Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити низку висновків, що розкривають виконання завдань дослідження та підтверджують сформульовані гіпотези. 1. В юридичній психології спеціальні наукові, в тому числі експериментальні, дослідження правової культури виборців не проводились. Встановлено, що правова культура виборця – це прогресивно-правовий розвиток особистості, обумовлений правовою культурою суспільства, що визначається ступенем її активності та відповідальності у процесі реалізації політичних конституційних прав. Змістом правової культури виборця є рівень його правосвідомості та правомірної поведінки. Обґрунтовано, що правову самосвідомість слід розглядати як одну з важливих внутрішніх детермінант правової активності особистості. Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою, моральністю, з менталітетом нації. На правову поведінку громадян-виборців впливають негативні тенденції сприйняття соціальної ситуації (відчуття безсилля, безпорадності, невизначеності, тривоги, страху тощо), особливості масової свідомості (амбівалентність, аномія), специфічні соціально-психологічні риси, сформовані за колишнього соціального ладу (патерналізм, екстернальність). Це актуалізує формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії між громадянином та державою, довіри і взаємоповаги між ними, виховання ставлення громадян до себе як до найбільшої цінності в суспільстві, зміни соціально-психологічних установок стосовно взаємовідносин у державі, зростання правових форм політичної активності. 2. Психологічний вплив на особистість виборця слід розглядати за двома критеріями: моральним та правовим. В основі названого впливу лежить психологічна модель людини як суб’єкта діяльності, а сама взаємодія суб’єкта і об’єкта впливу конституюється у суб’єкт-суб’єктному форматі. Здатність виборця розпізнавати та чинити опір маніпулятивному впливу залежить насамперед від чіткості усвідомлення своїх інтересів, устремлінь, цілей, смислових пріоритетів, активності рефлексивних механізмів свідомості. Актуалізація рефлексивних процесів досягається за допомогою формувального впливу, спрямованого на спонукання до більш глибокого пізнання себе, людей та явищ навколишньої дійсності. 3. Досліджено електоральну поведінку як важливу складову та показник правової культури виборців. Обґрунтовано, що електоральна поведінка підлягає оцінці з точки зору правової та моральної цінності для людини, оточуючих, суспільства. Мотиви, що спонукають громадянина брати участь у суспільно-політичному житті та виборчому процесі зокрема, загалом розглядаються в двох контекстах: егоцентричні та просоціальні. Встановлено, що правова культура у ситуації виборів проявляється у безпосередньому зв’язку складових механізму електоральної поведінки з основними соціально-психологічними механізмами політичного вибору. Останні слід розглядати в контексті класичних концепцій – класового голосування, партійної ідентифікації, раціонального вибору. Електоральний вибір значної частини українських виборців (близько 80%) не відповідає формату, характерному для розвинутих демократичних країн. Вплив жодного із розглянутих раціональних та ірраціональних чинників не можна вважати провідним чи достатнім для пояснення електорального вибору. Це свідчить про існування великого резерву для проведення освітньої та виховної роботи серед виборців, яку повинні здійснювати різні суб’єкти: державні органи, політичні партії, громадські організації, навчальні заклади, засоби масової інформації, спеціально організовані юридичні клініки та ін. 4. Розробка конкретних практичних рекомендацій по формуванню правової культури учасників виборів передбачає перш за все методику діагностичного дослідження з метою встановлення наявного рівня правової культури виборців. Доведено ефективність застосування її чотирирівневої моделі. В процесі спеціально організованого навчання виборців слід враховувати конкретні завдання стосовно розвитку когнітивної, емоційної та поведінкової сфер особистості. Визначено шляхи реалізації окреслених завдань - актуалізація критичного та креативного мислення, спонукання до здійснення особистістю самопізнання та самооцінки, актуалізація соціогенних потреб, розвиток ціннісно-смислової сфери свідомості особистості, узгодження останньої із ментальним досвідом та правовими цінностями суспільства, нації, групи. 5. Цілеспрямоване формування правової культури виборців слід розглядати як процес спеціально організованої просвітницько-виховної роботи з дотриманням певних психолого-педагогічних умов. Такими умовами є: гуманістична спрямованість, діалогізація та полілогізація процесу просвітницько-виховної роботи; використання у змісті навчання природноправових понять, ідей; застосування особистісно-діяльнісного та індивідуально-творчого підходу; врахування факторів групової динаміки та групового впливу. Формування психічних новоутворень опосередковується комплексом якісних характеристик: зацікавленість у досягненні суспільно важливої мети; усвідомлення власної причетності до своєї держави; розуміння значення і смислу участі у виборах; зацікавленість у результатах виборів; інтерес до політико-правової сфери життя суспільства, питань розвитку демократії, політико-правових форм власної соціальної активності тощо. 6. Виявлено чотири групи виборців за критерієм соціальної активності: соціально-активні конвенційні; соціально-активні неконвенційні; соціально-врівноважені; соціально-індиферентні. Така диференціація може стати основою для розробки спеціальних навчально-виховних програм для юридичних клінік. 7. Рекомендовано організацію мережі спеціальних юридичних клінік в містах, селах, районах міст, вищих закладах освіти з метою налагодження роботи по формуванню правової культури громадян. Наголошено на необхідності розроблення на державному рівні концепції діяльності юридичних клінік, унормування в законі чи іншому юридичному акті статусу, завдань, організаційних, фінансових та інших аспектів їх функціонування. | 