У дисертації дано теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення проблеми розвитку ААП у підлітків і юнацтва. Проблема вирішена з позицій системного підходу, що дозволило виявити різнорівневі психологічні патогенетичні ланки формування ААП, розробити психодіагностичний комплекс, адекватний до такого підходу, запропонувати моделі формування ААП у підлітків чоловічої і жіночої статі. Отримані в роботі дані надають можливість створення специфікованих профілактичних і психотерапевтичних програм для підлітків. 1. Готовність до формування ААП у підлітків та юнацтва модулюється статтю і віком, в залежності від яких вона й приймає різні форми. Дівчатка 14-15 років мають готовність до утворення таких форм ААП, як: 1) адикція в сім’ї, в якій один з батьків зловживає алкоголем; 2) адикція відносин; 3) адикція, пов'язана із сімейними традиціями; 4) адикція, пов'язана з тим, що алкоголь має суб'єктивний сенс торжества, свята; 5) конформна адикція; 6) адикція подолання. Дівчатам 16-17 років притаманні такі варіанти готовності до формування ААП: 1) поєднана адикція відносин і конформна адикція; 2) поєднана адикція - злиття конформної адикції й адикції, пов'язаної з сімейними традиціями; 3) три різні форми адикції, зумовленої наявністю в родині одного з батьків, що зловживає алкоголем; 4) «адикція відносин», що не є пов'язаною з біологічною залежністю і є чисто психологічним утворенням; 5) «адикція подолання», що має злоякісний перебіг і пов'язана з формуванням біологічних ланок залежності. Хлопчики у віці 14-15 років виявляють готовність до формування наступних форм адикції: 1) адикція, зумовлена педагогічною занедбаністю; 2) поєднана адикція відносин і конформності; 3) адикція в підлітків з сімей, у яких один з батьків зловживає алкоголем; 4) гендерна адикція (фактор «мачо»); 5) адикція подолання; 6) адикція відносин. Окрім того, виділено окремий фактор стримування розвитку адикції відносин. Підлітки чоловічої статі у віці 16-17 років виявляють готовність до формування таких форм ААП: 1) два різних варіанти адикції, яка сформована в сім’ях, в яких один з батьків зловживає алкоголем; 2) три різних варіанти адикції відносин; 3) адикція подолання стресу; 4) поєднана адикція відносин і конформності. У таких підлітків відсутня конформна адикція як самостійна форма, яка трансформується у адикцію відносин. 2. За своєю структурною організацією деякі форми готовності до формування ААП є біполярними, тобто містять ознаки як сприятливі, так і гальмуючі розвиток залежності („конформна адикція”, „адикція подолання стресу”, „адикція, яка пов’язана з тим, що алкоголь виступає як презентація суб’єктивних смислів радощі і торжества”). Вони є менш злоякісними. Деякі форми готовності («готовність до розвитку ААП, що пов'язана з наявністю в родині одного з батьків, який зловживає алкоголем», «готовність до розвитку ААП, що пов'язана з позитивним ставленням підлітка до алкоголю», «готовність до розвитку ААП, що пов'язана із сімейними традиціями») – монополярні, тому що містять тільки деструктивний полюс. Саме вони є найбільш стійкими й толерантними до корекційних впливів. З віком (у рамках підліткового періоду) зменшується кількість гальмуючих розвиток адикції факторів. Тому профілактичні програми повинні бути спрямовані на більш ранній підлітковий вік, коли є більш вираженими внутрішні ресурси стримування розвитку ААП. 3. Міжособистісні відносини підлітків з ААП у дошкільному дитинстві характеризуються ізольованістю, пасивністю, ворожістю і залежністю. Причому, дівчатка є більш пасивними і залежними, а хлопчики - ізольованими і ворожими. Використання алкоголю може розглядатися як елемент гендерно-специфічної стратегії подолання дитячих травм і актуального стресу. Стратегії подолання, які є сполученими зі статтю, повною мірою оформлюються при досягненні 16-17 років. 4. „Я”-концепція підлітків-адиктів не збігається з більш глибинними і неусвідомлюваними характеристиками особистості, що свідчить про їхню недостатню рефлексивність і усвідомленість внутрішнього світу. Такі підлітки досить успішно гіперкомпенсують невпевненість у собі, почуття безсилля, боязкість, пасивність і внутрішню самотність. Але їм не вдається компенсувати пригніченість, дистимічність, субдепресивність. У юнаків і дівчат з ААП спостерігається алекситимічний симптомокомплекс, високий поріг актуалізації емоційності (зниження емоційного профілю) та її змістовна трансформація. Алекситимія є психологічним механізмом формування тієї форми адикції подолання, яка є пов'язаною з подоланням інфантильного травматичного досвіду. При подоланні актуальної психотравми алекситимія не виникає. 5. При відсутності інфантильних травм у ранніх спогадах предиспонуючими до розвитку ААП виявляються гіпертимна, епілептоїдна і нестійка акцентуація для юнаків і для дівчат, шизоїдна - для юнаків і циклоїдна - для дівчат. При наявності інфантильних травм схиляючими до формування ААП є такі типи акцентуації, як лабільна - для дівчат, сенситивна - для юнаків, психастенічна - для дівчат і юнаків. Таким чином, зв'язок типів акцентуації особистості зі схильністю до ААП модулюється наявністю інфантильних травм. У підлітків та юнацтва з ААП виявлені такі типи особистісних профілів за MMPI: 1) психопатологічний, що включає неврозоподібний та психо- і соціопатичний варіанти, 2) «статеворольовий» і 3) різні профілі характерологічних варіантів: гіпертимні особистості, аутичні особистості, демонстративні особистості, імпульсивні (некеровані) особистості. При наявності викривлень у статеворольовій структурі особистості підлітка чоловічої статі у формі гіпермаскулінної дискордантності спостерігається виражена реакція емансипації, прагнення до самостійності й дорослості, а у зв'язку з наявністю перекручень в образі мужності – є готовність до асоціальних форм поведінки. У дівчат з ААП спостерігається трансформація статеворольової сфери на всіх рівнях організації симптомокомплексу «маскулінність/фемінінність» - їх виразна маскулінізація. 6. У підлітків та юнацтва чоловічої статі з ААП наявні три механізми розвитку алкогольної адикції: 1) зниження емоційного самоконтролю; 2) посилення емоційного самоконтролю; 3) дезактуалізація особистісних проблем. Перший механізм сполучений з мотивами конформності, гедонізму, безвідповідальності тощо; другий - з мотивом релаксації, розкріпачення, скидання напруги; третій - з відходом від обтяженості власними проблемами. У підлітків жіночої статі механізм дезактуалізації не виявлений - для них стратегією подолання є «пошук співчуття і розуміння» з боку близьких людей. 7. У підлітків та юнацтва з ААП переважає редукція збудження, що не дозволяє їм досягти оптимуму активації. Алкоголь бере на себе роль додаткового „допінгу”, який дозволяє підвищити рівень активації. У системі активації юнаків з ААП присутня дискордантність, яка пов'язана з тим, що стан активації суб'єктивно розцінюється як неприйнятний, як «поганий». Саме ж підвищення активації зумовлює зростання тривоги і напруги, що призводить до необхідності її зниження. Створюється «заворожене» коло залежності від психоактивної речовини. Опис механізму дискордантності в системі активації є новим, уточнюючим дані про схильність адиктів до пошуку нових вражень. У підлітків жіночої статі подібне «заворожене» коло залежності не формується. |
