Анотація до роботи:

Лісова О.С. Психологічні особливості внутрішньої картини здоров’я в осіб з виразковою хворобою. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. – Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2008.

У дисертації обґрунтовано багатовимірну теоретичну модель внутрішньої картини здоров’я, яка включає в себе поряд із сенситивним, емоційним, когнітивним та мотиваційним компонентами, суб’єктивні образи фізичного, афективного, інтелектуального, соціального і духовного здоров’я.

Розроблено критерії діагностики внутрішньої картини здоров’я: відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та здатність до їх ефективного вираження; рівень тривожності; ступінь компетентності у сфері здоров’я; характер самооцінки здоров’я; місце здоров’я у системі ціннісних орієнтацій; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров’я; міра суб’єктивної цінності різних аспектів здоров’я. Запропоновано нову диференціацію типів внутрішньої картини здоров’я: інфантильно-оптимістичний, ціннісно-продуктивний (зрілий), ціннісно-адаптивний (умовно зрілий), інфантильно-песимістичний, ціннісно-заперечуючий та іпохондрично-сенситивний. Встановлено, що у хворих на виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки переважають інфантильно-песимістичний, ціннісно-адаптивний та ціннісно-заперечуючий типи. Вперше описано функції внутрішньої картини здоров’я: направляюча, регулятивна, когнітивно-структуруюча, прогностична, креодизуюча, саногенна та комунікативно-оптимізуюча.

Розроблено систему ефективних психокорекційних заходів, спрямованих на оптимізацію внутрішньої картини здоров’я хворих на виразкову хворобу.

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та здійснено нове вирішення наукової задачі комплексного дослідження внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу, обгрунтування її багатовимірної моделі і визначення психологічної структури для розробки критеріїв діагностики її типів та системи психокорекції її дезадаптивних варіантів.

2. Внутрішня картина здоров'я - це суб’єктивне відображення особистістю стану свого здоров’я, що великою мірою визначає психосоматичний потенціал індивіда. Вона виявляє себе через направляючу, регулятивну, когнітивно-структуруючу, прогностичну, креодизуючу, саногенну та комунікативно-оптимізуючу функції. Теоретична модель внутрішньої картини здоров’я представляє даний психологічний феномен як структурно складне динамічне утворення у самосвідомості людини, що містить сенситивний, емоційний, когнітивний і мотиваційно-ціннісний компоненти; на рівні кожного з них представлені суб’єктивні образи фізичного, афективного, інтелектуального, соціального й духовного здоров’я.

3. Типологічна класифікація внутрішньої картини здоров'я включає шість основних варіантів: інфантильно-оптимістичний, ціннісно-продуктивний (зрілий), ціннісно-адаптивний (умовно зрілий), інфантильно-песимістичний, ціннісно-заперчуючий та іпохондрично-сенситивний. У хворих на ВХ найчастіше діагностуються такі типи ВКЗ як інфанттильно-песимістичний - 37%, ціннісно-адаптивний - 32% та ціннісно-заперечуючий - 18%. При цьому у жінок зрілого віку найбільшою мірою виражений ціннісно-адаптивний тип, а у чоловіків цієї ж вікової групи - інфантильно-песимістичний.

4. Особливістю ВКЗ хворих на ВХ є достовірне зниження, у порівнянні зі здоровими, психосоматичного потенціалу у сферах фізичного, інтелектуального та духовного здоров’я. Це пов’язано з переживанням інтенсивного внутрішнього дискомфорту і значного нездужання з відповідним клінічній картині захворювання характером соматичних скарг, вираженого внутрішньо-особистісного конфлікту, а також із підвищеною алекситимічністю.

