1. Знайшла підтвердження основна гіпотеза про те, що корупційний делікт правоохоронців має психологічну природу. Детермінація корупційного делікту відбувається на двох рівнях: соціально-психологічному та індивідуально-психологічному. 2. Психологічні детермінанти корупційного делікту правоохоронців є ієрархізованими. Індивідуально-психологічні чинники є первинними та такими, що зумовлюють схильність до проявів корупційного делікту. Соціально-психологічні чинники визначають формально-змістовні характеристики корупційного делікту. 3. Соціально-психологічні чинники, що впливають на виникнення корупційного делікту правоохоронців детерміновані на макро- і мікрорівнях. Чинники макрорівня обумовлені факторами: політичними, економічними, соціальними, правовими, адміністративними та морально-ідеологічними. Чинниками мікрорівня є: можливості для корупційної діяльності, що визначають характер корупційного делікту правоохоронців; неефективність системи контролю службової діяльності; послаблення ролі керівника; негативна соціально-психологічна атмосфера в колективі. Соціально-психологічні чинники є визначальними при виборі способу вчинення корупційного делікту. 4. Індивідуально-психологічна детермінація корупційного делікту відбувається на загальному та диференціальному рівнях. Визначено два типи індивідуально-психологічних чинників: такі, що зумовлюють загальну схильність до корупційного делікту (загальна детермінація); такі, що зумовлюють схильність до проявів корупційного делікту за конкретним типом (диференціальна детермінація). 5. Загальну схильність до корупційного делікту виявляють правоохоронці з акцентовано-вираженими гіпертимними, демонстративними, ригідними та дистимічними рисами характеру. 6. Диференціальний рівень передбачає наступні зв’язки між індивідуально-психологічними особливостями правоохоронців та типами корупційного делікту: „домінантність” – хабарництво, лобізм; „пармія” – хабарництво; „харрія” – бізнес; „алаксія” – зв’язки та сприяння діяльності організованих злочинних угрупувань; „праксернія” – розкрадання. 7. З урахуванням виявлених особливостей виникнення корупційного делікту правоохоронців розроблено рекомендації за наступними напрямками його подолання: психодіагностичне виявлення, на етапі відбору в правоохоронні органи осіб, схильних до корупційного делікту (акцентованих за гіпертимністю, демонстративністю, дистимічністю і ригідністю) та відведення цих кандидатів від проходження служби в підрозділах, що перебувають під значним впливом соціально-психологічних корупційних чинників мікрорівня; виявлення та мінімізація впливу соціально-психологічних чинників мікрорівня. Перспективними напрямками подальших досліджень з зазначеної проблеми є: дослідження індивідуально-психологічних особливостей осіб, що скоїли корупційні дії в інших правоохоронних органах; деталізація основних напрямків подолання корупційних проявів у правоохоронній сфері; виявлення особливостей нових психологічних чинників, що на мікрорівні детермінують (чи є передумовами) скоєння корупційних проявів у середовищі правоохоронців; дослідження вікового та гендерного аспекту у зазначеній сфері наукового пошуку. |