Анотація до роботи:

Цільмак О.М. Психологічні детермінанти проявів агресії у працівників органів внутрішніх справ. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2004.

У дисертації представлено теоретичний та експериментальний аналіз психологічних детермінант проявів агресії працівниками ОВС.

Проаналізовані теоретичні підходи щодо з’ясування сутності агресії, розглянуті її типи, види, форми. Уточнені й удосконалені поняття “патологічна агресія”, “кримінальна агресія”, “психологічна агресія”; “психологічний механізм агресії” та “психологічний механізм правомірної агресії”; “тип”, “вид”, “форма” агресивної поведінки; “професійно-психологічна підготовка”, “професійно-психологічна підготовленість”, “професійно-психологічна готовність” до правомірного застосування сили. Виділені типи агресії працівників ОВС – правомірна та неправомірна, психологічні особливості проявів агресії.

1. У дисертації наведені результати теоретичного і експериментального аналізу проблеми психологічної детермінації проявів агресивної поведінки. На підставі цього аналізу визначені напрямки та розроблена програма дослідження психологічних детермінант проявів агресії у працівників ОВС.

Проаналізована структура агресивної поведінки особистості та на цій основі розроблена класифікація агресивної поведінки працівників ОВС. Виділені, систематизовані й описані теоретичні погляди стосовно психологічних детермінант неправомірної та правомірної агресії працівників ОВС.

Доведено, що здатність до утримання від неправомірної агресії та своєчасна правомірна агресія працівників ОВС є важливими умовами ефективного виконання професійних обов’язків у оперативно складних і небезпечних ситуаціях.

2. При дослідженні феномена агресії було виявлено, що високе психоемоційне напруження корелює з позитивним ставленням працівника до самогубств; чим вищий негативізм, тим більші показники фізичної і вербальної агресії; чим вища збудливість, тим більшою є вірогідність прямих форм агресивної поведінки та агресивної реакції. Почуття провини становить основу для егресивної поведінки працівників ОВС. При дослідженні правомірної агресії відмічено, що працівники ОВС з низькою збудливістю та доброякісною агресивністю є найбільш професійно придатними для службової діяльності.

Встановлено, що основними психологічними детермінантами неправомірної агресії (фізичної, вербальної або інструментальної) є: психічна та фізична перевтома, перевага процесів збудження над процесами гальмування, перевага моторного рухового компонента над розумовим і сенсорним, відчуття гніву й злості, інтенсивний негативний настрій з невідреагованими емоціями, слабка воля та слабкі навички підпорядкування своєї поведінки об’єктивній необхідності тощо.

Апробована батарея психодіагностичних методик, зокрема, спеціально розроблена Картка психологічного супроводження працівників ОВС, стандартизовані та модифіковані опитувальники Басса-Даркі, Р. Кеттела, ММРІ-2, Г. Шмішека (чотирицифровий варіант О.П. Єлісєєва), – виявилася інформативною для прогнозування особливостей агресивних проявів працівників ОВС. Здійснено модифікацію опитувальника Басса-Даркі (додано шкалу “щирості”), завдяки чому цей метод став більш надійним і достовірним.

Обґрунтовані напрямки та методи психодіагностики типу, форми, виду агресії працівників ОВС. Визначено, що працівники ОВС при закріпленні вогнепальної табельної зброї на постійне носіння і зберігання свідомо та несвідомо проявляють психологічний захист на процедуру психологічного тестування. Жінки – працівники ОВС – більше схильні до агравації, чоловіки – до дисимуляції, витіснення агресії.

Виділені три рівні професійно-психологічної придатності працівників ОВС до постійного носіння та зберігання табельної вогнепальної зброї та визначені показники шкал психодіагностичних методик, при яких недоцільно закріпляти за ними зброю.

3. Обґрунтовані заходи, спрямовані на психологічне забезпечення бойової та фізичної підготовки персоналу ОВС і супроводження оперативно-службової діяльності працівників ОВС в ситуаціях, у яких імовірне правомірне застосування сили. Визначені напрямки, завдання, форми та методи професійно-психологічної підготовки курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС до правомірного застосування сили в службовій діяльності; доведена їх ефективність.

Визначені методи психопрофілактики виникнення девіантної або делінквентної поведінки у працівників ОВС, зокрема неправомірної агресії (фізичної, вербальної, інструментальної), егресії, аутоагресії, порушення дисципліни та законності, негативних емоційних станів після застосування працівником ОВС спеціальних засобів і табельної вогнепальної зброї.

Подальші перспективи дослідження агресії працівників ОВС вбачаються в уточненні ролі їх індивідуально-психологічних і соціодемографічних властивостей, вдосконаленні методики діагностики схильності до неправомірної агресії та здатності до правомірного застосування сили в службовій діяльності, цілеспрямованого формування готовності курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС до правомірного застосування сили в службовій діяльності.

Публікації автора:

1. Особистість злочинця та основні риси його характеру // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №3. – С. 163-166.

2. Кореляти показників значень шкал ММРІ-2 з різними особистісними параметрами // Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”. – 2001. – № 517. – С. 190-195.

3. Захисна реакція та мотивація при психологічних дослідженнях (за даними методики ММРІ-2) // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2002. – №7. – С. 341-348.

4. Прикладні дослідження агресії в юридичній психології // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2003. – № 8. – С. 342-347.

5. Применение ММРІ-2 в психодиагностических исследованиях в ОВС: Научно-практическое пособие / Предисловие и общ. ред. С.Яковенко. – Одесса: НИРИО ОЮИ НУВД, 2002. – 140 с.

6. Психологічна підготовка працівників ОВС: Навчальний посібник. – Одеса: УМВС України в Одеській обл., 1999. – 53 с. (у співавторстві з С.І.Рассохою та А.М.Ананьєвим).

7. Психокорекційні заходи стосовно курсантів з групи посиленої психологічної уваги // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – №2. – С. 195-204.

8. Організація психопрофілактичної роботи з особами перемінного складу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – №1. – С. 213-222.

9. Соціально-психологічне супроводження адаптації курсантів до умов навчально-виховного процесу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 167-170 (у співавторстві з С.В.Омельченком).

10. Диагностика, профилактика и коррекция суицидальных поступков // Суїцидологія. Теорія і практика: Матеріали Першої міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КІВС, 1998. – С. 168-171.

11. Суицидальный риск при различных видах депрессий // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КІВС, 2000. – С. 79-83.

12. Профілактика самогубств серед працівників ОВС // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КІВС, 2000. – С. 83-88.

13. Діагностика агресивної та аутоагресивної поведінки. “Ефект зброї” // Актуальні проблеми суїцидології: Матеріали Третьої міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КІВС, 2002. – С. 40-47.

14. Вплив “ефекту зброї” на особистість курсантів // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія та практика: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2002. – С. 58-62.

15. Тренінг як елемент професійно-психологічної підготовки працівників ОВС // Теорія та досвід використання тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. – К.: КІВС, 2003. – С. 195-199.