У роботі представлено теоретичне узагальнення та нове розв`язання проблеми впливу сімейної структури на становлення статеворольової “Я”-концепції у дівчат в контексті відношення батька до доньки. На підставі результатів дослідження можно зробити такі висновки: 1. Конструкція материнства як емоційної близькості, що є необхідною для нормального особистісного розвитку дитини є конкретно-історичним феноменом, який сформувався у XIX столітті. Отже, ідеалізація матері, переоцінка її ролі у вихованні дитини і, як наслідок, недооцінка ролі батька в емоційному розвитку дитини, є однією з рис сучасної конструкції материнства. Батько ж став суто публічною фігурою, “втраченою” для дитини, яка лише зараз знов з’являється на авансцені виховання. В психологічній літературі робота щодо „реабілітації батька”, як значущої виховної фігури тільки почалася – незважаючи на велику кількість розрізнених фактів, праць, спеціально присвячених аналізу ролі батька в статеворольовому розвитку дівчини-підлітка, замало. Видається за доцільне переглянути традиційні теоретичні уявлення про батька як другорядного учасника виховного процесу та відносно неважливу фігуру для розвитку дівчат. 2. Відсутність батька у сім’ї призводить до семантичної поляризації статеворольової “Я”-концепції дівчини, одним із векторів якої є конструкт “непотрібність”, який задає специфічне особистісне навантаження змістовній організації М/Ф-симптомокомплексу та відбиває статеворольову травму покинутості. Якісні особливості реалізації ґендерних ролей у дівчат з неповних сімей відбивають невпевненість у собі, у потрібності себе іншому і труднощі формування відносин психологічної інтимності. Чинником, що модулює вплив батька на формування статеворольової сфери особистості дівчат є його владна позиція у сім’ї. Домінування батька сприяє формуванню більш високого рівня маскулінності й андрогінності. Разом з тим, вплив владної позиції батька модифікується якістю його відносин до доньки. Так, андрогінна “Я”-концепція формується переважно в дівчат з повних сімей з високою якістю ставлення до них батька. Емоційно теплий батько впливає на розвиток у дівчат не лише фемінінних (експресивних) якостей, а й сприяє прийняттю цінностей самоактуалізації, що базуються, здебільшого, на традиційно маскулінних рисах. 3. Вплив відношення батька до доньки на особливості організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності опосередковується її сіблінговою позицією: молодша донька в родині має більш високу соціогенну фемінінність, ніж єдина або старша. Наявність старшого брата приводить до формування високого рівня соціогенної маскулінності в дівчат; сіблінгова позиція „старша/єдина донька” пов’язана з низьким рівнем поведінкової маскулінності. Водночас гарні стосунки з батьком безпосередньо пов’язані з високою маскулінністю молодших доньок. Якість батьківського ставлення є значущим чинником формування соціогенної маскулінності/фемінінності. Висока якість відносин з батьком суб’єктивно означає гіперпротекцію та надмірне задоволення потреб дівчат; погане - мінімальність санкцій за умови надання матір’ю переваги жіночим якостям. Низька якість відносин з батьком для дівчат суб’єктивно пов’язана з браком уваги до фемінінної складової їх особистості. Висока якість відносин "батько-донька" за умови, що батько - глава родини стійко впливає на формування андрогінності, адаптивного ставлення до проблеми сексуальності і перешкоджає розвитку досяжницького сексуального сценарію, який ґрунтується на почутті власної незначущості, непотрібності. 