Кравченко Олена Василівна. Психологічні особливості шахрайства : дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2005.
Анотація до роботи:
Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.06 – юридична психологія. – Національний університет внутрішніх справ, МВС України. – Харків, 2005.
У роботі досліджено комплекс історичних, правових, кримінологічних та психологічних проблем, пов’язаних з шахрайством, як одним із високолатентним і суспільно небезпечним способом злочинної діяльності.
Розроблено соціально-психологічний та кримінально-правовий портрет сучасного шахрая, визначено кримінально-правову та соціально-психологічну специфіку скоєння шахраями злочинних дій.
Проведено психологічний аналіз загальної схеми шахрайської операції, визначено її основні компоненти, маніпулятивні техніки, прийоми та засоби впливу шахрая на свою жертву.
Розглянуто роль жертви в механізмі скоєння шахрайства. Встановлені психологічні особливості мовного впливу шахрая на свою жертву.
Запропоновані шляхи профілактики шахрайства.
Шахрайство належить до одного з найдавніших суспільно небезпечних діянь. Тому не випадково, що за багатолітню історію людства у законодавстві постійно удосконалювалася норма, яка визначала відповідальність за цей вид злочину, посилюючи покарання за такі дії. Згідно зі ст. 190 Кримінального кодексу України, прийнятого 5 квітня 2001 року на 7 сесії Верховної Ради України, шахрайство карається позбавленням волі на термін від 2 до 12 років.
На сьогодні існують деякі розходження в поглядах на сутність цього небезпечного явища з точки зору правової й психологічної науки. З огляду юриспруденції шахрайство – це заволодіння індивідуальним майном громадян або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. З огляду ж юридичної психології шахрайство - це вміле маніпулювання поведінкою людини для отримання від неї швидкого й максимального прибутку.
Більшість злочинів, які Кримінальний кодекс України кваліфікує як шахрайство, здійснюють професійні злочинці. Починаючи з 60-х років ХХ століття, ґрунтуючись на різних ознаках, дослідники здійснили ряд спроб структурування й типології осіб, що здійснюють шахрайські зазіхання. Однак, на сьогодні в кримінології і юридичній психології немає визначеної класифікації шахраїв.
Основним складником шахрайських маніпуляцій є обман - свідомий вольовий акт, спрямований на досягнення визначеної мети. Психічна діяльність шахрая характеризується тим, що в його свідомості водночас співіснують два суперечливі комплекси уявлень. Один із них – комплекс справжнього відображення дійсності, який необхідно приховати, інший – комплекс несправжніх уявлень, який, навпаки, треба оприлюднити жертві злочину. Відсутність першого комплексу свідчить про те, що особа не обманює, а помиляється (отже, не є шахраєм). Шахрай, усвідомлюючи хибність повідомлюваної жертві злочину інформації, свідомо вводить її в оману, використовуючи при цьому різноманітні, але найбільш ефективні в даному разі, не тільки форми шахрайського обману (які розглядає як юридична, так і психологічна науки), а й інші маніпулятивні техніки (що сьогодні є предметом розгляду лише психологічної науки).
Передумовою кожної шахрайської операції є виконання шахраєм таких основних завдань:
по-перше, необхідно придумати й утілити в життя сценарій, який повинен здаватися достовірним потенційній жертві;
по-друге, артистично розіграти сцену обману, щоб змусити жертву повірити.
Виконання вищезазначених завдань не можливе без використання шахраєм різноманітних маніпулятивних технік, прийомів і засобів впливу на потенційну жертву.
Кожна схема шахрайської операції має такі основні компоненти:
підготовка, вивчення;
пошук і заманювання жертви;
виконання маніпулятивного прийому (техніки) і відволікання уваги жертви;
вихід із гри.
Проведення психологічного аналізу схеми шахрайської операції, розкриття особливостей поведінки суб’єктів злочину й визначення сукупності маніпулятивних прийомів, технік і засобів впливу шахрая на потенційну жертву можливе лише на основі дослідження представників конкретної шахрайської спеціалізації.
