Проведене дослідження повною мірою дало можливість переконатись в наявності можливостей взаємовпливу між якостями особистості і чинниками, які детермінують професійну підготовку майбутніх фахівців міліції. У літературі домінує особистісно-діяльнісний підхід до розв’язання проблеми професійної підготовки спеціалістів. В психологічних дослідженнях дуже мало уваги приділяється питанням взаємозв’язків між психічною і соматичною сферами, у процесі підготовки майбутніх фахівців для системи органів внутрішніх справ та ролі негативних змін в їх психіці у виникненні соматичних захворювань. Крім того, практично відсутні психологічні дослідження в яких би вирішувалась проблема правової компетентності курсантів у вузах системи МВС та проаналізовано вплив на психіку правової регламентації і її ролі в учбово-службовій діяльності. Ефективність професійної підготовки курсантів визначається взаємозв’язком двох груп чинників: об’єктивних і суб’єктивних. До першої групи належать потужність та інтенсивність дії на них соціально-політичних та економічних змін в суспільстві та впливу викладацько-начальницького складу, а до суб’єктивних чинників слід віднести індивідуально-психологічні особливості сприйняття цієї дії, які обумовлені як їх природними (біологічними) даними, так і психологічними умовами їх функціонування у вищих навчальних закладах.
Оптимізація процесу підготовки фахівців для міліції детермінується посиленням впливу на курсантів позитивних факторів та послабленням дії негативних. До перших можна віднести належні умови проживання та навчання, добрі взаємовідносини з колегами та керівництвом, відсутність проблем з батьками, особами протилежної статі, з фізичним та психічним здоров’ям та високими показниками в навчанні і службі. Під негативними чинниками слід розуміти зниження показників здоров’я та навчання, погіршення відносин з оточуючими, порушення налагоджених зв’язків, появу складновирішуваних проблем. Але отримані в нашому дослідженні дані дозволяють припустити, що одним з найголовніших чинників у процесі становлення фахівців є їх поведінка, реакції на дії оточуючих, свідоме і сумлінне ставлення до всіх вимог, вияв якого обумовлений рисами характеру кожної індивідуальності, конкретно кожного курсанта. Саме тому, визначення якостей особистості, оптимізація формування та корекція яких зумовить підвищення ефективності підготовки фахівців, було однією з основних наших задач. Встановлено, що оптимальний рівень сформованості або належна корекція при високому рівні прояву індивідуально-особистісних якостей детермінує успішність в учбово-службовій діяльності курсантів. До таких якостей відносяться тривожність, агресивність, конфліктність, самооцінка, сприйняття інших, екстернальність, ціннісні орієнтації, потреби та інше. Так, виявлено, що у досліджених осіб перераховані психологічні показники неадекватні ситуації, або знаходяться на високому рівні, а такі показники, як самоконтроль, саморегуляція, емоційна комфортність та інтернальність значно занижені. Це характерно для курсантів першого курсу, які, в порівнянні з курсантами п’ятого курсу, мають багато проблем з адаптацією в учбовій і службовій діяльності. Крім того, доведено, що підвищення занижених показників прояву особистісних якостей, як правило, зумовлює підвищення успішності. Виявлено, що курсанти мають низьку, на рівні 20 % достатності, правову компетенцію, яка грає позитивну роль в процесі їх соціалізації та формування особистості.
