У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове практичне вирішення проблеми дослідження основ особистісного зростання підлітків, виявлено специфіку, джерела, закономірності, механізми та основні принципи вивчення цього процесу, обгрунтувано генезис моральної самосвідомості як вихідної засади особистісного зростання у підлітковому віці. За результатами проведеного психологічного дослідження можна констатувати наступне: 1. Вирішення проблеми розвитку особистості у сучасній психології відображає три основні тенденції. З позицій першої тенденції генезис особистості зумовлюється переважно соціальною ситуацією розвитку, з позицій другої – акцентується увага на соціальній активності особистості та її свідомості, з позицій третьої – актуалізується суб'єктність людини, точніше особистість як суб'єкт власної психічної активності, що первісно наділений свободою і відповідальністю. Взаємозв'язок понять «розвиток особистості» та «особистісне зростання» тісний, але смислові акценти в них різні. Розвиток особистості – це постійні змінення, переходи, перетворення родових, соціально-типологічних властивостей в індивідуальні, особистісно-смислові її якості, що виникають в ході онтогенезу. Базисним модусом існування особистості є розвиток, який сприяє набуттю нею все більшої якісної визначеності. Особистісне зростання корелює з розвитком у напрямі самореалізації та самоактуалізації людини. Передумовою особистісного зростання є первісно існуюча, спадково детермінована внутрішня природа і «серцевина» особистості – самість, яка являє собою нерозвинену форму «Я». Саме вона «диктує» пошук шляхів особистісного зростання, як активного процесу становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях. Аналіз наукових праць щодо розвитку і зростання підростаючої особистості виявив, що більшістю вчених утверджується теза про тісне співвідношення особистісного і морального зростання дитини. Останнє поняття розуміється як процес набуття відповідального ставлення до свого життя. При цьому актуалізується положення, що особистісною передумовою морального зростання виступає процес становлення самосвідомості, зокрема її епіцентру – «Я». З позицій особистісно орієнтованого підходу до виховання особистісне зростання розуміється як процес поєднання в свідомості людини загальноприйнятої системи моральних цінностей з системою особистісних цінностей. Співвідношення смислового поля конструктів «особистісне зростання» і «моральне зростання» дало підстави прийняти в якості психологічної основи особистісного зростання підлітка процес становлення його моральної самосвідомості. 2. Становлення моральної самосвідомості підлітка визначають значущі в особистісному становленні компоненти цього утворення: реальне «Я», ідеальне «Я» та нормативне «Я». Змістовну наповненість поняття нормативне «Я» становлять уявлення підлітків про те, якими їм належить бути в тому чи іншому оточенні, а також те, чого від них очікують значущі інші. Отже, у структурі моральної самосвідомості підлітка на передній план виступає й утверджується нова модальність «Я», що заповнена нормативно-ціннісним людським досвідом. 3. Зростання особистості сучасного підлітка супроводжується цілим рядом типових та специфічних властивостей: появою нової мотивації – глобального інтересу до власної особистості, особистісної рефлексії як здатності до самоаналізу власних якостей, емоційно-ціннісного самоставлення як осмислення цілого світу нових власних емоцій та почуттів; виникненням особистісної саморегуляції як здатності довільно приймати і реалізовувати рішення; рольовим самовизначенням індивіда як представника референтної групи через прийняття певної рольової і моральної позиції; прагненням відійти від об’єктивної моралі і створити суб’єктивну (автономну) мораль; інтересом до моральних якостей власної особистості; вимогливістю до однолітків і до себе у дотримуванні слова, обіцянок та виконанні обов’язків; усвідомленням власної наступності як здатності схоплювати реальне (взаємини, поведінку) та потенційне (ідеальне, належне). 4. Оптимальною методологічною парадигмою побудови концептуальної моделі особистісного зростання підлітків є генетико-моделюючий метод, який презентує особливий підхід до вивчення психологічних основ зростання особистості, зокрема її моральної самосвідомості. Він дозволяє актуалізувати розгляд особистісного утворення як динамічної системи, що зростає. Генетичним витоком динамічної системи виступає одиниця – клітинка як вихідне відношення. Отже, конструювання експериментальної моделі особистісного зростання підлітка пов’язане з дослідженням генезису, зокрема витоків, механізмів та закономірностей вихідної засади цього процесу. 