1.У дисертації наведені теоретичне узагальнення й нове рішення наукового завдання системного аналізу клініко-психопатологічних і патопсихологічних особливостей дітей та підлітків, хворих на епілепсію з інтелектуальним зниженням з розробкою комплексного лікування на основі психокорекційних та психотерапевтичних заходів. 2.Патопсихологічне дослідження дітей і підлітків, хворих епілепсією з високим ступенем вірогідності дало можливість об’єктивізувати психопатологічні розлади, профілі яких корелювали між собою, але мали особливості в частоті проявів при різних ступенях інтелектуальних порушень. 3.У групі дітей встановлені зміни в комунікативній сфері (38,5% - 68,8% - 90,0%) і ознаки органічної дисфункції (37,7% - 75,0% - 90,0%), які перебували в прямій залежності від глибини дефекту, тоді як така особистісна риса, як злопам’ятність мала зворотну залежність (11,6% - 6,3% - 0%) в 1, 2, 3 підгрупах досліджуваних відповідно. 4.У підлітків з посиленням дефекту відзначалося наростання комунікативних труднощів (46,2% - 53,9% - 62,5%), а також таких дезадаптивних рис, як жорстокість (0% - 3,9% - 12,5%), рухове розгальмування (3,9% - 7,7% - 12,5%), агресивність (38,5% - 42,3% - 50,0%), брутальність (7,7% - 11,5% - 25,0%), нав'язливість (7,7% - 15,4% - 37,5%), солодкуватість (3,9% - 15,4% - 18,8%) в 1, 2, 3 підгрупах відповідно. 5.Специфіка вікових змін при легкому інтелектуальному зниженні на клініко-психопатологічному рівні проявлялася у зростанні частоти дратівливості (34,5% - 54,9%, p<0,05), нестриманості (3,9% - 9,2%, p<0,05) і замкнутості (3,9% - 19,2%, p<0,05); більш характерними для дітей були риси педантизму (80,8% - 65,4%, p<0,05), примхливості (23,1% - 7,7%, p<0,05), розгальмування (30,8% - 3,9%, p<0,05); при патопсихологічному дослідженні установлено наростання з віком ознак органічної дисфункції (57,7% - 76,9%, p<0,05), проективних проявів незахищеності (50,0% - 69,2%, p<0,05) у обстежених дітей і підлітків відповідно. У порівнюваних підгрупах підлітки були більш дисгармонійними й дезадаптованими, ніж діти. 6.Вікові зміни у хворих з помірним інтелектуальним зниженням були більш істотними, ніж у обстежених з легкою інтелектуальною недостатністю, і проявлялися на клініко-психопатологічному рівні в зростанні частоти запальності (18,8% - 42,3%), агресивності (12,5% - 42,3%, p<0,05), солодкуватості (6,3% - 15,4%) і зменшенні з віком частоти плаксивості (31,3% - 15,4%, p<0,1), непосидючості (18,8% - 3,9%, p<0,1), забіякуватості (25,0% - 15,4%), розгальмування (25,0% - 7,7%, p<0,1), замкнутості (18,8% - 3,9%); при патопсихологічному дослідженні виявлено зростання з віком почуття незахищеності (56,3% - 80,8%, p<0,05), ворожості (62,5% - 80,8%, p<0,01), депресивності (56,3% - 65,4%), педантизму (56,3% - 76,9%), недовіри до себе (12,5% - 26,9%) і згладжуванні тривожності (81,3% - 69,2%), почуття неповноцінності (50,0% - 26,9%), труднощів у спілкуванні (68,8% - 53,9%), афективної ригідності (81,3% - 61,5%), імпульсивності (37,5% - 26,6%) у дітей і підлітків відповідно. 7.Клініко-психопатологічні особливості змін у хворих з вираженим інтелектуальним дефектом характеризувалися посиленням з віком злостивості (10,0% - 37,5%), уразливості (20,0% - 37,5%), агресивності (30,0% - 50,0%), конфліктності (10,0% - 37,5%) і згладженням розгальмування (40,0% - 12,5%, p<0,05), відволікання уваги (30,0% - 6,3%), в особистісних проявах - ригідності (50,0% - 6,3%) і егоцентризму (20,0% - 11,5%); на патопсихологічному рівні установлено значне зростання частоти незахищеності (40,0% - 75,0%, p<0,05), тривожності (60,0% - 81,3%, p<0,05), почуття неповноцінності (20,0% - 50,0%), депресивності (30,0% - 50,0%), ознак органічної дисфункції (90,0% - 100,0%); а також зменшення комунікативних труднощів (90,0% - 62,5%, p<0,05), афективної ригідності (80,0% - 62,5%, p<0,01), зникнення імпульсивності (40,0% - 0%, p<0,05) у дітей і підлітків відповідно. У підлітків, на відміну від дітей, з'являлися симптоми злопам’ятності (25,0%), солодкуватості (18,8%), жорстокості (12,5%), нав'язливості (37,5%), недовіри до себе (31,3%). 8.Установлені особливості клініко-психопатологічних розладів та характер патопсихологічних порушень у дітей і підлітків, хворих на епілепсію з різним рівнем інтелектуального зниження, визначили вибір раціонального лікування на основі використання комплексу психокорекційних, психотерапевтичних і медикаметозних методів, взаємне потенціювання яких сприяло зменшенню виявлених порушень, а також стабілізації досягнутого стану, вираженого в більшій мірі у пацієнтів з легким і помірним інтелектуальним зниженням (p<0,05). |