Встановлено також виникнення та прояв великої кількості негативних психічних реакцій, які є результатом дії на психіку курсантів правової регламентації. Так, 90,3 % першокурсників вважають кількість нормативних документів, що регламентують проходження їх служби, надмірно великою; у них (у 84,0 % першокурсників і в 56,7 % п’ятикурсників) виникає почуття страху при думці про можливість невиконання нормативно-правових вимог у ході чергового інструктажу, в якому йдеться про регламентацію їх службової діяльності, у 30,3 % першого і у 58,8 % курсантів п’ятого курсу виникає почуття дратівливості; дія правової регламентації викликає у них зниження самопочуття, погіршення сну і відпочинку та інші негативні прояви. У 28,5 % курсантів першого і у 32,6 % п’ятого курсу шкодують, що вони присвятили себе службі в ОВС - це дуже тривожний сигнал, що потребує активного втручання та зміни їх ставлення до учбово-службової діяльності. Виявлений тісний взаємозв’язок між психічним і фізичним здоров’ям курсантів та вплив на ці показники негативних психічних реакцій. Знайдено, що фізичне здоров’я напряму залежить від психічного. Так, рівень психічного здоров’я у курсантів, які часто хворіють, в середньому дорівнює 60,4 бала при цьому у них фізичне здоров’я на рівні 71,6 бала, а у курсантів, які не хворіли, рівень першого – 70 бала, а другого – 86,2 бала. При цьому важливо враховувати, що у курсантів, які не хворіли, показники реактивної тривожності 31,2 бала, а у хворіючих – 57,2 бала, тобто умови, в яких вони перебувають, (при їх високій реактивності) викликали негативні зміни в психічному здоров’ї, а останнє подіяло на рівень фізичного.
Визначення особистісних якостей у часто хворіючих та не хворіючих курсантів за допомогою методики Кеттелла дало змогу переконатись в тому, що у перших спостерігається зсув психічних реакцій в бік погіршення. Так, встановлено, що за шкалами A,B,C,E,F,G,H,I,M,Q4 у не хворіючих курсантів показники значно більші, ніж за шкалами L,O,Q2 та Q3. Визначено, що найбільш ефективним методом психічної корекції є соціально-психологічний тренінг (СПТ), потім йде групова, а за нею індивідуальна корекція. Доведено, що після СПТ рівень суб’єктивного контролю курсантів за шкалою загальної інтернальності збільшився на 11,66 бала, після групової корекції на 8,60 бала, а після індивідуальної – на 3,54 бала.
За допомогою СПТ можна корегувати і ставлення курсантів до нормативно-правових вимог, що доведено експериментально, причому кількість найбільш суворих стягнень в цьому випадку зменшилась від 85 до 17 (у 5 раз), а кількість стягнень, що припадала на одного курсанта упала від 17,5 до 5,9 (у 3 рази). Безумовно, це показники зростання правосвідомості майбутніх правоохоронців. Важливо, що використовуючи СПТ, можна корегувати і вибір стилів поведінки в конфліктних ситуаціях, а також рівень тривожності та фізичного і психічного здоров’я. Показано, що після СПТ рівень фізичного здоров’я у першокурсників підвищився на 13,6 бала, а у курсантів четвертого курсу – на 24,1 бала; рівень психічного здоров’я також у перших збільшився на 8,0 бала, а у других – на 14,9 бала. Тобто психокорекція, яка здійснюється у першокурсників на тлі багатьох негативних змін у психіці і більш глибоких зсувів здоров’я, в порівнянні з курсантами четвертого курсу, дає менш ефективні результати. Можливість впливу СПТ на особистісні якості курсантів також підтверджена. Часто хворіючі курсанти після СПТ підвищили показники за шкалами методики Кеттелла: такі шкали, як А,В,С,Е,F,G,Н,І,М,Q2,Q3 збільшили свої показники, а показники за шкалами L,О,Q1 та Q4 – зменшились, що можна трактувати як зміну особистісних якостей курсантів на краще. 7. Одержані експериментальні дані свідчать про можливість і необхідність використовувати названі методи психокорекції (особливо СПТ) з метою впливу на особистісні якості, на рівень правосвідомості курсантів, що оптимізують процес формування особистості в процесі їх професійної підготовки, як майбутніх фахівців органів внутрішніх справ. Подальшого дослідженню вимагає виявлення шляхів комплексного впливу на процес формування особистості курсантів, за умов їх диференціації за рівнем успішності, здоров’я, психічних реакцій та специфікою майбутньої професії. Поставлену проблему впливу на психіку курсантів і працівників ОВС правової регламентації слід ретельно вивчати, щоб знаходити шляхи попередження її негативної дії на особистість. |