5. Сутність поняття «особистісне зростання підлітка» ми розкриваємо як процес самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного «Я», що актуалізує нові рівні відкриття у самому собі моральних якостей і моральних почуттів та піднімає особистість до осмисленого переживання власних дій як вільних, відповідальних вчинків. Особистісне зростання підлітка визначають нові якісні зміни, переструктурування змісту, смислу і форм моральної самосвідомості. Якщо у змісті моральної самосвідомості домінуючим є нормативне «Я», то її структура набуває специфічних характеристик: у когнітивній складовій превалює моральна саморефлексія, емоційній – нормативно-ціннісне самоставлення, поведінковій – моральна саморегуляція. Особлива роль в особистісному зростанні підлітка належить генезису різних форм його моральної самосвідомості. Такі її форми як почуття сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальність, з одного боку, є глибинними, суб’єктивними утвореннями підлітка, з іншого боку – ці форми виступають засобами об’єктивації нормативного «Я» підлітка, через які відбиваються в його взаємодіях ціннісні ставлення до оточуючого світу і «світу» в самому собі. 6. В дослідженні обгрунтовано механізми та принципи психологічного дослідження особистісного зростання підлітка взагалі та моральної самосвідомості зокрема. Психологічними механізмами процесу становлення особистості підлітка виступають моральна саморефлексія і моральна саморегуляція. Ці механізми являють собою глибинні психологічні утворення, котрі можна уявити як закріплені у структурі особистості способи її перетворень. Ефективними принципами дослідження особистісного зростання підлітка є: принцип об’єктивації нормативного «Я», що відтворює процес винесення назовні внутрішніх механізмів становлення цього морального утворення; принцип трансформації морального мотиву в моральну якість, який визначає психологічні закономірності перетворення моральних мотивів, що неодноразово проявляються у подібних життєвих ситуаціях, у моральні якості; принцип відносної синергійності та співвідносності «Я-утворень» (реального, ідеального та нормативного) у структурі самосвідомості, який презентує закономірні переходи співвідношення та узгодження цих змістовних компонентів моральної самосвідомості особистості підлітка. 7. Основним критерієм особистісного зростання є вільний, відповідальний вчинок. Рівні особистісного зростання систематизовано та унормовано як відповідно до зовнішніх проявів (моральні поняття і судження; моральна саморегуляція), так і внутрішніх (переживання моральних почуттів). Узагальненими ознаками диференціації рівнів (високого, середнього, низького) особистісного зростання підлітків є: ціннісне ставлення до інших і до себе та прояви моральної саморефлексії, нормативно-ціннісного самоставлення, моральної саморегуляції як специфічних конструктів моральної самосвідомості підлітка. 8. Реалізація генетичної моделі особистісного зростання базується на таких положеннях особистісно зорієнтованого виховання, як безумовне ціннісне ставлення до іншого, розуміння, визнання і прийняття вихователем особистості вихованця (підлітка). Ставлення сучасних підлітків до соціального довкілля, життя, планів на майбутнє, проблем сьогоднішнього дня має такі тенденції: особистісна спрямованість підлітків у соціальному просторі пов’язана з їх здатністю спрогнозувати особистісні орієнтації самоствердження і самовизначення. Ці орієнтації в основному мають позитивну спрямованість – пізнавальну, моральну, праксичну, патріотичну, оптимістичну. При цьому четверта частина підлітків не змогла визначитись. Зазначені дані вказують, що статистично значуща частина підлітків не відокремлює себе від загального соціального простору, об'єднуючи, узгоджуючи і персоніфікуючи себе з образами соціальних вимог і приписів оточуючої дійсності. В особистісному просторі моральна спрямованість сучасних підлітків визначається становленням їх індивідуальної моральної свідомості. Джерелом її становлення є природне прагнення до самоактуалізації, пов'язане з можливістю надати значущості окремим моральним звершенням власного теперішнього, вмінню у розмаїтті соціальних впливів віднайти і трансформувати до особистісного простору «домінанти» – цінності, а також інші мотиваційні установки: інтереси, захоплення, ролі, переконання та ін. Прийняття довільних рішень і здійснення особистісних (моральних) виборів виступає найсуттєвішим показником морального зростання підлітків. Сучасні підлітки володіють здатністю до особистісного вибору з тенденцією до збільшення позитивних показників ціннісного ставлення до самоаналізу, рефлексивних оцінок з боку оточуючих, самоприйняття власних позитивних і негативних якостей. 9. У психологічній моделі особистісного зростання підлітка її центральний конструкт – моральна самосвідомість виступає як простір самоусвідомлення. Психологічним механізмом становлення моральної самосвідомості підлітка є моральна саморефлексія (когнітивна складова). Активного характеру розвитку вона набуває, починаючи з середнього і особливо старшого підліткового віку. Рефлексуючи власний досвід, особистість підлітка здійснює відкриття морально-духовних потенціалів свого «Я»: ціннісне ставлення до інших і самої себе, права і обов’язки, власні цінності та переконання, особливості своєї поведінки. Нормативно-ціннісне самоставлення (емоційна складова) має високі показники розвитку, що притаманні таким самопочуттям, як самоінтерес, самоприйняття та аутосимпатія. Ці позитивні почуття самоставлення підлітка супроводжують осмислені переживання: впевненість у собі, особистісна гідність, самоповага і самодостатність. Наявність таких почуттів сприяє у процесі особистісного зростання підлітка реалізації власних здібностей, умінню бачити свої позитивні та негативні звершення та усвідомлювати їх вплив на взаємодії з іншими людьми, активізації прагнення досягати успіху чи