Синтаксичні зміни є тривалим процесом, що охоплює кілька століть і є органічним складником еволюційного поступу англійської мови. Формування і закріплення структури ПР в англійській мові XII–XVII ст. відбувається на фоні потужних перебудовчих процесів на всіх рівнях мовної системи, що позначилося на зміні типологічної характеристики англійської мови, поступовому переході від SOV- до SVO-моделі речення. У досліджуваний період питальному реченню притаманні формальні ознаки, перелік яких є стабільним (окрім графічного маркера), але лексична складова показників є змінною. Діахронними константами ПР є наявність інформаційної прогалини, спонукання співрозмовника до відповіді, здатність ПР до прагматичної транспозиції. Діахронними змінними ПР є лексичні показники питальності (питальні прислівники, займенники, частки), порядок слів. ПР середньоанглійського періоду представлене трьома основними структурними моделями: 1) повна інверсія ядерних конституентів [VP] [NP], 2) неповна інверсія головних членів [AUX] [NP] [VP], 3) прямий порядок ядерних конституентів [NP] [VP]. У свою чергу ПР може бути простим (домінуючий тип) і складним реченням. Прямий порядок слів у ПР сучасної англійської мови не є новою тенденцією, що підтверджується його значною питомою вагою впродовж досліджуваних періодів. Основні зміни у структурі ПР пов’язані з низкою внутрішньомовних спільногерманських чинників, у тому числі фіксацією наголосу на кореневому голосному, редукцією ненаголошеного вокалізму, що в середньоанглійській мові позначилося на зменшенні функціонального навантаження на морфологічному рівні, та посиленні ролі порядку слів. Найважливішими чинниками, причетними до аранжування структури ПР, є реінтерпретація претерито-презентних дієслів у модальні оператори. Це посилило аналітичні тенденції у синтаксисі, спричинило виникнення допоміжного дієслова do, що виявилося не лише спробою вирівняти питальну структуру за аналітичним типом. Залучення цього дієслова у функцію допоміжного первісно було вмотивоване емфатичною конструкцією do+V (XIV–XV ст.), підсилювальне значення якої в ПР було втрачено у ХVІ ст. Односкладне ПР як структурна модель не прижилася в англійській мові подальших періодів, оскільки ця мова має сильні тенденції до аналітизму, для неї не є характерним вираження смислових зв’язків флективно. Архітектоніка складного ПР (підрядне / сурядне) детермінована жанром твору. Найчастотнішим є складне ПР з підрядним відносним, яке до того ж виявляє найвищу валентність у плані сполучуваності комбінованих підрядних у межах одного речення. Здатність підрядного займати пре- / постпозицію до головного речення зумовлена семантичним типом підрядного. Еліптичні речення є загалом непоширеним типом ПР у писемному мовленні, і в пізньосередньоанглійський період ці конструкції демонструють тенденцію до збільшення своєї довжини, а також зміни принципів їхньої структурної організації. З ENE1 їхня довжина скорочується за рахунок вживання одно-двослівних речень. Квеситив – домінуючий тип МА, реалізований ПР. ПР притаманна некатегоричність, завдяки якій непрямі МА набувають необразливої тональності (у більшості випадків). Прагматичний тип ПР підпорядкований жанровій належності твору. В англійській мові досліджуваного періоду ПР може реалізувати непрямі МА, рясність вживання яких детермінована жанром твору. Функціонування ПР у творах клерикального жанру є специфічним, оскільки в них спостерігається нашарування супутніх іллокутивних сил, що затемнюється іносказаннями та прихованими смислами, внаслідок чого реконструкція змісту ПР у них вимагає глибоких знань імпліцитного контексту. Перспективним вбачається діахронне вивчення риторичних питань у різних літературних жанрах, дослідження реалізації питальним реченням директивних та метакомунікативних МА у германських мовах у діахронному аспекті. |