1. Аналіз літератури показав, що на сьогодні сформувалося три основні підходи до пояснення причин виникнення насильства у сім’ї: соціокультурний, системний сімейний та індивідуально-психологічний. Загалом, пояснення причин насильства у сім’ї страждає на однобокість, а ігнорування полімодальності причин насильства у сім’ї не сприяє розробці психокорекційних програм, адекватних реальним практичним вимогам. У випадках кримінального насильства у сім’ї існують певні сталі чинники та закономірності, які проявляються у динаміці становлення та розгортання насильницької поведінки, предметі та мотивах кримінального сімейного насильства та у особистісних особливостях сімейних агресорів. Відкритим залишається центральне питання, а саме – необхідність розробки спеціальної методики психопрофілактики насильства у сім’ї, яка має бути науково обґрунтованою та адекватною реальним практичним потребам, гармонійно вписуватися у весь комплекс діяльності дільничних інспекторів міліції. 2. Рівень і специфіка освітньої підготовки дільничних інспекторів міліції не відповідають покладеним на них завданням щодо профілактики насильства у сім’ї. Працюючи з сім’ями, у яких актуалізована проблема насильства, вони часто змушені діяти самостійно, без допомоги відповідних соціальних служб. Визнаючи власну неуспішність у роботі з такими сім’ями, обстежувані одночасно демонструють самовпевненість і переоцінку своїх можливостей, орієнтацію, в основному, на каральні методи. 3. Не сприяє психопрофілактичній роботі дільничних інспекторів міліції і те, що суди при розгляді справ щодо насильства у сім’ї орієнтовані на покарання насильника через штраф, тобто відбувається покарання не стільки насильника, скільки сім’ї загалом й жертви у тому числі. Такий стан зумовлено відсутністю у Законі України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства у сім’ї або невиконання захисного припису" такого заходу, як примусове відвідування насильником спеціальних тренінгів. Під час проведеного дослідження встановлено високу профілактичну ефективність застосування дільничними інспекторами міліції захисних приписів. Разом з тим, нормативно затверджена процедура винесення захисних приписів є надто громіздкою і потребує вдосконалення. 4. Внаслідок експериментально-психологічного вивчення обстежуваної групи дільничних інспекторів міліції у переважної більшості з них виявлено достатній рівень розвитку інтелектуальних і комунікативних здібностей. Найбільшої визначеності набули владно-лідируючий, співпрацюючий-конвенційний і відповідально-великодушний типи міжособистісних відносин. Виходячи з даних, одержаних під час психодіагностичного обстеження, можна дійти висновку, що за своїми психологічними якостями, переважна більшість обстежуваних готова до засвоєння комплексної методики психологічного забезпечення профілактики насильства у сім’ї. 5. Наукові дані, отримані в результаті проведення дослідження, дозволили розробити методику психопрофілактики припинення насильства у сім’ї, яка складається з п’яти взаємопов’язаних частин: усвідомлення дільничними інспекторами міліції високого рівня професійної та громадянської відповідальності, соціального значення реалізації повноважень, якими вони наділені Законом України "Про попередження насильства у сім’ї"; психологічне забезпечення профілактики дільничними інспекторами міліції насильства у сім’ї; психологічне забезпечення припинення дільничними інспекторами міліції насильства у сім`ї; когнітивний вплив; оволодіння методами психологічної саморегуляції з метою ефективного здійснення профілактики та припинення насильства у сім’ї. 6. Порівняльний аналіз результатів роботи дільничних інспекторів міліції з профілактики насильства у сім’ї до і після оволодіння ними спеціально розробленою методикою показав, що групі профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство у сім’ї, була повернута основна, профілактична функція, яка раніше підмінялася другорядною – обліковою; зменшилася кількість проявів фізичного насильства; перенесено початок профілактичної роботи на більш ранній етап, коли психологічне внутрішньосімейне насильство ще не трансформувалося у фізичне. Дільничні інспектори переорієнтувалися із засобів, каральних за змістом, на психопрофілактичні способи припинення внутрішньосімейної агресії, стали об’єктивнішими при визначенні дійсного ініціатора внутрішньосімейної агресії, почали відрізняти випадки, в яких поштовхом до агресії була віктимна поведінка жертви. Таким чином, розроблена методика психологічного забезпечення діяльності дільничних інспекторів міліції щодо профілактики насильства у сім’ї виявилася досить ефективною і може бути рекомендована для використання на практиці. |