В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкриті особливостей усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями з урахуванням її психологічної структури та варіантів, аналізі особливостей особистості неповнолітніх залежно від рівня усвідомлення вини та виділенні психологічних чинників усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями. Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило зробити наступні висновки: 1. В юридичній науці під виною розуміють психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до його наслідків у формі умислу або необережності. В психологічному розумінні вина – це соціальна емоція, переживання якої неможливе без прийняття морально-етичних, правових та релігійних цінностей та норм суспільства. У віці з 14-16 років підліток здатний до свідомо-вольової поведінки й може повною мірою усвідомлювати свої дії, передбачати небезпечні наслідки або можливість їх настання, усвідомлювати свою вину щодо скоєного злочину. 2. Психологічна структура усвідомлення вини характеризується наявністю трьох складових: когнітивної, емоційної та поведінкової. Когнітивна складова відбиває оцінку неповнолітнім кримінально-правових наслідків злочинного діяння, усвідомлення своєї ролі, ролі інших людей та обставин у скоєному злочині, оцінку ступеня своєї вини. Емоційна складова характеризує емоційно-оціночне ставлення до скоєного злочину, його наслідків, потерпілого та вироку суду. Поведінкова складова визначає певні дії щодо засудження скоєного злочину, каяття, бажання виправитися та ймовірність скоєння злочину у майбутньому. Усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями відбувається, насамперед, у межах емоційної складової при слабкій представленості когнітивної та поведінкової складових. 3. Усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями визначається кількісно-якісними характеристиками його складових, співвідношення яких визначає три рівні такого усвідомлення: високий (практично повне усвідомлення), середній (часткове усвідомлення) та низький (відсутність або слабке усвідомлення). За результатами дослідження 49,4% неповнолітніх злочинців частково усвідомлюють свою вину; 29,9% зовсім не усвідомлюють і тільки 1/5 частка неповнолітніх повністю усвідомлює свою вину щодо скоєного злочину. Виявлена залежність між рівнем усвідомлення вини та тяжкістю злочину: чим тяжче злочин, тим вище рівень усвідомлення вини. 4. Дослідницьким шляхом виділено психологічні чинники, що детермінують високій рівень усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями: розвинений емоційний інтелект, насамперед здатність до саморозуміння та розуміння інших, самомотивації, емпатії. розвинений соціальний інтелект, особливо здатність передбачати наслідки поведінки людей, розуміти зміну їх реакцій залежно від контексту ситуації; почуття відповідальності, здатність брати відповідальність на себе в різних сферах життя. вміння прогнозувати свої власні вчинки, дії інших людей, розвиток ситуації. використання, насамперед, таких дефензивних механізмів психологічного захисту, як проекція, інтелектуалізація. достатній розвиток правосвідомості, що виявляється у позитивному емоційно-оціночному ставленні до правових понять та явищ. сформованість системи цінностей, яка відбиває наявність мотивації саморозвитку, повагу до батьків як первинних носіїв норм суспільства, усвідомлення свободи вибору. Процес усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями ускладнює недостатнє оволодіння ними емоціями, погане розуміння та прогнозування своєї поведінки та поведінки інших людей, тенденція до «зовнішнього» локусу контролю, використання, насамперед, протективних механізмів захисту – витиснення та заперечення, індивідуалістична ціннісно-мотиваційна спрямованість, недостатній розвиток емоційно-оціночного компоненту правосвідомості. 5. Ресоціалізація неповнолітніх злочинців повинна бути спрямована на формування у них високого рівня усвідомлення вини та паралельно включати диференційований розвиток тих психологічних (особистісних) чинників, які детермінують цей рівень. Психолого-виховна робота з неповнолітніми злочинцями з високим рівнем усвідомлення вини, насамперед, повинна бути спрямована на корекцію їх емоційної сфери, з неповнолітніми з середнім рівнем усвідомлення своєї вини – на розвиток емоційного та соціального інтелекту, а з неповнолітніми злочинцями з низьким рівнем усвідомлення вини – на розвиток морально-етичних та емпатичних властивостей особистості. | 