5. Сенситивний компонент ВКЗ хворих на ВХ осіб характеризується значним внутрішнім дискомфортом та інтенсивними соматичними скаргами, які відповідають клінічній картині епігастрального синдрому. Емоційний компонент відрізняється переживаннями почуттів покинутості, ізольованості, нещастя, пригніченості й розбитості, а також схильністю до вербальної агресивності. Когнітивний компонент ВКЗ представлений усвідомленням складності свого захворювання, ролі психологічних чинників його розвитку і прийняттям факту хроніфікації як неминучості, а також низькою самооцінкою інтелектуального потенціалу й уникненням реалістичного сприйняття дійсності. Мотиваційно-ціннісний компонент ВКЗ хворих на ВХ характеризується переживанням інтенсивного внутрішнього конфлікту у сферах "здоров’я", "впевненість у собі", "щасливе сімейне життя", "матеріально забезпечене життя" і "мотиваційного вакууму" у сферах "активне діяльне життя", "пізнання", "краса природи і мистецтва".

6. З дезадаптивними змінами, що відбуваються у ВКЗ хворих на ВХ в умовах хвороби, пов’язані такі домінуючі особистісні риси як конкретність і ригідність мислення, недостатні емоційна стійкість і зрілість, прямота, наївність, сильний контроль своїх емоцій та поведінки, піклування про соціальну репутацію; а також такі типовi для даної групи осіб характеристики як схильність до переживання ізольованості й нещастя, зниження загальної активності у поєднанні з песимістичною установкою на майбутнє, пошук соціо-емоційної підтримки.

7. Психологічні особливості ВКЗ хворих на ВХ значно залежать від гендерних, вікових та клінічних чинників. У хворих на ВХ молодого віку видозміни ВКЗ більш значні, ніж у хворих зрілого віку. У молодих вони пов’язані зі зниженням психосоматичного потенціалу у сферах фізичного, інтелектуального та духовного здоров'я, тоді як в осіб зрілого віку - лише у сфері духовного здоров’я. У хворих чоловіків зрілого віку спостерігається практично повна трансформація ВКЗ у ВКХ: переважають інтенсивні скарги, депресивні переживання та виражене почуття самотності, а також глибока дезінтеграція мотиваційно-особистісної сфери. ВКЗ хворих жінок зрілого віку більше нагадує ВКЗ практично здорових осіб, насамперед на рівні сенситивного та когнітивного компонентів. Емоційний компонент у них характеризується агресивними тенденціями і дифіцитарністю механізмів саморегуляції. У хворих, в яких у результаті лікування працездатність залишилася зниженою, емоційний компонент ВКЗ більше виражений, ніж у хворих, працездатність яких відновлено у процесі лікування.

8. У ситуації хронічного захворювання відбувається розгортання широкого спектру ставлень людини до свого хворобливого стану і ситуації захворювання в цілому. У хворих на ВХ переважають змішаний та дифузний типи ставлення, у структурі яких на передній план виступають неврастенічні, паранояльні, сенситивні та іпохондричні реакції. З віком до них додаються прояви тривожного й егоцентричного типів. З підсиленням у ВКЗ хворих на ВХ потенціалу у сфері соціального здоров’я знижується інтенсивність сенситивного типу реагування на хворобу. Вияв анозогнозичного типу прямо пов'язаний з розвитком у ВКЗ потенціалу фізичної, інтелектуальної та духовної сфер.

9. Диференціація типів внутрішньої картини здоров’я відбувається на основі таких критеріїв діагностики: міра відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та можливість їх вираження; рівень тривожності, пов’язаної зі своїм здоров’ям; ступінь поінформованості й компетентності у сфері здоров’я; характер самооцінки здоров’я; місце здоров’я у системі ціннісних орієнтацій та суб’єктивне співвідношення його цінності / доступності; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров’я; міра суб’єктивної цінності різних аспектів здоров’я (фізичного, афективного, інтелектуального, соціального, духовного).