4. У дівчат з повних сімей з високою емоційною якістю відносин з батьком формується переважно андрогінна модель статеворольової “Я”-концепції; у дівчат з неповних сімей з високою якістю відносин з батьком формується переважно фемінінна статеворольова “Я”-концепція; у дівчат з повних та неповних сімей з низькою якістю відносин з батьком переважно формується дифузна, недиференційована статеворольова “Я”-концепція. Дівчата з повних родин з високою якістю стосунків з батьком схильні оцінювати себе як поважних, практичних, мужніх, терплячих, дотепних, винахідливих (переважно в міжособистісних контактах), ініціативних, дружелюбних лідерок, що демонструють розуміння інших, прагнення допомагати, співчувати, виявляти тепло стосовно інших людей. Вони характеризуються високим рівнем соціальної компетентності й адаптивності. Структура статеворольової “Я”-концепції дівчат з повних родин з поганим відношенням батька відрізняється внутрішньою конфліктністю: найяскравіше виражені такі параметри як високий рівень маскулінності і покірність. Сполучення цих полярних рис дозволяє говорити про утискання дівчатами соціогенної маскулінності на користь реалізації традиційного "жіночого" сценарію, незважаючи на нерозвиненість фемінінних якостей. Дівчата з неповних родин з високою якістю стосунків „батько-донька” відрізняються гіперфемінінною структурою статеворольової “Я”-концепції: розуміння інших, делікатність, залежність, покірність, легка збудливість, скромність і мінливість поєднуються з обережністю, працьовитістю, передбачливістю і практичністю. Їм властивий традиційний соціокультурний сценарій "віддана дружина-домогосподарка". Дівчата з неповних родин з низькою якістю стосунків "батько-донька" демонструють поведінкові й особистісні стратегії, засновані на сполученні мінливості, передбачливості, дотепності і мужності. 5. Психосемантична структура параметрів маскулінності/фемінінності, отримана на основі експертної оцінки, вказує на розмивання твердих рамок дихотомії чоловічих і жіночих якостей, що, очевидно, відбиває становлення нової соціокультурної норми маскулінності й фемінінності. Повнота ґендерного функціонування пов’язана з актуалізацією всього ролевого репертуару, що спостерігається в тих сім’ях, де, по-перше, батько є і, по-друге, з ним складаються добрі, теплі, довірчі відносини. Порушення відносин, які пов’язані як з дистанційованістю, так і з гіперприхильністю приводять до звуження рольового патерну і посиленню ролей, що несуть в собі загрозу психологічної інтимності. 6. Рівень статеворольової девіації зворотньо пов’язаний з високою якістю відносин з матір’ю. Неповна родина, де холодні стосунки з домінатною матір’ю, яка віддає перевагу чоловічим якостям, супроводжуються високою якістю стосунків „батько-донька”, стають причиною розвитку девіантної статеворольової поведінки в дівчат. Формуванню статеворольової девіації сприяє лабільна та істероїдна акцентуації характеру. Істероїдна акцентуація знижує поріг "передуваги" до сфери статевих стосунків і призводить до актуалізації досяжницького сценарію сексуальності. Дівчата з лабільною акцентуацією схильні до досяжницького та комунікативного сценаріїв, що відбиває високу потребу в похвалі, підтримці з боку оточення. Сексуальні стосунки лабільних дівчат з неповної родини є свого роду компенсацією нестачі прийняття з боку батьків. За результатами дослідження розроблена програма тренінгу ґендерної ідентичності, що ставить за мету активізацію особистісного потенціалу дівчат, забезпечує можливість засвоєння ними нових знань у сфері статеворольового самовизначення і розвитку, формування навичок і умінь статеворольової поведінки, розширює межі пізнання себе й інших. Мішенями психокорекційного впливу є наступні структурні утворення особистості: “Я”-концепція; статеворольові травми; дезадаптивні когніції (афірмації) та переживання, а також міжособистісні відносини в сім’ї та з однолітками; тіло; поведінкові рольові патерни тощо. У програмі реалізовано психотерапевтичні можливості різних форм впливу - індивідуальної, спільно-подружньої, групової, вона включає груповий структурований тренінг комунікативних умінь, групу особистісного зростання і сімейне консультування. Надано рекомендації щодо специфіки корекційної роботи з конкретними типами сімейних порушень. Розроблена програма виявила психотерапевтичну ефективність.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективними напрямками подальших наукових досліджень можуть стати: розробка нових семантичних карт стереотипів маскулінності й фемінінності, які б відбивали зміни суспільних уявлень про ролі чоловіків і жінок; вивчення закономірностей впливу акцентуацій характеру на становлення симптомокомплексу маскулінності/фемінінності дівчат-підлітків. |