Аргументи, викладені "образною мовою", змінюють погляди потенційної жертви на користь шахрая дієвіше, аніж аргументи, викладені мовою "понятійною".
Це відбувається внаслідок того, що для "понятійної мови" характерною є висока узагальненість, слабке емоційне забарвлення, використання слів тільки в їхньому нормативному значенні. Формулювання понять і суджень, звичайно, здійснюється тільки за правилами формальної логіки. В "образній мові", як правило, широко використовуються виразні засоби, риторичні прийоми.
"Понятійна мова" в силу своєї дидактичності й сухості більш важка для сприйняття, а думки, сформульовані такою мовою, не здійснюють значного впливу на свідомість людини. Чіткість і визначеність цієї мови, чіткі межі використання слів не дозволяють шахраю описати всі “блага”, пропоновані потенційній жертві, а це у свою чергу заважає здійсненню замисленої шахрайської операції.
І, навпаки, "образна мова", конкретна й емоційно забарвлена, забезпечує не тільки розуміння, але й переживання висловлюваної за її допомогою думки, робить цю думку більш переконливою й дієвою. Через свою предметність "образна мова" дозволяє шахраю знайти щось співзвучне життєвому досвіду потенційної жертви й інтерпретувати запропоновану думку так, щоб вона не суперечила такому досвідові.
Шахрайство відноситься до розряду тих злочинів, котрі нерідко здійснюються при активній «співучасті» потерпілого. Шахрайство у всіх випадках являється результатом трьох складових: конкретної криміногенної ситуації, поведінки злочинця і потерпілого. Саме в цьому „трикутнику” міститься вузловий механізм здійснення шахрайського акту, так як, реагуючи на криміногенну ситуацію, яка склалась, обидві сторони діють у відповідності з особливостями своїх інтересів і поглядів, які нерідко у них співпадають.
Публікації автора:
Кравченко Е.В., Мищенко Ю.И., Тимченко А.В., Христенко В.Е. Психология преступного мира: Учебное пособие в схемах и таблицах. – Х.: Факт, 2004. – 194 с.;
Кравченко Е.В., Тимченко А.В., Христенко В.Е. Психологическое сопровождение оперативно-служебной деятельности органов и подразделений внутренних дел Украины: Учебное пособие – Х.: Факт, 2002. – 192 с.;
Кравченко О.В. Експериментальне дослідження залежності динаміки оцінного судження від форми мовного впливу // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2004. – вип.13. – С. 101-114.
Кравченко О.В. Соціально-психологічний та кримінологічний портрет сучасного шахрая //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка Максименка С.Д. – К.: Видавництво „ГНОЗІС”, 2004. – Т.VI, випуск 8 - С. 176-183.
Кравченко О.В. Шахрайство як складова криміногенної ситуації в Україні: досвід психологічного дослідження // Право і безпека. – 2005. Т.4 №2 – С. 181-185.
Нестєров О.А., Кравченко О.В. Соціально-психологічні чинники виникнення конфліктів в сім’ях і їх наслідки”. //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка Максименка С.Д. – К.: Видавництво „НЕВТЕС”, 2001. – Т.ІІІ, ч.3 – С. 147-151.
Кравченко О.В. Психологічне забезпечення діяльності оперативних груп у розкритті злочинів, пов’язаних з шахрайством // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків: Видавництво НУВС, 2004. - № 28. - С. 471-477.
Кравченко О.В. Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності ОВС. //„Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” – науково-практична конференція. Дніпропетровський юридичний інститут МВС України 30-31 травня 2001 року.
Кравченко О.В., Романенко О.В. Можливості використання соціально-психологічного тренінгу в умовах адаптації людини до навколишнього ціннісно-нормативного середовища //Психологічні тренінгові технології в правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Донецьк, 27-28 травня 2005 року: У 2-х ч. – Донецьк: ДЮІ МВС при Дон НУ, 2005. – Ч.1. – С. 202-210.
