За результатами проведеного дослідження зроблені такі висновки: Аналіз психологічної літератури дозволив встановити, що розвиток інтрацептивного сприйняття у дітей є недостатньо вивченою проблемою в психології. В останні роки найбільш активно розробляється напрямок психологічних досліджень інтрацептивного сприйняття в рамках теоретичних положень Л. С. Виготського, О. М. Леонтьєва, згідно яких інтрацептивне сприйняття являє собою знаково-символічну діяльність. В процесі сприйняття відбувається категоріальна кваліфікація, означення інтрацептивних відчуттів, тобто можливість їх функціонування у свідомості суб’єкта. При цьому сприйняття людиною інтрацептивних відчуттів частіше здійснюється на рівні емоціонального оцінювання, а в разі необхідності формується свідомий модальний образ. Успішність опису людиною тілесних почуттєвих вражень залежить від рівня сформованості сфери її сприйняття, засвоєння культурно вироблених еталонів; суб’єктивного досвіду, включаючи досвід переживань інтрацептивних відчуттів. Інтрацептивні відчуття людини по своїй природі утруднені для вербалізації. Характерною рисою молодшого школяра є слабка диференційованість інтрацептивних почуттів, їхня злитість з емоційно навантаженою ситуацією. Доведено, що недостатній рівень диференційованості тілесного досвіду у дітей молодшого шкільного віку, труднощі вербалізації інтрацептивних відчуттів дитини цього віку можливо подолати за допомогою методичного апарату суб’єктивної семантики. Отримані у дослідженні дані свідчать, що означення інтрацептивних відчуттів кольором як дитиною, так і дорослим робить їх доступними для психологічного аналізу, а за необхідністю і корекції. Емпіричним дослідженням встановлено, що:
при сприйнятті семантично ненавантажених об’єктів молодші школярі, незалежно від стану здоров’я, частіше використовують емоційно-оцінні категорії; оцінка дитиною молодшого шкільного віку будь-яких об’єктів позитивно пов’язана з оцінкою матері; рівень диференційованості інтрацептивного сприйняття у молодшому шкільному віці обумовлений особливостями взаємин дитини з матір’ю: дисгармонійність міжособистісних стосунків з матір’ю спричиняє викривлення, спотворення розвитку інтрацептивного сприйняття у дитини; в семантичних виразах негативних інтрацептивних відчуттів молодші школярі, що часто хворіють, позначають їх семантично точно, з вираженою погодженістю з материнською оцінкою, однак позитивні та подвійні інтрацептивні відчуття оцінюють вкрай суб’єктивно, неточно, з низьким рівнем погодженості з уявленнями матері. серед практично здорових молодших школярів інтрацептивне сприйняття здебільшого адекватне материнському. Експериментально доведено, що деформації розвитку інтрацептивного сприйняття у дитини можна подолати в процесі здійснення спеціальної психокорекційної роботи. Направлена психокорекція взаємин в діаді «мати – дитина» сприяє їх гармонізації, стабілізації емоційного стану молодшого школяра, підвищенню самооцінки дитини, її самоприйняття; забезпечує необхідні умови для спільного переживання позитивних інтрацептивних відчуттів, більш диференційованого їх сприймання та означення. В цілому, результати проведеного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дозволили сформулювати положення про те, що рівень сформованості, диференційованості інтрацептивного сприйняття у молодшого школяра значною мірою зумовлений особливостями його взаємин з матір’ю та станом здоров’я. Надалі актуальним є дослідження інтрацептивного сприйняття у дітей старшого дошкільного й молодшого підліткового віку; створення психолого-педагогічної програми психопрофілактичної допомоги сім’ям, у яких дитина часто хворіє; розробка цільових тренінгів для студентів-психологів у системі професійної підготовки. |