Отримані у дисертаційній роботі результати дозволяють зробити такі висновки, що мають науково-практичну цінність: 1. Моральність як результат засвоєння соціальних норм індивідом проявляється в добровільному їх дотриманні у повсякденній поведінці та характеризується такими рисами, як усвідомленість, суб’єктивна значущість, культурна відповідність, спонтанність і вчинкова доцільність, що має різну міру сформованості впродовж молодшого шкільного віку. 2. Теоретично обґрунтовано й емпірично діагностовано такі психологічні передумови розвитку моральності молодших школярів: 1) глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації; 2) моральний зміст гендерних настанов і ціннісних переваг; 3) емоційний інтелект; 4) рефлексія власних моральних рис; 5) характер Я-концепції, що визначається співвіднесенням образів Я-бажаного і Я-наявного; 6) поведінкові тенденції морального самовизначення; 7) стиль педагогічного спілкування як провідна соціально-психологічна детермінанта морально-психологічних новоутворень особистості дітей цього віку. 3. Було констатовано переважний вплив демонстративної та соціально схвалюваної моральної самоідентифікації як глибинно-психологічних механізмів розвитку моральності молодших школярів, що символізує їх сенситивність до інтеріоризації соціальних норм й адаптивну щодо наявного соціокультурного середовища тенденцію. 4. Встановлено значуще переважання індивідуалістичної та колективістської спрямованості свідомості і незначну вираженість асоціальної спрямованості дітей молодшого шкільного віку, що вказує на відносний баланс сепарації від дорослих родинного кола й інтеграції в колективі ровесників. Частка дифузної спрямованості до кінця вікового періоду поступово зменшується. 5. Значущі гендерні відмінності психологічних передумов розвитку моральності стосуються емоційного інтелекту: дівчатка більше орієнтуються на моральний зміст поведінки і здатні тонше диференціювати емоційні стани. 6. Відзначено зростання суб’єктивної значущості сумлінності як особистісного репрезентанта моральної інстанції „совість” упродовж молодшого шкільного віку та зростання здатності до колективістського самовизначення на рубежі 9 – 10 років. 7. Встановлено структурні трансформації Я-концепції молодших школярів: травматична деструкція самооцінки в першому класі змінюється встановленням оптимального балансу між Я-бажаним і Я-наявним у ІІ-му і ІІІ-му класах; на час завершення початкової школи відбувається зростання самоповаги, впевненості у собі та самоприйняття. 8. Підтверджено, що фасилітуючий стиль педагогічного спілкування справляє позитивний вплив на розвиток передумов моральності молодших школярів, на відміну від контролюючого, директивного. Перспективним напрямком дослідження психологічних передумов розвитку моральності в молодшому шкільному віці є порівняльне лонгітюдне вивчення взаємозв’язку стилів сімейного виховання і педагогічного спілкування з внутрішньоособистісними чинниками морального й ціннісно-орієнтаційного змісту, що дозволить вийти на розробку науково обґрунтованих прикладних програм стимулювання й оптимізації цього процесу. |