повідомлення. 10. Категорія модальності французьких текстів з радіоекології відіграє вагому роль у формуванні смислу повідомлення. Аналіз синтаксичної категорії модальності галузевих текстів у комунікативно-прагматичному аспекті виявив співвідношення між експліцитними та імпліцитними змістовими компонентами висловлювання і продемонстрував, що значення даної категорії залежить перш за все від контексту і від ситуації спілкування. 11. До стилістичних засобів, що функціонують у межах проаналізованих текстів належать евфемізм та цитація. Еволюційні явища, що спостерігаються у мовленні, часто завдячують постійному пошуку експресивності, існуванню різного роду табу в суспільстві й стилістичному засобу – евфемізму. Завдяки використанню евфемізмів відбувається пом’якшення тональності текстів. Під час дослідження було виокремлено два типи цитації: нейтральний та стилістичний. Нейтральна цитація – засіб посилання на чужу думку у процесі наукового дослідження з метою підтвердження власних слів або полеміки, висловленої автором. Однак у французьких текстах з радіоекології цитація стає стилістичним засобом, який використовується для того, щоб зробити певний відрізок тексту інформативним і виразним; з метою досягнення оптимального емоційного і естетичного впливу на читача автор повідомлення використовує засіб введення до тексту чужого мовлення. Результати дослідження свідчать, що проблеми структури, семантики, функціонування радіоекологічної лексики та структурно-семантичної і прагматичної організації французьких текстів з радіоекології становлять значний інтерес, оскільки важливість вивчення франкомовних радіоекологічних текстів пов’язана з потребою подальшого аналізу мовних способів передачі інформації, дослідження мовних засобів побудови комунікативно й прагматично спрямованих текстів. Зв'язок цього дослідження з розвитком сучасного мовознавства, прагматики, стилістики може допомогти у вирішенні більш загальних лінгвістичних проблем, зокрема – термінознавства, лексикології, лексикографії та лінгвістики тексту. Дослідження може стати певним внеском у лінгвосоціопсихологію, оскільки аналіз франкомовних текстів з радіоекології з психолінгвістичної точки зору неможливий без урахування позиції обох учасникиків комунікації, як адресанта, так і адресата. |
