У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання науково-прикладної задачі розробки механізму забезпечення конкурентоспроможності будівельного комплексу регіону. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні результати дозволяють стверджувати наступне: 1. В сучасних умовах вирішення актуальних соціально-економічних проблем неможливе без радикальних структурних зрушень в економіці, які б передбачали організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності господарських систем, з обов’язковим урахуванням удосконалення інституційного середовища. Запровадження єдиної універсальної методики щодо оцінки конкурентоспроможності галузі (господарського комплексу) зумовлює обов’язкове врахування галузевої специфіки та особливостей її структури (кількість виробників, постачальників, споживачів; об’єми ринку; інституційне середовище тощо), де силу конкуренції регламентують вхідні та вихідні бар’єри. 2. Підприємства та організації будівельного комплексу функціонують в умовах ринкових відносин, де ринок будівельної продукції постійно розвивається і зумовлює зростання конкуренції між його учасниками, появу нових форм взаємовідносин та інструментів управління суб’єктами ринку. Проте сьогодні відсутній єдиний загальний ринок для всіх учасників виробництва будівельної продукції, що пов’язано з багатьма її специфічними ознаками. Кожен учасник будівельного комплексу функціонує в умовах конкуренції з підприємствами чи організаціями того ж напряму діяльності (ринку сировинних ресурсів, будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання; фінансовому ринку; проектних робіт; підрядних робіт; ринку нерухомості). 3. Існує вагомий вплив на діяльність будівельних підприємств факторів макросередовища – неадекватність державної політики, нормативно-правової бази вимогам ринку, високий рівень інфляції тощо. Результати економетричного аналізу (DEA) свідчать про найвищий рівень розподілу та ефективності використання будівельного потенціалу у Львівській області. Проте спостерігаються негативні тенденції: посилення боротьби за владу та конкуренції між різними державними органами за право прийняття рішень у сфері регулювання ринку нерухомості; поширення “державного підприємництва” – лобіювання чиновниками інтересів тих чи інших підприємств, що монополізує ринок; недосконалість нормативно-правової бази дестабілізує ринок, стримує приплив іноземних інвестицій та призводить до збільшення рівня трансакційних витрат. 4. Підвищення конкурентоспроможності будівельного комплексу потребує переходу від консервативних підходів адаптації та мобілізації до стратегії модернізації та подальшого росту на основі інноваційного підходу, в рамках якого проходить селекція ефективних інститутів та інструментів соціально-економічного розвитку. Ефективна реалізація стратегічних рішень щодо посилення конкурентоспроможності продукції будівельного комплексу, як на рівні підприємства, так і вищих органів ієрархії управління потребує обов’язкового врахування внутрішніх та зовнішніх факторів впливу, а також специфічних особливостей будівельного комплексу чи окремих територій. 5. Сучасні умови господарювання підприємств будівельного комплексу вимагають встановлення нових підходів до управління, контролю, організації мотивації в будівництві та удосконалення його інституційного забезпечення, яке повинно формуватися на чітко визначеній методологічній основі та мати виважену обґрунтовану структуру. 6. З метою обгрунтування організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності будівництва у роботі обгрунтовано концептуальні засади розробки стратегії інноваційного розвитку будівельного комплексу Львівської області. Основним її стратегічним пріоритетом запропоновано утворення регіонального будівельного кластера, який об’єднає усіх учасників будівництва та забезпечить їх ефективне функціонування, зменшуючи при цьому трансакційні витрати та забезпечить реалізацію організаційно-економічних заходів, запропонованих в Стратегії. 7. Невід’ємною складовою інституційного забезпечення будівельного комплексу регіону повинна стати ефективна регуляторна політика та система нормативно-правового, організаційно-економічного, фінансового регулювання діяльності контрагентів будівельного комплексу, а також розробка органами місцевої влади низки заходів щодо стабілізації стану у цій сфері, з врахуванням потреб в енергозбереженні, із урахуванням економічних, інституційних, організаційних та соціальних складників стимулювання енергоощадності на регіональному рівні. |