гідно приймати невдачі. Однак позитивні самопочуття з окресленим масштабом взаємозв’язків (відповідно до вивчення їх генезису) майже не простежуються у молодшому, з’являються у середньому і виразно помітні у старшому підлітковому віці. Особливості прояву моральної саморегуляції (поведінкова складова) пов'язані з активною «Я-позицією» майже половини підлітків, їх участю у подіях (проблемних ситуаціях і колізіях). Моральна саморегуляція виступає психологічним механізмом побудови міжособистісних взаємин цих підлітків з оточуючими на позиціях рівності. У складних життєвих обставинах вони прагнуть самостійно приймати довільні рішення, здійснювати особистісний вибір, контролювати власні дії і вчинки. Найчастіше вчинки підлітків з активною «Я-позицією» пов’язані з почуттями сумління та відповідальності. У випадку порушення соціальних норм вони не ухиляються від розв’язання проблем і не вигороджують себе, визнають свою вину, але при цьому не втрачають самоповаги і почуття власної гідності. Пасивне ставлення до вирішення моральних колізій характерне для третьої частини підлітків, а одна десята частина не здатна презентувати особистісну позицію щодо неузгоджених взаємин у власному життєвому просторі. 10. В особистісному зростанні підлітка, зокрема в генезисі структурних компонентів його моральної самосвідомості провідна роль належить нормативному «Я». Особистісні профілі (реконструйовані на основі самоцінностей) підлітка об’єктивують трансформацію співвідношення нормативного «Я» з реальним «Я» та ідеальним «Я»: для молодших підлітків характерним є зближення нормативних вимог з реальними досягненнями у їх поведінці; у середньому віці реальні досягнення вже не відповідають моральним вимогам оточуючих, але останні узгоджуються з ідеальними зразками самих підлітків; у старших підлітків нормативні, ідеальні та реальні уявлення про себе синхронізуються і зближуються між собою у структурі самосвідомості. Це є показником того, що особистість підлітка реалістичніше ставиться до самої себе, осмислюючи власні особистісні позиції, соціальні ролі, які їй належить виконувати у соціальному довкіллі. 11. Найсуттєвішим моральним мотивом вчинків виступає інтегративна якість – відповідальність. Специфіка становлення цього особистісного утворення полягає у тому, що в підлітків молодшого віку якісно змістовнішою виявляється дисциплінарна відповідальність, середнього віку – відповідальність за себе, старшого – відповідальність за інших. Найвищі якісні і кількісні показники дисциплінарної відповідальності простежуються у молодших підлітків на помірному рівні її розвитку порівняно з підлітками середнього та старшого віку. В значущих для себе ситуаціях, особливо у підлітковій спільноті, ці підлітки виявляють сумління та почуття обов’язку. Виконання суспільних справ, які оцінюються ними як малозначущі, здійснюється лише завдяки зовнішньому контролю. Особистісні інтереси спрямовані на взаємостосунки з однолітками. Позиція співтворчості, співробітництва демонструється у тих справах чи подіях, що мають особистісний сенс. У міжособистісних взаєминах молодших підлітків може проявлятись як самостійність, обов’язковість, чесність, так і протилежні їм особистісні риси. Якісні потенціали відповідальності за себе у підлітків середнього віку зростають на помірному рівні розвитку на відміну від підлітків молодшого і старшого віку. В особливо значущих для себе ситуаціях ці підлітки підвищують вимоги до себе, прагнуть дотримуватися слова, а висунуті пропозиції чи звернені до них прохання однолітків прагнуть доводити до кінця. Постійно дбають про свою честь з-поміж рівних собі. Позитивне ставлення до значущих інших базується у них на довірі, рівності позицій, співпереживанні. У ситуаціях, які, за їх уявленнями, не є значущими, демонструють амбівалентні почуття, здійснюють алогічні висновки, приймають суперечливі рішення. Відповідальність за інших на помірному рівні розвитку найхарактерніша для підлітків старшого віку порівняно з підлітками молодшого та середнього підліткового віку. Змістовна наповненість відповідальності за інших у цих підлітків пов'язана з неоднозначними якісними проявами у поведінці. Ціннісне ставлення до інших (турботливість, взаємодопомога, небайдужість та ін.) вони виявляють лише у колі значущих інших (дорослих і однолітків). Моральний статус, особистісна гідність, взаємопідтримка – це ті особливості моральних взаємодій, які простежуються у взаєминах з референтними дорослими. Проте у ставленні до однолітків визначено як прояви співпереживання, чесності, альтруїзму, так і відсутність цих якостей. Відповідальність як найсуттєвіше інтегративне утворення моральної самосвідомості підлітка перебуває в інтенсивному внутрішньому переструктуруванні, оскільки особистість цього віку апріорі апробує і перевіряє на надійність у власному життєвому просторі імперативи відповідального. Однак, ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми особистісного зростання підлітків. Перспективою нашої подальшої роботи стане вивчення впливу засобів масової інформації на процес особистісного зростання сучасних підлітків, становлення їх ідеалів, особливостей лібералізації ціннісної сфери у сімейних умовах виховання підлітків та знаходження форм психологічного консультування для процесу їх морального зростання. |