10. Основними напрямками психокорекції дезадаптивних типів ВКЗ хворих на ВХ є а)формування у пацієнтів комплаєнсу; б)поглиблення розуміння етіопатогенетичних механізмів та можливого прогнозу розвитку захворювання, ролі профілактичних і саногенних чинників; в)поглиблення знань про здоров’я з позицій холістичного підходу та про його психологічні чинники; г)розвиток самоусвідомлення, підвищення самооцінки; д)пом’якшення емоційного дискомфорту й усунення вторинних особистісних реакцій, зумовлених емоційними порушеннями у зв’язку з викривленням Я-концепції; е)формування емоційної стійкості та саморегуляції; є)покращення усвідомленого контакту пацієнтів зі своїми тілесними проявами та формування навичок психосоматичної саморегуляції; ж)усвідомлення та перебудову системи ціннісних установок й орієнтацій, підсилення мотивації успіху; з)навчання ефективному розподілові енергетичних ресурсів на різні сфери здоров’я.

Публікації автора:

1. Лісова О.С. Внутрішня картина здоров’я // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П.Драгоманова. – К., 2002. - Вип. 15. – С. 69 - 77.

2. Лісова О.С. До питання про викладання спецкурсу "Психологія здоров’я" // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П.Драгоманова. - К., 2002. – Вип. 18. - С. 230 - 236.

3. Лісова О.С. Образ здоров’я і хвороби у свідомості студентської молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2003. - Т. V, ч. 3. – С. 172 – 178.

4. Лісова О.С. Значення формування позитивної внутрішньої картини здоров’я для підготовки практичних психологів // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України., Вип. 26, у 4-х т. – К., 2005. – Т. 2. – С. 499 – 503.

5. Главацька О.С., Лісовий В.А. Неадаптивність як інтегральна властивість особистості // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань: В 3 т. – К.: Гнозис. - 1998. – Т.ІІІ. – С.346 – 354. (особистий внесок автора – аналіз феномену неадаптивності у сфері здоров’я)

6. Лісова О.С., Ситник С.І. Деформація внутрішньої картини здоров’я у хворих на виразкову хворобу // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ ім. М.П.Драгоманова – К., 2004. – Вип. 23. - С. 18 – 29. (особистий внесок автора – огляд наукової літератури з проблеми внутрішньої картини здоров’я, проведення та опис результатів емпіричного дослідження)

7. Лісова О.С., Кокощук Г.І., Григор’єва О.В. Особливості переживання ситуації захворювання хворими на виразкову хворобу // Актуальні проблеми психології. Т. 1: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка / За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки. – К., 2004. – Вип. 12. – С. 59 – 64. (особистий внесок автора – огляд наукової літератури з проблеми внутрішньої картини хвороби, проведення та описання результатів емпіричного дослідження)

8. Главацька О.С. Воля до здоров’я як один із факторів соціалізації особистості // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових статей / За загальною ред. А.Й.Капської. – К., НПУ, 1998. – Вип. 3. – С. 102 – 105.

9. Главацька О.С. Духовний фактор у загальній структурі здоров’я людини // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 43: Педагогіка та психологія. – Чернівці, 1999. – С. 119 – 124.

10. Лісова О.С. Зміна внутрішньої картини здоров’я у хворих на виразкову хворобу у процесі лікування // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Серія: Психологія. – Рівне, РДГУ, 2006. – Вип. 33. - С. 107 – 112.

11. Лісова О.С. Ґендерні особливості внутрішньої картини здоров’я у хворих на виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки // Ґендерні стереотипи індивідуального здоров’я: Мат. Між нар. наук.-практ. конф. (3 жовтня 2007 р., м. Луцьк). – Луцьк, 2007. – С. 121 – 128.

12. Лісова О.С., Головіна О.В. Групові форми роботи з підлітками по формуванню здорового способу життя // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 152: Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2002. – С. 47 – 52. (особистий внесок автора – огляд літератури, теоретичне обґрунтування тренінгової програми, розробка занять ІІІ-го розділу програми)

13. Лісова О.С., Ситник С.І. Проективний метод психодіагностики "внутрішньої картини здоров’я" // Соціальна робота в Україні: теорія та практика: Посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді. – 5-а ч. / За ред. А.Я.Ходорчук. – К.: ДЦССМ., 2003. – С. 137 – 142. (особистий внесок автора – огляд наукової літератури з проблеми внутрішньої картини здоров’я та внутрішньої картини хвороби, проведення апробації методики)